Вирок № 91302095, 03.09.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/4196/20

Провадження № 1-кп/415/1108/20

ВИРОК

Іменем України

"03" вересня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020130240000960 від 02.06.2020 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, не є особою з інвалідністю, не працюючого, раніше судимого: 17.01.2005 Ізюмським міським судом Харківської області за ч.2 ст. 305, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна; 22.08.2012 Валківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільнений 26.04.2014 з Калінінської виправної колонії Донецької області по відбуттю строку покарання; 05.06.2020 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Нескородової Г.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

22.05.2020, у денний час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрав планшет марки «SAMSUNG» Galaxy Tab 3 Lite моделі «SM-Т116», об`ємом пам`яті 1/8 Gb, який належить ОСОБА_2 , чим спричинив майнової шкоди в сумі 1166 гривень 67 копійок, згідно висновку експерта №19/1 13/9/1-777е від 25.06.2020.

Після чого, ОСОБА_1 зник з місця скоєння кримінального правопорушення з вищевказаним викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 1166 гривень 67 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що за адресою: АДРЕСА_2 , він проживає однією сім`єю протягом 6 років з ОСОБА_2 .. Дійсно, 22.05.2020, у денний час, знаходячись за вказаною адресою, скориставшись відсутністю ОСОБА_2 , викрав планшет марки «SAMSUNG» , який належав останній та розпорядився ним на власний розсуд. На даний час, він добровільно відшкодував завдані потерпілій збитки, шляхом купівлі нового планшету. Про те що сталося жалкує, зробивши для себе належні висновки, вибачався перед потерпілою. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його, суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що вона за адресою: АДРЕСА_2 , проживає однією сім`єю з ОСОБА_1 протягом 6 років. Дійсно, 22.05.2020, вона пішла до своєї матері, а коли повернулась, виявила відсутність свого планшету, про що повідомила поліцію. ОСОБА_1 не заперечував, що вчинив крадіжку, дійсно вибачався перед нею. На даний час вони примирилися і проживають разом. Претензій матеріального характеру не має, у зв`язку з тим, що майнова шкода останнім відшкодована в повному обсязі, шляхом купівлі нового планшету. Просила суд не позбавляти його волі та надати шанс на виправлення.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений та потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілу ОСОБА_2 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів;

- особу винного, який не одружений, не працює, у побуті характеризується задовільно (а.с.45), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с.46), амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с. 50), раніше судимий (а.с.48-49), та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, повне визнання вини та добровільне відшкодування завданого збитку.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, добровільно відшкодував завдані збитки, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений, будучи судимим за вчинення умисних кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів (ч. 2 ст. 305, ч. 1 ст. 309 КК України), судимість за які не знята та непогашена в установленому законом порядку, знову вчинив нове умисне кримінальне правопорушення проти власності.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та відомості про особу ОСОБА_1 , який, будучи особою, що має незняті та непогашені в установленому законом порядку судимості за вчинення умисних, в тому числі корисливих кримінальних правопорушень, знову вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності, на час вчинення якого не працював, єдиного джерела доходів не мав, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст.185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів. З огляду на вищевикладене, підстав для призначення обвинуваченому менш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, суд не вбачає.

Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, добровільно відшкодував завдані збитки, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, а також те, що за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується задовільно, враховуючи думку потерпілої, яка просила суворо його не наказувати та не позбавляти волі, претензій матеріального характеру не має, у зв`язку з тим, що майнова шкода останнім добровільно відшкодована в повному обсязі, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, викладене у даному вироку, до постановлення вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 25 червня 2020 року, яким останнього було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 остаточного покарання, суд вважає за необхідним застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 не пред`явлений, у зв`язку з відшкодуванням майнової шкоди в повному обсязі.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

- судової товарознавчої експертизи №19/1 13/9/1-777е від 25.06.2020 (а.с.36-39), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 35) складає 490 грн. 35 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Лисичанського міського суду від 25 червня 2020 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи №19/1 13/9/1-777е від 25.06.2020 у сумі 490 (чотириста дев`яносто) грн. 35 коп. (одержувач - УК у м.Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілій ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова