Ухвала суду № 91304467, 03.09.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 626/37/13-к

Номер провадження 1-кп/629/67/20

УХВАЛА

03 вересня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., суддів: Каращука Т.О., Ткаченка О.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Новікова Ю.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисників-адвокатів Курила В.О., Снісаренка Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

17 березня 2020 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшло клопотання адвоката Снісаренка Г.О. про визнання порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_1 , визнання обвинуваченого ОСОБА_1 таким, який не набув статусу підозрюваного, закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , зареєстроване в ЄРДР за №420120000000000019 від 21.12.2012 року, за ч.4 ст.284 КПК України, у зв`язку з тим, що в даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось про підозру. В обґрунтування клопотання зазначив, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не було закінчено за правилами КПК 1960 року, підозра ОСОБА_1 не вручалась, права, передбачені ч.3 ст.42 КПК України ОСОБА_1 органами досудового розслідування не повідомлялися, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості надавати усні та письмові пояснення з приводу підозри, право збирати та подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні як підозрюваний. Зазначив, що фактично ОСОБА_1 не має статусу підозрюваного, а тому не має статусу особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, в зв`язку з чим відносно нього не може здійснюватися публічне кримінальне переслідування без виконання глави 22 КПК «Повідомлення про підозру».

Обвинувачений ОСОБА_1 , його захисники-адвокати Курило В.О., Снісаренко Г.О. в судовому засіданні підтримали клопотання з підстав, викладених в ньому.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти клопотання, просив відмовити в його задоволені. Зазначив, що право на захист обвинуваченого ОСОБА_1 не було порушено, оскільки виносилась постанова про притягнення його в якості обвинуваченого, яка повністю збігається з текстом обвинувального акту, і за своєю юридичною природою є аналогом повідомлення про підозру.

Заслухавши думку учасників судового розгляду щодо клопотання про закриття кримінального провадження, колегія суддів вважає, що в клопотанні слід відмовити.

Згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»).

Європейським судом з прав людини як висунення обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінгайзен проти Австрії»).

Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов`язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.

Отже, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що обвинуваченим (підозрюваним) у вчиненні кримінального правопорушення є особа, відносно якої фактично розпочато досудове слідство, з моменту офіційного доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння.

Згідно з частиною 1 статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 зазначеного Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Набуття особою, відносно якої розпочато досудове розслідування, прав підозрюваного Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема статтями 276-279 КПК України, не врегульоване.

Згідно з частиною 6 статті 9 КПК України у випадках, коли положення зазначеного Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 7 КПК України однією із засад кримінального провадження є верховенство права.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Системний аналіз норм Кримінального процесуального кодексу України свідчить про те, що підозрюваному притаманні такі ж ознаки і риси, що і й обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, з огляду на ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини особа, відносно якої розпочате досудове розслідування за фактом вчинення цією особою конкретного кримінального правопорушення, повинна мати процесуальні права підозрюваного.

Згідно з частиною 2 статті 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має, зокрема, право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд.

Відповідно до статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Згідно з ч. 1 ст. 221 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

За змістом ст.284 КПК України під закриттям кримінального провадження розуміється таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.

Сторона захисту обґрунтовує клопотання про закриття провадження тим, що в даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_1 не повідомлялось про підозру, тобто посилаючись на ч.4 ст. 284 КПК України.

Із системного аналізу змісту ч.4 ст. 284 КПК вбачається компетенція слідчого, прокурора у прийнятті постанови про закриття кримінального провадження під час здійснення досудового розслідування. Разом з тим, слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.п.1,2,4,9,9? ч.1 ст.284 КПК України, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру.

З огляду на викладене, право на закриття кримінального провадження на підставі ч.4 ст.284 КПК України належить слідчому та прокурору.

Частиною 2 цієї статті, передбачається право суду закрити кримінальне провадження лише у випадку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення , за винятком випадків , передбачених цим Кодексом ; досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України , відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З норм статті 314 КПК України вбачається, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Згідно п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Діючим КПК України прямо не передбачено можливість вирішення питання щодо закриття кримінального провадження на підставі ч.4 ст.284 КПК України на етапі судового розгляду.

При вирішенні питання щодо подальшого руху справи при наявності виниклої процесуальної проблеми, суду необхідно виходити зі змісту ст. 7 КПК України, згідно із якою зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.

Доводи захисника стосовно невручення органами досудового розслідування письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 , не набуття статусу підозрюваного ОСОБА_1 , порушення права на захист та вимога про закриття на підставі такого порушення за ч.4 ст.284 КПК України кримінального провадження відносно нього не можуть бути розглянуті судом на даній стадії, оскільки обвинувальний акт стосовно останнього направлено до суду для розгляду по суті, підготовче судове засідання у справі проведено, а сама сторона захисту не реалізувала свої процесуальні права та не звернулась до суду під час проведення досудового розслідування та після направлення обвинувального акту до суду під час проведення підготовчого судового засідання з вимогами, викладеними захисником в клопотанні.

Отже, обставини, на які посилається сторона захисту у своєму клопотанні, не є підставою для прийняття судом рішення про закриття кримінального провадження на даній стадії, тому суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-372 КПК України, суд -

у х в а л и в :

В клопотанні адвоката Снісаренка Г.О. про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.А. Смірнова

Судді: Т.О. Каращук

О.А. Ткаченко