Рішення № 91304713, 03.09.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/2145/20

Провадження по справі №2-а/635/65/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Березовської І.В.,

секретар судового засідання - Калягіна М.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області

відповідач - Департамент патрульної поліції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, Департамент парульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 пред`явив до суду позов шляхом подання адміністративної позовної заяви до Управління патрульної поліції в Харківській області, Департамента парульної поліції, яким просить скасувати постанову інспектора 4 батальйону роти №3 взводу №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Сябро Д.О. від 06 квітня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, серії ДП18 № 468139, справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що інспектором 4 батальйону роти №3 взводу №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Сябро Д.О. винесено стосовно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, серії ДП18 № 468139. Позивач вважає вказану постанову незаконною, у зв`язку з тим, що справа була незаконно розглянута на місці зупинки, чим суттєво порушено права позивача. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення стверджується, що позивач порушив вимоги п. 9.2.б ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, проте, позивач зазначає, що він, керуючи автомобілем виїхав з прилеглої території (парковки ТРК «Класс») на вул. Полтавський шлях в бік центру міста і рухався по напрямку до вул. Петра Болбочана в крайній правій смузі, після чого перестроївся до середньої смуги. Зустрічні напрямки руху на вул. Полтавський шлях розділені розміткою 1.3, але вул. Полтавський шлях має ще й розмітку 1.5, яка в даному випадку позначає межі смуг руху, призначених для руху в одному напрямку. Таким чином, твердження відповідача про зміну напрямку руху не відповідають дійсності, а тому ч. 2 ст. 122 КУпАП, що передбачає покарання у вигляді шттрафу при порушенні користування попереджувальними сигналами тільки при початку руху чи зміні його напрямку, не підлягає застосуванню до позивача. Також, позвач зазначив, що після перехрестя вул. Дудинської, Холодногірської та Полтавського шляху в напрямку вул. Петра Болбочана встановлено дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», зупинивши позивача за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 155, тобто у дії зони цього знаку, інспектор поліції змусив позивача здійснити вимушену зупинку, що поставило під загрозу життя позивача та інших учасників дорожнього руху, у тому числі й поліцейських.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 травня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 травня 2020 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції

Відповідач Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції у наданий судом строк надав відзив, яким не визнав позовні вимоги, зазначивши, що 06 квітня 2020 року поблизу будинку 155 на вул. Полтавський шлях в м. Харкові інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Сябро Д.О. виявлений рух транспортного засобу RENAUT KANGOO, номерний знак НОМЕР_1 , який при перестроюванні з крайньої смуги руху в середню не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 Б Правил дорожнього руху України. Зазначений автомобіль був зупинений, інспектор поліції підійшов до водія ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР. Водій виконав законну вимогу патрульного та надав запитувані документи. За результатами розгляду справи винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 гривень, тобто в межах санкції, передбаченої даною статтею. Відповідач зазначив, що відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Також, відповідач посилається у відзиві на те, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення зафіксовані портативним відеореєстратором поліцейського № ZM 0140, проте ці медіафайли знищені, а тому цей факт унеможливлює направлення цих матеріалів до суду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що він виїжджав з прилеглої території супермаркету «Класс», рухався по крайній смузі руху вул. Полтавський шлях в м. Харкові та перестроївся у середню смугу руху того ж напрямку руху, тобто не змінював напрямок руху та не зобов`язаний був вмикати світловий покажчик повороту, проте, він увімкнув світловий покажчик, після чого був зупинений інспектором поліції, який звинуватив позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Представники відповідача у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині 2 ст.2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що стосовно позивача посадовою особою - інспектором 4 батальйону роти №3 взводу №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Сябро Д.О. 06 квітня 2020 року складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серіїДП18 №468139, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень за чинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки RENAUT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 06 квітня 2020 року приблизно о 14.00 год. по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, поблизу будинку № 155, не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку перед перестроюванням з крайньої правої в ліву смугу, чим порушив п. 9.2Б ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Копія постанови була отримана позивачем та оскаржена до Управління патрульної поліції в Харківській області.

Як вбачається з доповідної записки старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Харківській області ДПП майора поліції Світлани Мельникової, погодженої начальником ВАП УПП в Харківській області ДПП майором поліції Максимом Кадигроб, керівництвом управління патрульної поліції прийнято рішення про відсутність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 498139.

Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до роз`яснення наданого Конституційним Судом України в рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року по справі № 1-11/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, у вказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує на існуванні скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення (за окремими адміністративними правопорушеннями, чітко визначеними КУпАП), відповідно до якого фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника здійснюється безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Частиною 5 статті 258 КУпАП передбачено якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадківпритягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу,та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вищевикладених роз`яснень Конституційного Суду України та норм КУпАП, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно застосовано скорочене провадження у справі про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу.

Постанова інспектора 4 батальйону роти №3 взводу №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Сябро Дениса Олександровича від 06 квітня 2020 року серії ДП18 № 468139 судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п.1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.9.2.б Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що перед перестроюванням з крайньої правої смуги руху у середню смугу за тим же напрямком, ним був увімкнений світловий покажчик повороту, хоча на його думку вказаний маневр не є зміною напрямку.

Між тим суд вбачає, що з боку відповідачів не надано до суду доказів, щоб підтверджували обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач дійсно порушив Правила дорожнього руху, зокрема положення, щодо порушення позивачем п.9.2.б ПДР, а саме того, що при здійсненні перестроювання позивач не увімкнув світловий покажчик. Надані відповідачем фотографії не надають суду можливості встановити наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Знищення медіафайлів з портативного відеореєстратора поліцейського ZM0140, на які відповідач посилається як на відеодоказ вчиненого правопорушення, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку доведення правомірності свого рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП

Згідно ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

При цьому, відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі « Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації №R (9 1)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки належні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.. 245 КАС Україани, враховуючи положення п. 3 ч.3 ст.286 КАС України, суд вважає за можливе задовольнити позов, скасувати постанову серії ДП18 № 468139 від 06 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутність складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 9, 72, 77, 90, 139, 242-246, 257-263, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову серії ДП18 № 468139 від 06 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 КУпАП - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Шевченка, 315-А, м. Харків.

Відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м.Київ, Солом`янський район, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя І.В. Березовська