Рішення № 91317491, 03.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 р. Справа № 400/1745/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Відділ примусового виконання рішень), в якому просив суд:

- визнати протиправною дією Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 26.03.2020 року у справі 400/164/20;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Миколаївським окружним адміністративним судом 26.03.2020 року у справі № 400/164/20, із визначенням боржником міністра освіти і науки України.

Ухвалою від 30.04.2020 року суд відкрив провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, зазначив, що відповідач безпідставно повернув виконавчий документ без виконання, при цьому допустив суттєве порушення строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 відповідач зазначив, що виконавчий лист не відповідав вимогам Закону України № 1404. Отже державним виконавцем правомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стагувачу без прийняття до виконання.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 9 ст. 205 та ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Постановою Миколаївського адміністративного суду від 20.02.2020 у справі № 400/164/20 зобов`язано Міністра освіти і науки України Новосад Ганну Ігорівну повторно розглянути звернення (пропозицію) ОСОБА_1 від 10.11.2019 року за № ІЛ-9883409.

На виконання резолютивної частини вказаної постанови Миколаївський окружний адміністративний суд 26.03.2020 року видав виконавчий лист (далі - Виконавчий лист).

08.04.2020 року ОСОБА_1 направив до Відділу примусового виконання рішень заяву про примусове виконання рішення та оригінал Виконавчого листа.

Зазначені документи були отримані відповідачем 13.04.2020 року.

Повідомленням від 15.04.2020 року (далі - Повідомлення) державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Яковенко В.А., з посиланням на п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України № 1404, повернув позивачу Виконавчий лист без виконання.

У Повідомленні державний виконавець вказав, що у Виконавчому листі, в порушення вимог ч. 1 ст. 4 Закону України № 1404, не вказано ідентифікаційний код боржника.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Засадами виконавчого провадження, згідно зі статтею 2 Закону № 1404, є: 1) верховенство права; 2) обов`язковість виконання рішень; 3) законність; 4) диспозитивність; 5) справедливість, неупередженість та об`єктивність; 6) гласність та відкритість виконавчого провадження; 7) розумність строків виконавчого провадження; 8) співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України № 1404, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 18 Закону України № 1404 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому документі ідентифікаційний код боржника не є підставою для повернення державним виконавцем такого виконавчого документа без прийняття до виконання.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 471/283/17-ц, від 19.09.2019 року у справі № 469/1357/16-ц.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо повернення Виконавчого листа підлягають задоволенню. З урахуванням цього, відповідач зобов`язаний відкрити виконавче провадження за Виконавчим листом.

Одночасно з цим, згідно ч. 1 ст. 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Тобто, у разі зміни боржника за виконавчим листом, в порядку ч. 1 ст. 379 КАС України до суду подається відповідна заява.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відкриття виконавчого провадження за Виконавчим листом із визначенням боржником міністра освіти і науки України задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 26.03.2020 року у справі 400/164/20.

3. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Миколаївським окружним адміністративним судом 26.03.2020 року у справі № 400/164/20.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.09.2020 року.

Суддя О.В. Малих