Ухвала суду № 91304471, 03.09.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 626/37/13-к

Номер провадження 1-кп/629/67/20

УХВАЛА

03 вересня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., суддів: Каращука Т.О., Ткаченка О.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Новікова Ю.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисників-адвокатів Курила В.О., Снісаренка Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

25 серпня 2020 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про визнання неможливим допиту свідків обвинувачення та продовження розгляду справи шляхом дослідження інших доказів. В обґрунтування клопотання зазначив, що суд неодноразово здійснював виклик свідків обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ухвалами суду від 04 вересня 2019 року, 14 листопада 2019 року, 30 січня 2020 року були задоволенні клопотання прокурора про привід до суду вказаних свідків. До теперішнього часу прибуття вказаних свідків не забезпечено, їх місцезнаходження не встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку. В зв`язку з викладеним, вважає, що суд, відповідно до ч.3 ст.97 КПК України, має право визнати неможливим допит особи, якщо вона не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку.

Обвинувачений ОСОБА_1 , його захисники-адвокати Курило В.О., Снісаренко Г.О. в судовому засіданні підтримали клопотання.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти клопотання, просив відмовити в його задоволені. Зазначив, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_4 виявили бажання прийняти участь у розгляді справи, щодо інших свідків прокурором вживаються заходи щодо забезпечення їх явки до суду. Направлено листи до ВП ГУНП в Полтавській області, Управління міграційної служби в Полтавській області, у відповідь на які отримано інформацію щодо місця реєстрації свідків.

Заслухавши думку учасників судового розгляду щодо клопотання, колегія суддів вважає, що в клопотанні слід відмовити.

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки (ч. 1 ст. 21 КПК України). При цьому, такі строки під час судового провадження забезпечує суд (ч. 2 ст. 28 КПК України), який відповідно до засади диспозитивності вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 97 КПК України суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона: 1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу; 2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання; 3) не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку; 4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

КПК України не передбачає правових підстав проведення розшукових заходів щодо свідка, окрім як в рамках виконання ухвали про привід.

Забезпечуючи розумні строки, у випадку неприбуття свідка на виклик, за наявності клопотання учасника кримінального провадження, суд зобов`язаний вжити заходів до встановлення місця знаходження свідка шляхом забезпечення проведення необхідних заходів розшуку, що стосовно свідка можливе виключно в рамках постановлення ухвали про здійснення приводу.

Засада безпосередності дослідження показань встановлює, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно; не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом; суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1-2 ст. 23 КПК України).

Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на найкраще забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з`ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції, щодо якого Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.

Допит під час судового розгляду справи по суті відбувається за обов`язкової участі сторін. Такий допит надає сторонам, зокрема стороні захисту, можливість провести його більш ефективно, оскільки на цей час сторонам вже відомі всі суттєві елементи пред`явленого обвинувачення та всі докази, отримані під час досудового розслідування.

Аналіз вищенаведених положень вказує на те, що свідок повинен бути допитаним безпосередньо судом. Однак суд вправі відступити від цієї імперативної вимоги у випадку визнання неможливим його допиту, зокрема, при сукупності таких умов як не прибуття на виклик до суду свідка та не встановлення його місцезнаходження шляхом проведення необхідних заходів розшуку.

Створюючи необхідні умови для забезпечення виконання завдань кримінального провадження, судом вживалися заходи для встановлення місця знаходження свідків шляхом постановлення ухвал про встановлення місця проживання (перебування) свідків та застосування до останніх приводу через органи внутрішніх справ.

Свідки обвинувачення ОСОБА_11 та ОСОБА_4 виявили бажання приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Разом з тим, Полтавським відділом поліції ГУ НП в Полтавській області та Шевченківським відділом поліції ГУ НП в місті Києві, яким надавалося доручення про встановлення місця проживання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та застосування до них приводу для забезпечення розгляду кримінального провадження, не проінформовано суд щодо виконання приводу або неможливості виконання приводу із зазначенням причин.

З огляду на викладене, суд вважає клопотання обвинуваченого про визнання неможливості допиту вказаних свідків передчасним, оскільки будь-якої інформації з приводу встановлення місцезнаходження свідків суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372 КПК України, суд -

у х в а л и в:

В клопотанні обвинуваченого ОСОБА_1 про визнання неможливим допиту свідків обвинувачення відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.А. Смірнова

Судді: Т.О. Каращук

О.А. Ткаченко