Ухвала суду № 91313491, 30.07.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/18892/17

н/п 1-кп/766/1385/20

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

у вигляді «тримання під вартою»

30.07.2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально в складі:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

суддів: Бочко Ю.І.

Смирнова Г.С.

за участю секретаря: Зими А.Б.

прокурора: Голубцова О.Ю.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Ковальової І.В.

під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017230030001856 від 14.05.2017 р., за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 09.07.2020 р. (колегії суддів у складі головуючого судді Валігурської Л.В., суддів Бочко Ю.І., Смирнова Г.С.) перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , відносно якого ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.08.2018 р. обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою», востаннє продовжений ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.06.2020 р. строком до 17.08.2020 р., двічі залишений без змін і за наслідками перегляду Херсонським апеляційним судом.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, а тому на обговорення учасників судового засідання судом поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою, оскільки даний строк спливає 17.08.2020 р., проте до цієї дати розгляд справи з об`єктивних причин завершити не можливо.

Так, Прокурор під час судового розгляду при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання обвинуваченого під вартою зазначив, що ризики які існували на момент обрання найбільш суворого запобіжного заходу не зменшились, а обставини, що стали підставою для тримання обвинуваченого під вартою залишаються актуальними протягом всього розгляду провадження. Підстав для заміни раніше обраного запобіжного заходу не вбачається.

Обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про заміну раніше обраного запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» на «домашній арешт». В обґрунтування клопотання зазначив, що під час досудового розслідування він не переховувався, жодного тиску на потерпілих та свідків не чинив. В той же час його було затримано з грубим порушенням вимог ст. 208 КПК України на підставі сфальсифікованих доказів. Крім того, протягом тривалого часу судовий розгляд справи фактично не розпочато, а від допиту частини свідків прокурор відмовився. Також кожного разу при продовженні строку тримання під вартою прокурором не обґрунтовано ризики, які за весь час втратили свою актуальність і не співвідносяться з вимогами ст. 177 КПК України.

Захисник Ковальова І.В. підтримала клопотання ОСОБА_1 ,Ю просила суд його задовольнити, звернувши увагу на безпідставно тривале утримання останнього у умовах ізоляції, що є беззаперечним порушенням його прав.

Вирішуючи заявлене обвинуваченим клопотання та оцінюючи доцільність продовження щодо ОСОБА_1 терміну раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання обвинуваченого відмовити, виходячи з наступного.

Враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження тримання обвинуваченого під вартою. Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання у вигляді «позбавлення волі» строком від 7 до 15 років.

З огляду на ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків, допит яких на даному етапі судового розгляду не розпочато; переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність беззаперечних відомостей про міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, а посилання на наявність постійного місця проживання не зменшує заявлених ризиків; наявність до затримання постійного місця роботи, що є запорукою існування офіційних джерел доходів; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення. Крім того, слід зауважити, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується негативно, схильний до зловживання спиртними напоями, має негативну репутацію.

Обставини, на які посилаються як обвинувачений, так і захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Слід також звернути увагу, що за наслідками розгляду апеляційних скарг обвинуваченого на попередні ухвали суду про продовження строку дії запобіжного заходу Херсонський апеляційний суд дійшов беззаперечних висновків про відсутність підстав для зміни саме такого запобіжного заходу. Крім того, судом не встановлено зміни жодних підстав, які були передумовою для обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам його можливого впливу на потерпілих та свідків, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного строком на 60 діб (до 28 вересня 2020 р.)

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про заміну запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» на «домашній арешт» – відмовити.

* Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон) обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України, на 60 днів до «28» вересня 2020 р. включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Копію ухвали направити для виконання до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Головуючий: Валігурська Л.В.

Судді: Бочко Ю.І.

Смирнов Г.С.