Рішення № 91316761, 31.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1981/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 39667,14 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", м. Харків, про стягнення інфляційних втрат в розмірі 12678,94 грн., 3% річних в розмірі 4424,30 грн., пені в розмірі 22563,90 грн. за неналежне виконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами даного спору договором купівлі-продажу природного газу від 13.06.2018. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

В якості правових підстав позову посилається, зокрема, на положення ст. ст. 20, 173-175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст. ст. 11, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи визначено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та на підставі ч. 4 ст. 250 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.

17.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 16387), в якому останній просив відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування заявлених вимог відповідач зазначив, що останній є державною, бюджетною та неприбутковою установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України, а тому розрахунок за зобов`язаннями останньої здійснюється виключно Державною казначейською службою, при цьому, крім сплати через цей рахунок ХАІ не мав можливості виконувати свої грошові зобов`язання перед НАК «Нафтогаз України». Виконання зобов`язань ХАІ щодо оплати за отриманий від НАК «Нафтогаз України» природний газ за договором постачання природного газу, № 4868/18-ТЕ(Т)-32 від 13.06.2018 передбачає отримання від НАК «Нафтогаз України» акту приймання-передачі газу, у якому зазначається фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Через рахунок ХАІ у ДКСУ здійснюється оплата за отримані товари, послуги, роботи, крім сплати через цей рахунок ХАІ не мав можливості виконувати свої грошові зобов`язання перед НАК «Нафтогаз України». Згідно із абз. 2 п. 1.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, що затверджено наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012, орган Казначейства здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань, бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників і одержувачів бюджетних коштів відповідно до Бюджетного кодексу України та з урахуванням вимог законодавства у сфері закупівель, інших актів законодавства України, що не суперечать бюджетному законодавству та цьому Порядку. Відповідно до Переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань проведення платежів, що затверджено Наказом Державної казначейської служби України № 68 від 29.04.2013. при оплаті природного газу (оплата по факту постачання) бюджетна установа повинна надати до органу ДКСУ: договір, рахунок-фактуру, акт наданих послуг/виконаних робіт. ХАІ заперечувало проти задоволення позовних вимог НАК «Нафтогаз України», просило відмовити у задоволенні позову, у тому числі відмовити у задоволенні вимоги про стягнення пені (або зменшити її на 95%). ХАІ є навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є надання освітніх послуг. При цьому, ХАІ фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, а причиною відсутності відповідних коштів було недофінансування з державного бюджет. Отже, заборгованість (прострочення платежу) виникла у цей період (серпень-жовтень 2018 року) через недостатність обігових коштів і була повністю погашена одразу після надходження коштів.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив. передбаченої ст. 166 ГПК України, не скористався. Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) та Національним аерокосмічним університетом ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (відповідач, споживач) 13.06.2018 укладено договір № 4868/18-ТЕ(1)-32 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до умов п.1.1.-1.3. договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у червні-липні 2018 року природний газ, за кодом ДК 021:2015 09120000-6 - газове паливо (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу в період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 114,305 тис.куб.метрів.

Згідно п. 3.1. договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.8. договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У відповідності до п. 5.1.-5.3. договору, ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона с обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання цього договору становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, Усього разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. Загальна вартість цього договору становить 564895,31 грн., крім того ПДВ - 112979,06 грн., а разом з ПДВ - 677874,37 грн.

У відповідності до положень п. 12.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з актів приймання передачі природного газу від 31.07.2018 на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 667312,33 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткопої поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, наголошує на тому, що відповідач за переданий йому природній газ оплату здійснював несвоєчасно, не у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору.

Відповідно до п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно із п.8.2. договору у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов договору він зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як стверджує позивач, у зв`язку із порушенням відповідачем умов пункту 6.1 договору, а саме строку щодо здійснення розрахунку за поставлений газ, останнім було нараховано відповідачу пеню у розмірі 22563,90 грн., 3% річних у розмірі 4424,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 12678,94 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору № 4868/18-ТЕ(Т)-32 від 13.06.2018, позивач у червня 2018 поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 667312,33 грн., яка була сплачена позивачем з порушенням вимог п.6.1 договору. Зазначена обставина також підтверджується розрахунком, наданим позивачем та сальдовою відомістю по підприємству, а також визнається відповідачем. Водночас, станом на момент подання позову, відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача за договором, а також розрахунком позовних вимог. Проте, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1. договору.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем зі сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача щодо 3% річних за користування коштами в сумі 4424,30 грн. та інфляційних втрат в сумі 12678,94 грн., суд провівши власні розрахунки встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому в підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм па праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 22563,90 грн., які нараховані з 26.07.2018 по 29.10.2018 на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.

Водночас, як вбачається з відзиву відповідача, останній просить, звільнити відповідача від відповідальності у вигляді стягнення пені, або зменшити розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення позивачем у зв`язку з тим, що організація відповідача утримується виключно за кошти державного бюджету, а тому вважають вказані обставини такими, що є підставою для звільнення їх від відповідальності у вигляді пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Окремо, щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, яке також міститься в тексті відзиву на позов, суд зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд наголошує, що відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу № 4868/18-ТЕ(Т)-32 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (п. 6.1. договору) в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Тяжкий фінансовий стан підприємства чи його фінансування за рахунок державного бюджету України не може бути підставою для звільнення повністю чи частково відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання та не є винятковим випадком, який є підставою для зменшення розміру пені та штрафу, а тому враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили по відсутність у відповідача вказаних коштів на банківських рахунках, суд вважає таке клопотання відповідача не обґрунтованим та безпідставним, а тому відмовляє в його задоволенні.

При цьому, обставини щодо того, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується виключно за кошти державного бюджету, не можуть бути підставою для порушення умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу.

Щодо посилання відповідача, що виконання зобов`язань ХАІ щодо оплати за отриманий від НАК «Нафтогаз України» природний газ за договором постачання природного газу, № 4868/18-ТЕ(Т)-32 від 13.06.2018 передбачає отримання від НАК «Нафтогаз України» акту приймання-передачі газу, у якому зазначається фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, суд зазначає про факт обізнаності покупця про момент набуття ним права власності на отриманий товар (перехід газу через пункти приймання-передачі), а також про обсяг спожитого природного газу у відповідному місяці за показниками лічильників та пов`язане з цим виникнення обов`язку щодо оплати вартості товару (п. п. 3.4, 4.1 договору), тому презюмується той факт, що відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для проведення розрахунків з постачальником.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтувано наявності істотних обставин, які б могли перешкодити відповідачу здійснити поточні платежі протягом місяця поставки та чи пов`язана неповнота розрахунків та необхідність остаточних розрахунків у зв`язку з розбіжностями обсягів планового постачання з даними актів прийому-передачі.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що неотримання відповідачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу статті 613 цього Кодексу, тобто наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість фактично поставленого йому природного газу відповідно до пункту 6.1 договору, що також не суперечить ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" є обгрунтованими, а, отже, є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241, 247-252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. Н.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17; код ЄДРПОУ 02066769) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у розмірі у розмірі 39667,14 грн., з яких: 22563,90 грн. - пеня, 4424,30 грн. - 3% річних, 12678,94 грн. - інфляційні втрати, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в строки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1981/20