Рішення № 91317448, 20.08.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/10989/20

Провадження №2-о/521/205/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Бобрешов Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - ГУ ДМС України в Одеській області.

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду заявник посилався на ті обставини, що в листопаді 1998 року він отримав паспорт громадянина України у зв`язку із загальним обміном на підставі паспорту радянського зразку. Але приблизно через півроку цей паспорт був вилучений представниками правоохоронних органів та анульований.

У квітні 2003 року ОСОБА_1 отримав новий паспорт громадянина України.

Восени 2017 року заявник звернувся до органів міграційної служби для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон взамін паспорту, що вичерпав термін дії.

У жовтні 2019 року заявник звернувся до органів міграційної служби для заміни паспорту громадянина України на ID-карту.

Проте, до теперішнього часу питання при видачу ОСОБА_1 відповідних документів не вирішено, оскільки триває перевірка належності особи до громадянства України.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 звернувся з даною заявою до суду, в якій просив установити факт постійного проживання на території України з травня 1991 року по теперішній час станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

Заінтересована особа скористалась правом подачі пояснень. Заперечуючи проти заявлених вимог, представник ГУ ДМС України в Одеській області посилалась зокрема, що ОСОБА_1 не надав до міграційної служби визначених законом документів для набуття громадянства. Зважаючи на ці обставини, представник заінтересованої особи вважає звернення ОСОБА_1 до суду передчасним.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами, належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи суд установив, що 16 листопада 1998 року ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина України Арцизьким РВ УМВС України в Одеській області.

07 квітня 2003 року ОСОБА_1 було видано новий паспорт громадянина України Зачепилівським РВ УМВС України в Харківській області.

15 жовтня 2007 року ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон Малиновським РВ у місті Одесі ГУ ДМС в Одеській області.

При зверненні до органів міграційної служби в жовтні 2019 році паспорт громадянина України в ОСОБА_1 був вилучений у зв`язку з проведенням перевірки факту належності до громадянства України.

Матеріали справи та пояснення учасників указують, що питання про повернення вилученого документу або видачу документу нового зразка не вирішено.

Заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Арташат (Вірменська РСР, у теперішній час - Республіка Вірменія), про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Арташатським районним відділом ЗАЦС 04 квітня 1975 року.

19 липня 1990 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про неповну середню освіту в місті Арташат (Вірменська РСР, у теперішній час - Республіка Вірменія).

11 вересня 1991 року ОСОБА_1 отримав паспорт СРСР серії НОМЕР_2 , виданий Арташатським відділом Внутрішніх Справ, з яким він проживав на території України до 1998 року, а саме до року, коли вперше був документований паспортом громадянина України.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Могильненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області №593 від 18 червня 2020 року, ОСОБА_1 з травня 1991 року до кінця 1993 року проживав без реєстрації в селі Могильне Гайворонського району Кіровоградської області.

Відповідно до довідки ПОСП «Славутич» №75 від 18 червня 2020 року, ОСОБА_1 з жовтня 1991 року по серпень 1993 року працював в Могильненському відділку Сальківського цукрокомбінату без офіційного працевлаштування.

Згідно з довідкою Генерального консульства Республіки Вірменія №090 від 26 червня 2020 року, ОСОБА_1 11 вересня 1991 року отримав паспорт СРСР серії НОМЕР_2 . Для отримання громадянства Республіки Вірменія до компетентних органів не звертався.

01 жовтня 2004 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як громадянами України, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 , видане Другим відділом РАЦС Малиновського РУЮ міста Одеси від 01 жовтня 2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в осіб народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_5 , про що свідчать відповідно: свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , повторно видане Другим відділом РАЦС Малиновського РУЮ міста Одеси від 18 січня 2007 року; свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане Другим відділом РАЦС Малиновського РУЮ міста Одеси від 05 квітня 2007 року; свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , видане Відділом ДРАЦС у місті Одесі реєстраційної служби Ожеського міського управління юстиції від 27 вересня 2013 року.

01 липня 2003 року ОСОБА_1 взято на облік Малиновським РВК міста Одеси, про що свідчить обліково-послужна картка ОПК №07/02-03.

Окрім письмових доказів, посилання і пояснення заявника ОСОБА_1 з приводу поданої в суд заяви підтвердили свідки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приведені до присяги в установленому законом порядку.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 49 ЦК України, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною 1, пунктом 5 частиною 2 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як регламентує статті 315 ЦПК України, суд розглядає визначені справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік таких фактів не є вичерпним. За змістом частини 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на особливій важливості принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» («Beyeler v. Italy», заява №33202/96, п. 120), «Онер`їлдіз проти Туреччини» («Цneryэldэz v. Turkey», заява №48939/99, п. 128), «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» («Megadat.com S.r.l. v. Moldova», заява № 21151/04, п. 72), «Москаль проти Польщі» («Moskal v. Poland», заява №10373/05, п. 51).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» («Lelas v. Croatia», заява №55555/08, п. 74), «Тошкуце та інші проти Румунії» («Toscuta and Others v. Romania», заява №36900/03, п. 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» («Цneryэldэz v. Turkey», п. 128), та «Беєлер проти Італії» («Beyeler v. Italy», п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» («Moskal v. Poland», п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» («Pincova and Pinc v. the Czech Republic», заява №36548/97, п. 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» («Gashi v. Croatia», заява №32457/05, п. 40), та «Трґо проти Хорватії» («Trgo v. Croatia», заява №35298/04, п. 67).

Питання належності ОСОБА_1 до громадянства України має основоположний характер.

Неодноразовий перегляд власних рішень компетентними органами, включаючи випадки виявлення помилок, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що не відповідає принципу «належного урядування» та вимозі «законності» в розумінні усталеної практики Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на викладене суд доходить висновку про задоволення данної заяви та встановлення відповідного факту, що має юридичне значення.

Керуючись статтями 11, 12, 13, 19, 76, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 319, пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області - задовольнити.

Установити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України з травня 1991 року по теперішній час, у тому числі - станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

При ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області - 65000, місто Одеса, вулиця Преображенська, 44, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37811384.

Суддя: І.В. Плавич