Рішення № 91318291, 27.08.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. Cправа № 15/68-10

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21028; код ЄДРПОУ 43142454)

до: Відкритого акціонерного товариства "Тульчинський хлібокомбінат" (вул. Леніна, 166, м.Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 00375668)

про банкрутство

за участю представника:

від арбітражного керуючого Ковальчука М.М.: Коренчук Т.О., за ордером

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа № 15/68-10 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про банкрутство ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат".

Провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

25.02.2020 року від арбітражного керуючого Ковальчука М.М. на електронну адресу суду надійшла заява № 01-24/1362 від 24.02.2020 року (вх. № 02.1-36/124/20) про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону по справі № 15/68-10.

Також, 27.02.2020 року, вказана заява надійшла до суду і в паперовому вигляді.

Ухвалами суду відповідна заява призначалася до розгляду у підготовчому засіданні.

Крім того, ухвалою суду від 28.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу з розгляду заяви арбітражного керуючого Ковальчука М.М. № 01-24/1362 від 24.02.2020 року (вх. № 02.1-36/124/20) про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону по справі - до судового розгляду по суті.

При цьому, ухвалою суду від 12.08.2020 року було відкладено розгляд заяви арбітражного керуючого Ковальчука М.М. № 01-24/1362 від 24.02.2020 року (вх. № 02.1-36/124/20) про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону по справі № 15/68-10 - по суті на 27.08.2020 року; ухвалено забезпечити участь представника арбітражного керуючого Ковальчука М.М. - Михайлової В.В. у судовому засіданні по справі № 15/68-10, призначеному на 27.08.2020 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196.

Судове засідання 27.08.2020 року проведено в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" за участю представника арбітражного керуючого Ковальчука М.М..

Представник ФГ "Україна", інші учасники провадження у справі в судове засідання не з`явились.

Поряд з цим, судом встановлено, що ухвала суду від 12.08.2020 року надсилалась на електронні поштові адреси ФГ "Україна" - mega.luntik067@ukr.net, office@ukragrofirma.com.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно ч. 1, п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що Відповідача повідомлено про дату та час розгляду вищевказаної заяви по суті, клопотань про причини неявки від останнього до суду надходило, суд оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 202 ГПК України для відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення Відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Також, судом з`ясовано, що 27.08.2020 року на електронну поштову адресу суду від арбітражного керуючого Ковальчука М.М. надійшло клопотання № 01-24/1383 від 26.08.2020 року про долучення до матеріалів справи доказів направлення письмових пояснень ФГ "Україна".

Судом було оглянуто подане клопотання та долучено до матеріалів справи.

В ході розгляду справи по суті, представник арбітражного керуючого, підтримала вимоги викладені у заяві № 01-24/1362 від 24.02.2020 року про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону.

Заслухавши пояснення представника учасника справи, оглянувши матеріали поданої заяви, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд встановив наступне.

За змістом заяви № 01-24/1362 від 24.02.2020 року, 23.05.2013 року на зборах комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" було прийнято рішення повторно виставити на аукціон через товарну біржу ВУБТБ з початковою вартістю заставного майна - 1800000,00 грн У разі реалізації заставного майна за вартістю 1 800 000,00 грн зобов`язати ліквідатора кошти в сумі 1 500 000,00 грн перерахувати на рахунок ПАТ "Банк Форум", як погашення боргу, а залишки коштів - 300 000,00 грн, спрямувати на погашення витрат ліквідатора пов`язаних з ліквідаційною процедурою. Знизити вартість не заставного майна на 50% від початкової вартості об`єкта та виставити майно на аукціон через товарну біржу ВУБТБ.

28.05.2013 року у газеті "Вінницька газета" № 46 (3937) опубліковано оголошення про продаж майна банкрута ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат": Лот 1. Комплекс будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га. Поч. ціна лоту - 1 800 000,00 грн.

17.06.2013 року ліквідатором Слободяном В.М. було проведено аукціон з продажу майна банкрута, про що складено Протокол № 15/13. Предметом продажу були комплекс будівель та споруд, загальною площею 5 090 кв.м., що розташовані в м.Тульчин Вінницької області по вулиці Леніна, 166, земельна ділянка за цією ж адресою, площею 2,5562 га (кадастровий № 0524310100:01:011:0106), а також обладнання та транспортна техніка згідно переліку.

08.07.2013 року між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та ФГ "Україна" було укладено договір (купівлі-продажу) на підставі протоколу № 15/13 від 17.06.2013 року. Предметом договору є комплекс будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га (кадастровий № 0524310100:01:011:0106) за ціною 1 800 000,00 грн.

09.07.2013 року між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та ФГ "Україна" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,5562 га (кадастровий №0524310100:01:011:0106) за ціною 444 975,00 грн. та посвідченого ПН ЛРНО Кобзар С.В..

09.07.2013 року між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та ФГ "Україна" було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, загальною площею 5 090 кв.м., що розташовані в м. Тульчин Вінницької області по вулиці Леніна, 166 за ціною 1355025,00 грн. та посвідченого ПН ЛРНО Кобзар С.В..

Враховуючи, що 23.05.2013 року було проведено комітет кредиторів на якому вирішено реалізувати майно банкрута та 28.05.2013 року опубліковано оголошення в газеті, то продаж майна банкрута повинен здійснюватись у відповідності до норм Закону, який вступив в дію 18.01.2013 року.

Згідно протоколу № 15/13 від 17.06.2013 р. (ст. 104 том. 7), учасником аукціону є Брокер-покупець (БК № 003), що діє на підставі договору-доручення на брокерське обслуговування б/н від 10.05.2013 р. в інтересах учасника № 25 - Фермерське господарство "Україна" (код ЄДРПОУ 20092010) в особі голови господарства Повха Леоніда Івановича, який діє на підставі статуту.

Оскільки на аукціоні приймав участь лише один учасник, то на переконання заявника, торги з продажу майна банкрута - ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", оформлений протоколом № 15/13 від 17.06.2013 р., проведено з порушенням ч. 1 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Продаж майна здійснювала Всеукраїнська Універсальна Багатогалузева Товарна Біржа на підставі договору про надання послуг відносно організації та проведення прилюдних торгів (аукціонів) від 25.07.2012 року.

Відповідно до матеріалів справи № 15/68-10, ліквідатором Слободяном В.М. не проводився після 18.01.2013 р. конкурс на визначення організатора аукціону з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат".

Крім того, Всеукраїнська Універсальна Багатогалузева Товарна Біржа не відповідає вимогам ст. 49 Закону.

Зі звіту біржі (акт виконаних робіт) (ст. 122 том 7) вбачається, що при загальній сумі продажу 1 800 000,00 грн. брокерські послуги складають 180 000,00 грн, біржовий збір 0,4% - 7 200,00 грн.

Тобто, винагорода товарної біржі склала 10,4% від суми продажу, що в грошовому еквіваленті складає 187 200,00 грн., що є не обґрунтовано високою винагородою, при ринкових ставках максимум 5%.

Така завищена винагорода біржі пояснюється відсутністю проведення конкурсу ліквідатором Слободяном В.М., що свідчить про зловживання останнім своїми повноваженнями та корупційною складовою, укладаючи договір на таких умовах.

Отже, на переконання заявника, ліквідатором Слободяном В.М., проведено торги з порушенням ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, договір про надання послуг відносно організації та проведення прилюдних торгів (аукціонів) укладений 25.07.2012 року між Всеукраїнською Універсальною Багатогалузевою Товарною Біржею та ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат".

Торги згідно протоколу було проведено 17.06.2013 року, тобто через 11 місяців.

В даному випадку було допущено порушення ч. 1 ст. 52 Закону, відповідно до змісту якої: "Організатор аукціону повинен провести аукціон протягом двох місяців з дня укладення договору про проведення аукціону, якщо інше не встановлено законом або договором."

Крім того, в порушення норм Закону ліквідатором Слободяном В.М. не було зазначено жодних обов`язкових характеристик майна, а також відсутні докази розміщення оголошення на самому нерухомому майні.

Враховуючи викладене, заявник просить суд :

- Визнати причини пропуску подачі заяви про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону поважними та поновити строк арбітражному керуючому - ліквідатору ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" Ковальчука М.М. строк на подачу заяви про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону;

- Визнати недійсними результати аукціону від 17.06.2013 року, проведеного Всеукраїнською Універсальною Багатогалузевою Товарною Біржею та оформленого Протоколом № 15/13 з продажу комплекс будівель та споруд, загальною площею 5090 кв.м., що розташовані в м. Тульчин Вінницької області по вулиці Леніна, 166, земельна ділянка за цією ж адресою, площею 2,5562 га (кадастровий № 0524310100:01:011:0106), а також обладнання та транспортна техніка згідно переліку;

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу комплекс будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га (кадастровий № 0524310100:01:011:0106) укладений між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та ФГ "Україна" 08.07.2013 року;

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, загальною площею 5090 кв.м., що розташовані в м.Тульчин Вінницької області по вулиці Леніна, 166, укладений між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та ФГ "Україна" та посвідченого ПН ЛРНО Кобзар С.В. 09.07.2013 року;

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,5562 га (кадастровий № 0524310100:01:011:0106), укладений між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та ФГ "Україна" та посвідченого ПН ЛРНО Кобзар С.В. 09.07.2013 року.

Відповідно до пояснення Фермерського господарства "Україна" № 15-04/20-01 від 15.04.2020 року, ФГ "Україна" придбала майно згідно переліку що зазначений у протоколах проведення аукціону № 15/13 від 17.06.2013 року, № 19/13 від 13.08.2013 року, а також договорів купівлі-продажу від 08.07.2013 року та від 09.07.2013 року.

Усі умови договорів купівлі-продажу за наслідками проведених аукціонів, ФГ "Україна" виконано як то передбачено договором купівлі-продажу від 08.07.2013 року та 13.08.2013 року, на виконання яких було здійснено повну оплату ціни лотів, що не заперечується ліквідатором ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" М.М. Ковальчук.

Отже, ФГ "Україна" не порушувала жодних процедур та строків щодо визначені в договорах купівлі-продажу, відносно взятих на себе зобов`язань та були виконанні у повному обсязі, що підтверджується матеріалами, які містяться у матеріалах судової справи, на які посилається ліквідатор.

Проте, ліквідатор ініціює питання визнання угод недійсними разом із результатами проведених аукціонів, при цьому взагалі не пояснює обставини, які надають право звертатися з даною заявою поза строками позовної давності, а лише описує те, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.10.2018 року призначено арбітражного керуючого ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" М.М. Ковальчука, водночас взагалі не пояснює обставину, саме коли ліквідатору стало відомо про ймовірне порушення торгів, що нібито є підставою для визнання останніх разом із договорами купівлі-продажу недійсними.

При цьому, дії ФГ "Україна" з виконання спірних договорів, дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено.

Крім того, ліквідатор ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" Ковальчук М.М. дійшов помилкового висновку про те, що початок перебігу строку позовної давності є днем, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про укладені спірні договори, та неправильно застосував норми матеріального права.

Доводи ліквідатора в заяві про недійсність правочинів від 08.07.2013 року та від 09.07.2013 року та результатів аукціонів від 17.06.2013 року є такими, які не грунтуються на приписах чинного законодавства України, оскільки заява подана поза межами строків давності з обставин зазначених у поясненні.

Зважаючи на викладене, ФГ "Україна" просить суд відмовити ліквідаторові у задоволені заяви повністю.

За змістом доповнення Фермерського господарства "Україна" б/н від 26.05.2020 року до письмового пояснення № 15-04/20-01 від 15.04.2020 року, на переконання Відповідача до спірних правовідносин підлягають застосуванню наслідки пропуску позовної давності.

Так, оспорюваний аукціон був проведений 17.06.2013 р. та оспорювані договори буди укладені 08.07.2013р. і 09.07.2013 р.

Договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд з обладнанням, транспортною від 02.07.2017 р. був укладений з боку продавця ВАТ ''Тульчинський хлібокомбінат" ліквідатором Слободяном В.М., який за своїм правовим статусом прирівнюється до службової особи підприємства - боржника, а відтак є його представником, тобто уповноваженою особою.

Таким чином, ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", як особа, яка вважає себе власником спірного майна, було повністю поінформовано про проведення торгів і укладення договору купівлі-продажу здійснено за його волевиявленням.

За таких обставин, у даних правовідносинах перебіг строку позовної давності розпочався :

- щодо договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га(кадастровий номер 0524310100:01:011:0106) - з 08.07.2013 р. та збіг 08.07.2016 р.

- щодо договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 5090 кв.м., що розташовані в м. Тульчин, по вул. Леніна. 166 - розпочався з 09.07.2013 р. та збіг 09.07.2016 р.

- щодо договору купівлі-продажу земельною ділянки площею 2,5562 (кадастровий номер 0524310100:01:011:0106) - розпочався з 09.07.2013р. та збіг 09.07.2016р.

Оскільки заяву подано 25.02.2020, то строк позовної давності пропущений, про застосування якого заявляє Фермерське господарство "Україна".

При цьому, ліквідатор Ковальчук М.М., призначений ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.10.2018, тобто майже 2 роки він здійснює повноваження відносно ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", а відтак зобов`язаний бути обізнаним про стан справ.

Той факт, що з моменту призначення Ковальчука М.М. ліквідатором ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" він не вчиняв жодних дій щодо спірного майна, додатково свідчить про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності.

За наведених обставин, ФГ "Україна" просить суд застосувати позовну давність до вимог ліквідатора ВАТ "Тульчинский хлібокомбінат" Ковальчука М.М. про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону та відмовити у задоволенні відповідної заяви.

Згідно письмових пояснень арбітражного керуючого Ковальчука М.М. №01-24/1375 від 10.07.2020 року, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.10.2018 р. у справі № 15/68-10 ліквідатором ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" призначено арбітражного керуючого Ковальчука М.М..

Тобто строк позовної давності для арбітражного керуючого Ковальчука М.М. вираховується саме з дати його призначення, тобто з 01.10.2018 року.

Оскільки, арбітражний керуючий Ковальчук М.М. звернувся з заявами про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону 24.02.2020, то строк позовної давності не є пропущеним в силу особливого правового режиму в якому перебуває банкрут - ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат".

Аналогічна правова позиція щодо строків позовної давності викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2019 по справі № 902/357/18.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Як встановлено судом, подана заява мотивована тим, що ліквідатором ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" Слободяном В.М., було проведено оспорюваний аукціон з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо порядку підготовки та проведення аукціону, внаслідок чого, укладенні за результатами відповідних торгів договори купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними.

Суд звертає увагу на те, що 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до п. 1, п. 2, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Беручи до уваги, що заявником оспорюються результати аукціону, який проведено на момент чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), суд приходить до висновку про наведення норм даного Закону.

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 44 Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5, 6, 8 ст. 49 Закону, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов`язків, які не можуть бути передані іншим особам.

Суб`єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону.

Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Замовнику та організатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію.

Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 52 Закону, організатор аукціону повинен провести аукціон протягом двох місяців з дня укладення договору про проведення аукціону, якщо інше не встановлено законом або договором. Аукціон (крім електронних торгів) проводиться у робочий день та у робочий час. Граничний строк подання пропозицій щодо ціни на електронних торгах визначається у робочий день та у робочий час.

Згідно ч. 3 ст. 55 Закону, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Як повідомлено арбітражним керуючим та встановлено судом, в оспорюваному аукціоні приймав участь лише один учасник; ліквідатором Слободяном В.М. не проводився після 18.01.2013 р. конкурс на визначення організатора аукціону з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат"; Всеукраїнська Універсальна Багатогалузева Товарна Біржа не відповідає вимогам ст. 49 Закону; винагорода товарної біржі є не обґрунтовано високою; прилюдні торги проведені 17.06.2013 року, тобто через 11 місяців, після укладення договору про надання послуг відносно організації та проведення прилюдних торгів (аукціонів) від 25.07.2012 року між Всеукраїнською Універсальною Багатогалузевою Товарною Біржею та ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат".

Наведені обставини, на переконання ліквідатора боржника, свідчать про проведення оспорюваного аукціону із порушенням Закону.

Також, у заяві заявник просить суд визнати причини пропуску подачі заяви про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону поважними та поновити строк арбітражному керуючому - ліквідатору ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" Ковальчуку М.М. строк на подання цієї заяви.

Щодо строків на оскарження, заявник вказав, згідно ухвали Господарського суду Вінницької області від 01.10.2018 р. у справі № 15/68-10 ліквідатором ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" призначено арбітражного керуючого Ковальчука М.М. та послався на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 16.04.2019 року по справі № 902/357/18.

Так, у вказаній постанові, Верховний Суд зазначив, що через арбітражного керуючого здійснюється відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.

Проте, судом апеляційної інстанції, наведене вище не враховано та, за відсутністю матеріалів справи про банкрутство, не було встановлено моменту з якого арбітражний керуючий (ліквідатор) встановив наявність дебіторської заборгованості (дата проведення інвентаризації).

Водночас, у письмових поясненнях та доповнені до даного пояснення ФГ "Україна" просить суд застосувати позовну давність до заявлених вимог ліквідатором боржника та відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Ковальчука М.М. з підстав пропуску останнім строків позовної давності.

Слід зазначити, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Таке розуміння реалізації звернення до суду з заявою про сплив строку позовної давності є усталеним у судовій практиці та підтверджується висновками, що містяться в постанові Верховного Суду від 16.08.2017, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 303/238/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 360/1415/15-ц.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2020 року року по справі № 10/5026/995/2012, в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів Боржника.

В основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права (у справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий).

А тому, Суд дійшов висновку, що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.

Дійшовши цього висновку та враховуючи, що ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником), при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.

Тому, визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Підсумовуючи викладене, з огляду на необхідність відповідно до положень статті 13 ЦК України оцінювати судом добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, враховуючи обов`язок суду при вирішенні питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, (тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права, Суд дійшов висновку, що у спорі у справі про банкрутство обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020 року року по справі №14/325"б", суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16).

Відтак, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.

За наведеного обґрунтованою є позиція апеляційного господарського суду про те, що заміна ліквідатора у справі та призначення нового, окремо не є підставою вважати поважними причини пропущення позовної давності.

З огляду на наведені вище правовові висновки Верховного Суду, спростовується твердження арбітражного керуючого Ковальчука М.М. про те, що строк позовної давності вираховується саме з дати його призначення ухвалою суду по справі № 15/68-10, тобто з 01.10.2018 року.

Поряд з цим, у поданій заяві, арбітражним керуючим Ковальчуком М.М., не обґрунтовано обставин та не надано доказів, які свідчать про поважність причин пропуску звернення до суду із відповідною заявою.

Однак, арбітражний керуючий зазначив, що обставини проведення оспорюваного аукціону із порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ним були виявленні за наслідками аналізу матеріалів справи № 15/68-10.

Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В силу ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

За змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписи ст. 260 ЦК України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2019 року по справі № Б-39/64-10, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка полягає в процедурі підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що початок перебігу позовної давності, розпочався з моменту проведення аукціону та укладення спірних правочинів та сплив, відповідно через три роки.

При цьому, судами вірно зазначено, що заміна ліквідатора у справі та призначення нового, з урахуванням фактичних обставин у даній справі, не є підставою для поновлення строку позовної давності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2019 року року по справі № Б15/365-08 зазначено, оскільки дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи, то для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, згідно якої висновок про те, що початок перебігу строку позовної давності є днем, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорювані правочини, є помилковим.

Судом встановлено, що оспорюваний аукціон було проведено 17.06.2013 року Всеукраїнською Універсальною Багатогалузевою Товарною Біржею та оформленого протоколом № 15/13 з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат".

Також, за результатами відповідного аукціону, були укладені оспорювані договори купівлі-продажу між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та ФГ "Україна" від 08.07.2013 року та від 09.07.2013 року.

Слід зазначити, що за матеріалами справи № 15/68-10, з моменту проведення оспорюваного аукціону, результи останнього не оспорювались учасниками цієї справи, в т.ч. арбітражним керуючим Ковальчуком М.М. з моменту його призначення ліквідатором боржника до часу подання останнім заяви № 01-24/1362 від 24.02.2020 року про визнання недійсним правочину, тобто напротязі значного періоду часу (майже 7 років).

Водночас, згідно наведених вище правових висновків у постановах Верховного Суду та норм ЦК України, Боржник - ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" в особі уповноваженого органу знав про укладення відповідних правочининів з моменту їх укладення.

Таким чином, строк позовної давності на протязі якого ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" в особі ліквідатора Боржника міг звернутися до суду із позовними вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та укладених договорів, розпочав свій перебіг з дня вчинення таких правочинів, а саме : 17.06.2013 року, 08.07.2013 року і 09.07.2013 року та закінчився 17.06.2016 року, 08.07.2016 року і 09.07.2016 року відповідно.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що арбітражний керуючий Ковальчук М.М., звернувся до господарського суду 25.02.2020 року із заявою про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону із пропуском позовної давності за відповідними вимогами, а тому наявні підстави для застосування спливу позовної давності, про що заявлено ФГ "Україна".

В силу ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви арбітражного керуючого Ковальчука М.М. № 01-24/1362 від 24.02.2020 року (вх. № 02.1-36/124/20) про визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2013 року та договорів купівлі-продажу, укладених між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та Фермерським господарством "Україна" від 08.07.2013 року та від 09.07.2013 року по справі № 15/68-10, у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 204,00 грн, підлягають віднесенню на заявника згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Ковальчука М.М. №01-24/1362 від 24.02.2020 року (вх. № 02.1-36/124/20) про визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2013 року та договорів купівлі-продажу, укладених між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та Фермерським господарством "Україна" від 08.07.2013 року та від 09.07.2013 року по справі № 15/68-10, повністю.

2. Копію ухвали надіслати рекомендованим листом згідно переліку та на електронні адреси: арбітражного керуючого Ковальчука М.М. - 3078819712@mail.gov.ua; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; Департамент НКЦПФР у Південному регіоні - info@nssmc.gov.ua; Управління ВД ФСС України у Вінницькій області - vi@fssu.gov.ua; ГУ ПФУ у Вінницькій області - gu@vn.pfu.gov.ua; ФГ "Україна" - mega.luntik067@ukr.net, office@ukragrofirma.com; представника ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" Шкромиди В.В. - vskromida@gmail.com; Тульчинському РЦЗ Вінницької області - tulch.rcz@ukrpost.net.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 17.5 Перехідних положень ГПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 03 вересня 2020 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 7 прим.:

1 - до справи;

2 - ПАТ "Укртелеком" - вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21001;

3 - ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі Київської філії ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." - пр-т Червонозоряний, 51, м.Київ, 03110;

4 - ФОП Пілат А.П. - АДРЕСА_1 ;

5 - ВАТ агрофірма "Колос" - вул. Слобода, 330, м. Ладижин, Вінницька область, 24321;

6 - ВТУ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100;

7 - ТОВ "АН" Візантія" - вул. Уральська, буд. 12, м. Краматорськ, Донецька обл., 84300.