Рішення № 91317770, 14.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 року м. Київ Справа № 320/4207/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лінії контрактів" до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправною та скасування постанови, зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінії контрактів" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 26.03.2020 ВП № 61641608 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк", призначений для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів, пов`язаних з її виплатою, до Державного бюджету України;

- зняти арешт з коштів позивача, розміщених на поточному рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк".

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачем, всупереч положень частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, накладено арешт на банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк", який має статус рахунка зі спеціальним режимом використання - призначений для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Копії зазначеної ухвали направлено сторонам у відповідності до приписів статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що чинне законодавство не визначає банківські рахунки, відкриті для зарахування заробітної плати, як рахунки зі спеціальним режимом використання, а також не встановлює заборони звернення стягнення та накладення арешту на кошти боржників, розміщені на таких рахунках.

За наведених обставин представник відповідача вважає, що Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.03.2020 відкрито виконавче провадження № 61641608 з примусового виконання постанови № КВ1905/1063/АВ/АВ/ТД/ФС-697, виданої Головним управлінням Держпраці у Київській області 17.12.2019, та зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно.

В цей же день Ірпінським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (постанова відповідача від 24.03.2020 ВП № 61641608).

Постановою Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.03.2020 накладено арешт на грошові кошти позивача, що містяться на наступних рахунках:

- 380526 АТ "КБ "ГЛОБУС" НОМЕР_2 ;

- 380805 АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві НОМЕР_3 ;

- 380805 АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві НОМЕР_4 ;

- 380805 АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві НОМЕР_5 ;

- всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Як вже зазначалось судом вище, позивач стверджує, що відповідачем, в порушення вимог частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, накладено арешт на рахунок позивача, який призначений для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, тобто має статус рахунку зі спеціальним режимом використання.

За наведених обставин позивач вважає, що постанова відповідача від 26.03.2020 ВП № 61641608 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" є протиправною та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

В силу приписів статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зокрема, на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII).

В силу положень частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця на накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатування каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Водночас забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону № 1404-VIII).

Так, в силу положень частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках

Таким чином, Закон № 1404-VIIІ містить пряму заборону накладення арешту на:

1) рахунки із спеціальним режимом використання;

2) спеціальні рахунки;

2) рахунки, на яких розміщені кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.

При цьому банк або інша фінансова установа зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, які знаходяться на рахунках, перелік яких наведено вище.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вже зазначалось судом вище, постановою Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.03.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках позивача, у тому числі на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк".

Вказані обставини представником відповідача не заперечуються.

При цьому з наявної у матеріалах справи копії заключної виписки за період з 01.07.2019 по 28.04.2020 вбачається, що з банківського рахунку позивача № НОМЕР_1 у вказаний період здійснювались, зокрема, платежі по сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також заробітних плат разом з усіма їх складовими.

Таким чином, рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк", призначений, у тому числі, для виплати заробітної плати та сплати до Державного бюджету України при її виплаті податків, зборів і обов`язкових платежів.

Представником відповідача жодних належних та достатніх доказів на спростування наведених вище обставин суду не надано.

При цьому, як вже зазначалось судом вище, відповідач вважає, що чинне законодавство не встановлює заборони звернення стягнення та накладення арешту на кошти боржників, розміщені на банківських рахунках, відкритих для зарахування заробітної плати, та не визначає такі рахунки як рахунки зі спеціальним режимом використання.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу положень частини п`ятої статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (частина перша статті 115 Кодексу законів про працю України).

Аналогічні положення закріплені у статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (частина шоста статті 24 Закону № 108/95-ВР).

Таким чином, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства, а отже накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України при її виплаті, призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Враховуючи викладене, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України є рахунками, звернення стягнення на які заборонено законом, а відтак підпадають під дію положень частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.04.2020 в адміністративній справі № 808/2613/17 та 17.01.2019 в адміністративній справі № 340/1018/19.

При цьому покладення на банки та фінансові установи обов`язку повідомити державного виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, які знаходяться на рахунках, перелік яких визначено частиною третьою статті 52 Закону № 1404-VIII, не звільняє такого виконавця від обов`язку неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.04.2020 в адміністративній справі № 808/2613/17 та 17.01.2019 в адміністративній справі № 340/1018/19.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що постанова відповідача від 26.03.2020 ВП № 61641608 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог позивача про зняття арешту з коштів позивача, розміщених на поточному рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк", суд враховує наступне.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

В силу положень частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб`єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.

Враховуючи, що алгоритм дій територіальних органів державної виконавчої служби під час встановлення обставин протиправного накладення арешту на рахунки боржника, на якому розміщені кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, відповідно до положень Закону № 1404-VIII чітко визначений чинним законодавством, суд вважає, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача вчинити вказані дії не є втручанням у компетенцію суб`єкта владних повноважень.

Беручи до уваги ту обставину, що відповідач був ознайомлений з матеріалами даної справи, які свідчать про розміщення на поточному рахунку позивача № НОМЕР_1 коштів, звернення стягнення на які заборонено законом - коштів, призначених для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, з огляду на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про виконання територіальним органом державної виконавчої служби вимог частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача зняти арешт з коштів позивача, розміщених на поточному рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк".

У свою чергу підстави для задоволення позовних вимог в частині зняття такого арешту судом відсутні, оскільки зняття арешту з банківських рахунків боржника з підстав отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, є виключною компетенцією суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що принцип пропорційності при частковому задоволенні позовних вимог немайнового характеру не застосовується, витрати позивача у сумі 4204,00 грн, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 242-246, 250, 255, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код: 34780165, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, 9) від 26.03.2020 ВП № 61641608 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії контрактів" (ідентифікаційний код: 41078267, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4-А, офіс 202) № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк", призначений для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів, пов`язаних з її виплатою, до Державного бюджету України.

3.Зобов`язати Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код: 34780165, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, 9) зняти арешт з коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії контрактів" (ідентифікаційний код: 41078267, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4-А, офіс 202), розміщених на поточному рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк".

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код: 34780165, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії контрактів" (ідентифікаційний код: 41078267, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4-А, офіс 202) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя Харченко С.В.