Рішення № 91316758, 31.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2035/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Житомир до Харківської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 39587,16 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Житомир, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Харківської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, м. Харків, про стягнення заборгованості за виконані роботи на загальну суму 39587,16 грн. Також просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву Державного підприємства "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Житомир (вх. № 2035/20 від 25.06.2020) до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 922/2035/20 призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

16.07.2020 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 16371), в якому відповідач, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог, зазначає, що між сторонами даного спору не було укладено договір, який був би підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків по виконанню робіт, а також сплати відповідачем грошових коштів за виконання робіт. Так, відповідач наголошує на обов`язковій письмовій формі укладання договору на виконання робіт.

23.07.2020 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив (вх. № 16969), в якій позивач зазначив про укладення між сторонами даного спору, договору у спрощеній спосіб, на підставі направленого відповідачем замовлення, що не суперечить нормам чинного законодавства. А, отже, позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Харківська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (відповідач, замовник) 13 листопада 2019 року звернулася до Державного підприємства «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Житомирстандартметрологія», позивач, виконавець) із заявкою про проведення робіт з калібрування засобів вимірювальної техніки за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Москалівська, буд. 148 (в приміщеннях лабораторії та на ДЛВСЕ на ринках міста). У даній заявці, відповідач гарантував оплату виконаних робіт.

ДП «Житомирстандатметрологія» прийняло замовлення відповідача і виконало у листопаді 2019 року роботи з калібрування засобів вимірювальної техніки на загальну суму 39587,16 грн.

Виконані роботи на загальну суму 39587,16 грн. відповідач прийняв, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками сторін, а саме: акт від 22.11.2019 № 94405 на суму 9551,88 грн.; акт від 22.11.2019 № 94406 на суму 16760,40 грн.; акт від 22.11.2019 № 94408 на суму 13274,88 грн.

03.04.2020 за вих. № 0350/14 на адресу відповідача, позивачем направлено вимогу про сплату заборгованості за виконані роботи в розмірі 39587,16 грн., на протязі 7 днів з дня отримання вимоги.

Відповідач вимогу отримав 06.04.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції.

Натомість, направлена на адресу відповідача вимога, залишена останнім без відповіді та задоволення.

Станом на 18.06.2020 сума боргу за виконані підприємством позивача роботи з калібрування засобів вимірювальної техніки становить 39587,16 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п. 2. ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно п. 1. ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Виходячи з приписів ст. 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом, Харківська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (відповідач, замовник) 13 листопада 2019 року звернулася до Державного підприємства «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Житомирстандартметрологія», позивач, виконавець) із заявкою про проведення робіт з калібрування засобів вимірювальної техніки за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Москалівська, буд. 148 (в приміщеннях лабораторії та на ДЛВСЕ на ринках міста). У даній заявці, відповідач гарантував оплату виконаних робіт.

ДП «Житомирстандатметрологія» прийняло замовлення відповідача і виконало у листопаді 2019 року роботи з калібрування засобів вимірювальної техніки на загальну суму 39587,16 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт від 22.11.2019 № 94405 на суму 9551,88 грн.; від 22.11.2019 № 94406 на суму 16760,40 грн.; від 22.11.2019 № 94408 на суму 13274,88 грн.

Отже, виконання позивачем, за заявкою відповідача, робіт з калібрування засобів вимірювальної техніки на загальну суму 39587,16 грн. та їх прийняття відповідачем за актами здачі-прийняття свідчать про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Ч. 4 ст. 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання суду доказів погашення боргу за виконані позивачем роботи, суд знаходить позовні вимоги в розмірі 39587,16 грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що між сторонами даного спору не було укладено договору, який був би підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків по виконанню робіт, а також сплати відповідачем грошових коштів за виконання робіт, судом не приймаються, оскільки, як вже було зазначено судом, у відповідності до приписів ст. 181 ГК України, між сторонами даного спору укладено господарський договір у спрощений спосіб, що підтверджується заявкою відповідача на виконання робіт від 13.11.2019, в якій зазначено предмет договору, кількість робіт, місце виконання робіт, факс, контактна особа заявника, а також гарантія оплатити за виконані роботи, заявку підписано керівником та головним бухгалтером, підпис яких скріплено печаткою та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з калібрування засобів вимірювальної техніки.

Виконання позивачем, за заявкою відповідача, робіт з калібрування засобів вимірювальної техніки на загальну суму 39587,16 грн. та їх прийняття відповідачем за актами здачі-прийняття свідчать про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 ЦК України.

Окрім цього, відповідач у відзиві не заперечує того, що підприємство позивача виконало для нього у листопаді 2019 року роботи з калібрування засобів вимірювальної техніки та не спростовує факт підписання актів приймання - передачі виконаних підприємством робіт.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем замовлених відповідачем робіт, що, в свою чергу, є підставою для оплати відповідачем виконаних позивачем робіт у загальному розмірі 39587,16 грн.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Державного підприємства "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Житомир, є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (61157, м. Харків, вул. Москалівська, 148, код ЄДРПОУ 05381662) на користь Державного підприємства "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (10003, м. Житомир, вул. Новосінна, 24, код ЄДРПОУ 02568147) заборгованість за виконані роботи з калібрування засобів вимірювальної техніки в розмірі 39587,16 грн., судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Державне підприємство "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (10003, м. Житомир, вул. Новосінна, 24, код ЄДРПОУ 02568147);

Відповідач - Харківська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (61157, м. Харків, вул. Москалівська, 148, код ЄДРПОУ 05381662).

Повне рішення складено 31.08.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2035/20