Рішення № 9131227, 31.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2010 р. Справа № 45/43-10

вх. № 951/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - - Маркова М.В., довіреність від 14.01.2010 року

першого відповідача - не з’явився

другого відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом Державного проектно-вишукувального науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" в особі Київського філіалу Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект", м. Харків

до Приватного підприємства "Сігель", м. Харків

Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзтехносервіс", м. Одеса

про стягнення 304251,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 294000,00 грн. основного боргу, 6027,00 грн. пені, 990,74 грн. річних, 3234,00 грн. інфляційних та судові витрати по справі мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідачів умов договору № 07/28/150 від 19 липня 2007 року, укладеного між позивачем та другим відповідачем, та договору поруки від 08 грудня 2008 року, укладеного між позивачем та першим відповідачем.

Ухвалою суду від 12 лютого 2010 року про порушення провадження у справі № 45/43-10 розгляд справи було призначено на 09 березня 2010 року о 10:50.

В судове засідання 09 березня 2010 року позивач з’явився, свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, надав витребувані судом докази.

Відповідачі в призначене судове засідання не з’явились, відзиви на позов та докази в обґрунтування своїх заперечень суду не надали, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про їх отримання відповідачами.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та необхідністю надання витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 31 березня 2010 року.

29 березня 2010 року через канцелярію суду (вх. № 1350) другим відповідачем було подано до матеріалів справи клопотання про припинення провадження у справі мотивоване тим, що 30 червня 2009 року господарським судом Харківської області у справі № 07/212-09 було винесено ухвалу по цьому ж спору і з тих же підстав, яка не була оскаржена сторонами.

В засідання суду 31 березня 2010 року з’явився позивач, який позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідачі в засідання суду не з’явились, витребувані судом докази суду не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, розглянувши клопотання другого відповідача про припинення провадження у справі, обговоривши його з позивачем, який заперечив проти його задоволення, визнав клопотання другого відповідача не підлягаючим задоволенню. При цьому суд виходить з того, що у справі № 07/212-09, на яку посилається другий відповідач, господарський суд відмовив позивачу - Київській філії ДПВ НДІ "Укренергомережпроект" в прийнятті позовної заяви з тих підстав, що відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу, а саме підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення; філія підприємства не може самостійно звертатись до господарського суду з позовом та самостійно бути позивачем у господарській справі. Господарський суд Харківської області зазначив в ухвалі № 07/212-09 від 30 вересня 2009 року про те, що в даному випадку позивачем по справі може бути Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут "Укренергомережпроект" в особі Київської філії та відмовив позивачу у справі № 07/212-09 - Київській філії ДПВ НДІ "Укренергомережпроект" в прийнятті позовної заяви. Враховуючи, що позивачем у справі № 45/43-09 є Державний проектно-вишукувальний науково-дослідний інституту "Укренергомережпроект" в особі Київської філії Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект", м. Харків, позовна заява вказаного позивача подана із додержанням ст. 21 ГПК України. Також суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у разі наявності у провадженні господарського суду справи з господарського спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, позов залишається без розгляду із посиланням на п. 2 ст. 81 ГПК України, однак другим відповідачем не надано суду доказів наявності в провадженні господарського суду справи, або рішення, ухвали суду, про вирішення спору з господарського спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 09 березня 2010 року сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав:

19 липня 2007 року між позивачем та другим відповідачем було укладено договір № 07/28/150 згідно умов якого позивач взяв на себе зобов’язання виконати по технічному завданню другого відповідача роботу - "Техніко-економічне обґрунтування оптимального варіанту схеми експортних поставок електроенергії Молдавської ГРЕС у ЕС Румунії" (згідно договору - продукція), а другий відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.3 договору за виконані роботи відповідач перераховує позивачу, відповідно до протоколу узгодження договірної ціни, 420000 грн. у порядку: авансовий платіж в розмірі 30% від вартості робіт, який становить 126000 грн. на підставі рахунку, виставленого позивачем; відповідач перераховує аванс на розрахунковий рахунок позивача протягом 15-ти банківських днів з дати підписання договору.

19 вересня 2007 року другий відповідача здійснив авансовий платіж у розмірі 126000,00 грн., який передбачено умовами договору та сплата якого підтверджується банківською випискою.

28 лютого 2008 року між позивачем та другим відповідачем було складено акт здачі-прийняття виконаних робіт № 12 по договору від 19 липня 2007 року № 07/28-150 відповідно якого позивач виконав передбачені договором роботи, які задовольняють умовам договору. Таким чином, позивач свої зобов’язання за вказаним договором виконав належним чином.

Судом встановлено, що сторонами не було встановлено порядку та строків остаточної оплати другим відповідачем виконаної позивачем роботи за договором № 07/28/150 від 19 липня 2007 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

26 жовтня 2009 року позивачем на адресу другого відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату грошових коштів 294 000 грн. та рахунок фактура № КФ-0000052 від 26.10.2009 року. Вказана вимога 31 жовтня 2009 року була отримана другим відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про направлення.

Отже, обов’язок другого відповідача щодо оплати виконаних робіт за договором настав з 08 листопада 2009 року (отримання вимоги 31 жовтня 2009 року + 7 днів на оплату від дня пред'явлення вимоги), але другий відповідач оплату вартості робіт не здійснив.

Також судом встановлено, що між позивачем та першим відповідачем був укладений договір поруки від 08 грудня 2008 року, згідно п. 1 якого перший відповідач поручається перед позивачем за виконання ТОВ "Союзтехносервіс" (другий відповідач у даній справі) грошових зобов’язань перед позивачем, які виникли та виникатимуть в подальшому з договору № 07/28/150 від 19 липня 2007 року у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 договору поруки перший відповідач гарантує, що в разі порушення ТОВ "Союзтехносервіс" строків оплати, перший відповідач протягом 3 банківських днів з дати отримання письмової вимоги від позивача виконає зобов’язання ТОВ "Союзтехносервіс" щодо оплати робіт за договором № 07/28/150 від 19 липня 2007 р.

10 грудня 2008 року позивачем була передана під підпис керівнику першого відповідача письмова претензія, якою позивач вимагає протягом трьох банківських днів сплатити грошові кошти за договором.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

          Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Враховуючи вищевикладене, суд визнав позовні вимоги позивача щодо першого та другого відповідачів в частині солідарного стягнення 294000 грн. основного боргу обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Також судом було встановлено, що згідно п. 4.4. договору № 07/28/150 за затримку оплати виконаних робіт у відповідності з п. 2.2 та п. 2.3 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05 % від суми відповідного етапу за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діє в строк за який сплачується пеня.

Розглянувши частину позовних вимог позивача до відповідачів щодо солідарного стягнення суми пені в розмірі 6027 грн., враховуючи, що позивачем нараховано пеню за затримку остаточного проведення розрахунку, а також враховуючи, що умови договору № 07/28/150 від 19 липня 2007 року не передбачають такої відповідальності (п. 4.4 договору - саме за порушення оплати згідно п. п. 2.2, 2.3 договору - сплата авансового платежу), приймаючи приписи ст. 547 ЦК України суд вважає за необхідне відмовити позивачу в цій частині позовних вимог повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Сума 3% річних складає 869,91 грн., інфляційних складає 3018,40 грн., є обґрунтованою та задовольняється судом. В решті річних та інфляційних суд відмовляє позивачу у зв’язку із безпідставним пред’явленням до стягнення (зобов’язання по оплати виникло з 08 листопада 2009 року, проте позивачем здійснено нарахування з 02 листопада 2009 року).

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 2978,88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. покладаються солідарно на відповідачів.

          Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 21, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання другому відповідачу відмовити.

В задоволенні позову відмовити частково.

          Стягнути солідарно з ТОВ "Союзтехносервіс", 65020, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, б. 13, (в тому числі з р/р 26009311083301 в АБ "Південний" м. Одеса, МФО 328209, код ЗКПО 32833838) та з ПП "Сігель", 61057, м. Харків, вул. Воробйова, б. 11, кв. 4 (код ЗКПО 34860072) на користь Державного проектно-вишукувального науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" в особі Київського філіалу Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект", 61050, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, б. 2 (код ЗКПО 00114092) - 294000 грн. основного боргу, 869,91 грн. річних, 3018,40 грн. інфляційних, 2978,88 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення по справі № 45/43-10 підписано 02 квітня 2010 року.