Ухвала суду № 91316739, 03.09.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23868/20

Провадження № 1-кс/947/13360/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., за участю прокурора Сушко В.М., захисника підозрюваного – адвоката Чекаленко В.Л., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Крюкової Ю.І., яке погоджене прокурором відділу військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Профатіло К.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42020161010000179 від 30.06.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка Саратського району Одеської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, старшини 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А0666, сержанта, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження.

В ході досудового розслідування встановлено, що наказом командира військової частини А0666 від 19.12.2019 №265 сержанта запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду старшини 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону вказаної військової частини.

У той же час, в Одеській області проживає громадянин ОСОБА_2 тимчасово безробітній, який є знайомим ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. ст. 3, 21, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бездоганно і неухильно додержуватись порядку правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, поважати честь і гідність кожної людини.

Відповідно до п. 11 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, інших предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система, у Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, Держспецзв`язку, а також у митній службі визначається законами, актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Міноборони, МВС, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Адміністрації Держспецзв`язку, і Держмитслужби.

Необхідність отримання дозволів, порядок зберігання, носіння, обліку та використання зброї та боєприпасів передбачено п.п. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, у ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місце, виник злочинний намір на збут, без передбаченого законом дозволу, бойових припасів та вибухових речовин.

30 липня 2020 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, старшина ОСОБА_1 під час приватної розмови висловив ОСОБА_2 намір збути йому бойові припаси та вибухові речовини.

Розуміючи незаконність дій ОСОБА_1 , які полягали у намірі та бажанні незаконного збуту бойових припасів та вибухових речовин, ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів, щодо протиправних дій ОСОБА_1 .

Так, 31.07.2020 приблизно о 10 годин 15 хвилин, ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_2 на автобусній зупинці біля військової частини А0666 за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, та сів до автомобілю ОСОБА_2 , після чого сказав останньому проїхати на територію лісосмуги впродовж дороги з смт. Чорноморське до смт. Чорноморське-2 Лиманського району Одеської області, де збув ОСОБА_2 за грошову винагороду 880 патронів калібру 7,62, загалом за 10000 тисяч гривень, та домовився з ОСОБА_2 про подальший збут наявних у нього бойових припасів та вибухових речовин.

01.09.2020 приблизно о 18 годині 36 хвилин, ОСОБА_1 , діючи з тих же мотивів та спонукань, спрямованих на незаконний збут бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, на виконання раніше обумовленої домовленості, що до часу та місця зустрічі з ОСОБА_2 , прибув на визначене ним місце, а саме через дорогу на відстані близько 100 метрів від військової частини А0666 за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний намір, повторно збув, без передбаченого законом дозволу, громадянину ОСОБА_2 за грошову винагороду 7 корпусів ручних осколкових гранат РГД-5, загалом за 3500 гривень, та після отримання грошових коштів у розмірі 3500 гривень, останнього було затримано працівниками правоохоронного органу, а його протиправну діяльність припинено.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 та п. 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вказавши, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, визнає провину, не має наміру переховуватися.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника, з підозрою погодився.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, а також матеріали надані стороною захисту, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 02.09.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за кваліфікуючими ознаками збут бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 03.08.2020 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 03.08.2020 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 03.08.2020 року, висновком експерта № 569-Б від 05.08.2020 року, протоколом обшуку від 01.09.2020 року, протоколом огляду місця події від 01.09.2020 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.09.2020 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 01.09.2020 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 01.09.2020 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 02.09.2020 року, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.2 Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, оскільки збут бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу завдає істотної шкоди суспільним інтересам, характеризуючи дані підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке пов`язане з незаконним поводженням із бойовими припасами та вибуховими речовинами, відповідно до клопотання, досудовим розслідуванням вживаються заходи щодо встановлення місцезнаходження інших бойових припасів та вибухових речовин, які без передбаченого законом дозволу, можливо перебувають у заздалегідь обладнаній ОСОБА_1 схованці, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику у вигляді знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, підозрюваному при ознайомлені з матеріалами кримінального провадження стануть відомі анкетні дані свідків, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, тому слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя також зазначає, що враховуючи специфіку кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, зокрема, наявність у нього доступу до предметів, які обмежені в цивільному обігу (бойових припасів та вибухових речовин), існують ризики, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризики вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження підозрюваним кримінального правопорушення.

4.3 Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_1 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

4.4. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_1 розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання щодо розміру застави, слідчий суддя враховує характеризуючи дані підозрюваного, встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обставини кримінального правопорушення,суспільно-небезпечні наслідки ймовірного вчинення такого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у його вчиненні, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, оскільки саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, у випадку її внесення.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Крюкової Ю.І., яке погоджене прокурором відділу військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Профатіло К.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42020161010000179 від 30.06.2020 року – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утримання на гауптвахті Південного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України строком на 60 (шістдесят) днів, до 30.10.2020 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, МФО – 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 02.11.2020 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора і суду;

- повідомляти слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора та суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.