Рішення № 91307544, 25.08.2020, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/1123/16-ц

2/241/3/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

25.08.2020 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Демочко Д.О.

при секретарі Цукановій Л.П.

за участю

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , третя особа Службу у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом, суд -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2017 року судді Першотравневого районного суду Донецької області Демочко Д.О. було передано цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , третя особа Службу у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності.

Відповідно до змісту позовної заяви, в останній редакції з уточненнями, позивач ОСОБА_1 просить суд встановити факт її проживання з ОСОБА_8 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2004 року по 07.01.2016 року та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку А-1, житлової прибудови А1-1, господарських споруд - нежитлових прибудов А2-1, АЗ-1, А4-1, сараїв Б-1, В-1.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 з січня 2004р. до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаний період часу вони з ОСОБА_8 спільно проживали за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 , вели з ним спільне господарство, побут та бюджет, що може бути підтверджено показами свідків. Крім того, під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в них народилася спільна дитина - донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої записано ОСОБА_8 . Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30.10.2014 р. по справі № 241/1153/14-ц за ОСОБА_8 визнане право власності на нерухоме майно - житловий будинок А-1, житлову прибудову А1-1, господарські споруди: нежитлові прибудови А2-1, АЗ-1, А4-1, сараї Б-1, В-1, які розташовані на адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що право власності на зазначене домоволодіння ОСОБА_8 набув в період спільного проживання однією сім`єю з нею без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, після його смерті відкрилася спадщина, одним з об`єктів якої є віще зазначене домоволодіння. У зв`язку зі смертю ОСОБА_8 пред`явлення до нього позову про поділ майна є неможливим. Зазначає, що вирішення питання про встановлення факту її проживання ОСОБА_8 однією сім`єю без реєстрації шлюбу має вирішальне значення для визнання за нею права власності на частину вищевказаного житлового будинку з господарськими спорудами, який було набуто спадкодавцем у період їх спільного проживання.

Відповідачем ОСОБА_3 було надано заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просить суд в задоволенні позову про визнання права власності за позивачкою на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 відмовити в повному обсязі. В заперечення на позовні вимоги позивача зазначає, що позивач в своєму позові посилається на те, що право власності на зазначене домоволодіння ОСОБА_8 набув у період спільного проживання однією сім`єю з позивачкою без реєстрації шлюбу, посилаючись на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30.10.2014 року № 241/1 153/14-ц. Зазначає, що вказане вище домоволодіння було надано її батькові, ОСОБА_8 , як переселенцю совхозом «Портовський» у відповідності до Постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 31 травня 1973 року за № 364 «Про пільги по переселенню». Просить звернути увагу суду на те, що спірне домоволодіння було надане її батькові в період шлюбу з її матір`ю, ОСОБА_9 (яка померла в 1998 році), а тому воно не може бути об`єктом права спільної сумісної власності з позивачкою, оскільки будинок набутий в період шлюбу з іншою жінкою - її матір`ю. Таким чином, на підставі вищевикладеного, вважає, що підстав для визнання спірного будинку об`єктом спільної сумісної власності немає.

Також, відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 було надано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом, відповідно до якої остання зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько, ОСОБА_8 . Після смерті батька залишилася спадщина у вигляді нерухомого майна. Вказане вище домоволодіння було надано її батькові ОСОБА_8 як переселенцю. Спадкове домоволодіння було отримано її батьком в період шлюбу з матір`ю ОСОБА_9 (яка померла в 1998 році). Відповідно до довідки б/н від 17.03.1992 року, виданої АПП «Агро-Азов» (як правонаступником совхозу «Портовський»), позика за переселенський будинок виплачена в повному обсязі. Зазначені вище обставини були встановлені в рішенні Першотравневого районного суду Донецької області № 241/1153/14-ц від 30.10.2014 року. Так, спадкоємцями першої черги є: ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_4 - дочка, ОСОБА_7 - дочка. В установлений законом строк вона звернулася до приватного нотаріуса Першотравневого районного нотаріального округу Чичекова Савелія Федоровича Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_8 . Рідна сестра ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини за законом на її користь. Крім того, із заявою про прийняття спадщини за законом в інтересах малолітньої дочки померлого ОСОБА_8 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася її мати - ОСОБА_1 26 липня 2016 року Постановою приватного нотаріуса Першотравневого райони нотаріального округу Чичекова С.Ф. № 475/02-31 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок, в зв`язку з відсутністю в ОСОБА_3 правовстановлюючого документу на цей будинок на ім`я спадкодавця ОСОБА_8 . Таким чином, для захисту своїх прав вона змушена звернутися до суду. У зв`язку із цим позивач за зустрічним позовом просить визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами під номером АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 було подано до суду заперечення на зустрічний позов. Відповідно до змісту заперечень зазначає, що рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30.10.2014р. по справі №241/1153/14-ц за ОСОБА_8 визнане право власності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 - в порядку набувальної давності. Таким чином, визнання судом права власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_8 пов`язане виключно з дотриманням ним передбачених законом (ст.344 ЦК України) вимог щодо набувальної давності в частині безперервного володіння нерухомим майном протягом десяти років. Інші юридично значущі обставини щодо підстав виникнення права власності при постановленні вказаного рішення судом не встановлювалися і до уваги не приймалися, у зв`язку з чим твердження відповідачки ОСОБА_3 про набуття ОСОБА_8 права власності на спірне домоволодіння у період шлюбу з її матір`ю ОСОБА_9 , яка померла у 1998 році, є безпідставним. Просить врахувати зазначені заперечення та відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Позивач та її представник в судовому засіданні первісну позовну заяву підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити повністю.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнали повністю та просили відмовити у їх задоволенні. Зустрічну позовну заяву підтримали і просили її задовольнити. При цьому відповідачка ОСОБА_4 зазначила що відмовляється від спадщини на користь ОСОБА_3 .

Представник відповідача за зустрічним позовом Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області в судове засідання не з`явився, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Представник служби у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації в судовому засіданні просила розглядати справу згідно вимог діючого законодавства, врахувавши інтереси дитини ОСОБА_7 . При цьому додала що не підтримує позовні вимоги за первісним позовом.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області 22.03.2016 року, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 12.01.2016 року було складено відповідний актовий запис № 2 (Том №1, а.с. 14).

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том №1, а.с. 87-114), вбачається, що після смерті ОСОБА_8 залишилось спадкове майно, яке складається, в тому числі, з житлового будинку з господарськими спорудами під номером АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його діти: ОСОБА_3 , 1985 р.н., ОСОБА_4 , 1986 р.н. та ОСОБА_7 , 2007 р.н.

Факт родинних відносин спадкодавця ОСОБА_8 з спадкоємцями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , 2007 р.н. підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.02.1987 року (Том №1 а.с. 98), свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 13.05.1985 року (Том №1, а.с. 101), свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 17.11.2007 року (Том №1, а.с. 102) (підтверджує зміну прізвища ОСОБА_3 ) та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 03.07.2007 року (Том №1, а.с. 105). Поясненнями сторін, які не заперечували що вищевказані особи є рідними доньками померлого.

Як вбачається з заяви ОСОБА_4 , що міститься в матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том №1,а.с. 88), спадкоємець ОСОБА_4 відмовилась від прийняття та одержання будь-якої спадщини після померлого батька ОСОБА_8 на користь його дочки ОСОБА_3 , 1985 р.н.

Таким чином, судом встановлено, що спадкоємець ОСОБА_3 , 1985 р.н. має право на 2/3 частки спадкового майна, а спадкоємець ОСОБА_7 , 2007 р.н. має право на 1/3 частку спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, як зазначає позивач ОСОБА_1 , вона має право на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 з січня 2004 року до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підтвердження вищевказаного позивач посилається на наступні докази.

Відповідно до відомостей, що містяться в паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 , виданому на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 07.06.1986 року(Том №1, а.с. 18-19).

Факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_8 з січня 2004 року до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач підтверджує відповіддю № 476, наданою Станцією швидкої допомоги м.Маріуполя 22.09.2016 року на адвокатський запит (Том №1, а.с. 164), що 09.06.2015 року у 08.50 годині надійшов виклик швидкої медичної допомоги до ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_2 . Також, 07.01.2016 року у 16.30 годині надійшов виклик швидкої медичної допомоги до ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_3 .

Також факт спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_8 підтвердили допитані в судовому засіданні свідки, які пояснили, що дійсно ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_8 однією сім`єю, вели спільне господарство мали спільний бюджет та спільну доньку.

Факт набуття ОСОБА_8 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 підтверджується рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30.10.2014 року по справі № 241/1153/14-ц за позовом ОСОБА_8 до Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області про визнання права власності на домоволодіння за набувальною давністю (Том №1, а.с. 16), яким встановлено, що ОСОБА_8 зареєстрований та проживає з 23.06.1986 року (впродовж 28 років) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 293, п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, якщо від встановлення цього факту залежить подальша охорона, підтвердження або створення умов здійснення фізичною особою особистих немайнових або майнових прав.

Згідно ч. 6 ст. 294 ЦПК України, такий факт розглядається в позовному провадженні, якщо між заінтересованими у його встановленні особами існує спір про право.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що під час застосування ст. 74 ЦК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися відносини, що притаманні подружжю.

Отже, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, між чоловіком та жінкою, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, встановлюється факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Верховний Суд у своїй постанові від 30.10.2019 р. в справі № 643/6799/17 з цього приводу висловився про те, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Суд зазначив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово - експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

З огляду на наведене, зібрані по справі докази щодо факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_8 спільно проживав з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі №6-1568цс16 належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Враховуючи вказане вище рішення суду, ОСОБА_8 на законних підставах набув право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в період спільного проживання із позивачем ОСОБА_1 , а тому спірний житловий будинок є об`єктом їх спільної сумісної власності.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи вищевикладене, на розсуд суду, первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Крім того з відповідачів на користь позивачки за первісним позовом слід стягнути солідарно судові витрати.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом суд зазначає наступне.

З матеріалів спадкової справи за № 79/2016 відкритої до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , вбачається, що у встановлений законом шестимісячний строк позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Чичекова С.Ф. із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа.

26 липня 2016 року приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 475/02-31, якою було відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами під номером АДРЕСА_2 , після смерті її батька ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спірний будинок та відсутності будь-якої інформації щодо реєстрації будинку в електронних реєстрах прав на нерухоме майно відсутня (Том №1, а.с. 109).

Статтею 392 ПК України, визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог статей 1217, 1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30.10.2014 року по справі № 241/1153/14-ц було визнано за ОСОБА_8 право власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно - житловий будинок А-1, житлову прибудову А1-1, господарські споруди: нежитлові прибудови А2-1, АЗ-1, А4-1, сараї Б-1, В-1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , а.с. 16).

Таким чином, за ОСОБА_8 було визнано право власності на спірний будинок, проте оскільки останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встигнув зареєструвати відповідне право власності у встановленому законодавством порядку, у позивача за зустрічним позовом існує перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а її право на спадкове майно знайшло підтвердження згідно доказів по справі, суд вважає за можливе визнати за нею право власності на 2/6 частки домоволодіння в порядку спадкування за законом, оскільки 3/6 на розсуд суду належатьОСОБА_1 , тому дана частина не входить до спадкової маси та не може бути поділена між спадкоємцями .

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд також вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, врахувавши інтереси неповнолітньої дитини ОСОБА_7 та визнати за нею право власності на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже враховуючи вище зазначене суд прийшов до висновку про повне задоволення первісного позову та необхідність встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2004 року по 07.01.2016 року та як наслідок визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Також суд вважає можливим задовольнити зустрічну позовну заяву частково, визнавши за ОСОБА_3 право власності на 2/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 60, 61, 63, 69, 70, 71, 74 СК України, ст. ст. 368, 372, 392 ЦК України, ст.ст. 331, 392, 1216- 1218, 1258, 1261 ЦК України, ст. ст. З, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. ст. 4, 5,12,13, 76-81,141,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ОСОБА_3 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_4 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 ) та ОСОБА_7 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа Службу у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації (місце знаходження за адресою: смт. Мангуш Мангушського району Донецької області вул.. Миру буд. 72) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/6 частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку А-1, житлової прибудови А1-1, господарських споруд - нежитлових прибудов А2-1, АЗ-1, А4-1, сараїв Б-1, В-1.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 81 копійку.

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_8 ) до ОСОБА_1 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ), Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (місце знаходження за адресою: вул. Гагаріна буд. 22-а, с. Мелекіне Мангушського району Донецької області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 ) про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності на 2/6 частини житлового будинку з господарськими спорудами під номером АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/6 частини житлового будинку з господарськими спорудами під номером АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 275 (двісті сімдесят п`ять) гривень 61 копійку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення суду складено 02.09.2020 р.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Суддя Д.О. Демочко