Ухвала суду № 91301176, 03.09.2020, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1508/19

Провадження № 6/345/67/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

за участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванців Галини Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

Головний державний виконавець Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванців Г.І. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа посилаючись на те, що на виконанні Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження № 59951827 з виконання виконавчого листа № 345/1508/19, виданого 19.07.2019, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 41312,09 грн. заборгованості за кредмтним договором та 1921 грн. судових витрат, а всього 43233,09 грн.

На даний час боржником рішення не виконано, декларацію не подано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що згідно інформації, наданої на запити, за боржником на праві власності наявне майно, а саме: Ѕ частина двохкімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 , при цьому, законом визначено, що у разі, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати звернення стягнення на єдине житло божника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється, та корівник, за адресою АДРЕСА_2 , однак згідно акту державного виконавця неможливо встановити точне знаходження вказаного майна, оскільки за даною адресою знаходиться кілька корівників. Транспортний засіб, який згідно відповіді, зареєстрований за боржником – автомобіль MAZDA, 929, сірого кольору, 1989 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , знаходиться в розшуку. Згідно відповіді ДФС України боржник не має відкритих у банківських установах рахунків, згідно відповіді ПФУ щодо місця праці та щодо отримання пенсії та інформації щодо осіб-боржників, які працюють за трудовим та цивільно-правовими договорами інформація також відсутня.

Виконавцем неодноразово на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. 16.09.2019 ОСОБА_1 з`явився на виклик державного виконавця та зобов`язався сплатити борг, однак на даний час борг не оплачено, про причини невиконання рішення суду не повідомив виконавця.

Поряд з цим, згідно відповіді ДПС боржник систематично перетинає державний кордон.

03.02.2020 державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках та що будуть відкриті після винесення постанови, арешт на рахунки накладено, однак на рахунках платника відсутні кошти для погашення боргу.

Головний державний виконавець Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванців Г.І.в судове засідання не з`явилася, однак в клопотанні просила суд справу розглядати без участі представника Калуського МРВ ДВС.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що дане подання підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

На виконанні Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження № 59951827 з виконання виконавчого листа № 345/1508/19, виданого 19.07.2019, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 41312,09 грн. заборгованості за кредмтним договором та 1921 грн. судових витрат, а всього 43233,09 грн.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий лист, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Як вбачається з п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення їх від виконання зобов`язань, покладених на них судовими рішенням до виконання зобов`язань.

В судовому засіданні встановлено, що боржник ОСОБА_1 добровільно не виконує свої зобов`язання, тому державною виконавчою службою примусово проводилися заходи для своєчасного та всебічного виконання рішення суду, а саме: направлено запити в майново-реєстраційні установи для перевірки майнового стану боржника. Згідно інформації, наданої на запити, за боржником на праві власності наявне майно, а саме Ѕ частина двохкімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 , при цьому законом визначено, що у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати звернення стягнення на єдине житло божника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється, та корівник, за адресою АДРЕСА_2 , однак, згідно з актом державного виконавця неможливо встановити точне знаходження даного майна, оскільки за даною адресою знаходиться кілька корівників.

Транспортний засіб, який згідно відповіді зареєстрований за боржником – автомобіль MAZDA, 929, сірого кольору, 1989 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 знаходиться в розшуку.

Згідно відповіді ДФС України боржник не має відкритих у банківських установах рахунків, згідно відповіді ПФУ щодо місця праці та щодо отримання пенсії та інформації щодо осіб-боржників, які працюють за трудовим та цивільно-правовими договорами, інформація також відсутня.

03.02.2020 державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках та що будуть відкриті після винесення постанови, арешт на рахунки накладено, однак на рахунках платника відсутні кошти для погашення боргу.

Виконавцем неодноразово на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. 16.09.2019 ОСОБА_1 з`явився на виклик державного виконавця та зобов`язався сплатити борг, однак на даний час борг не оплачено , про причини невиконання рішення суду не повідомив виконавця.

Згідно відповіді ДПС боржник систематично перетинає державний кордон, а саме: 03.12.2019, 10.12.2019, 25.01.2020, 03.02.20 за паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 .

Згідно з пунктом 5 частини п`ятої ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов`язаний своєчасно з`являтися на вимогу виконавця.

Відповідно до пункту 6 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до судової практики Європейського суду, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), №36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, №2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (рішення «Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року). Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав і обов`язків. Таким чином, одним з аспектів права на суд є право на доступ до нього, тобто право подавати позов з приводу цивільно-правових питань. Однак таке право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із стороні.

Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою, третьою вказаної статі Закону визначено обов`язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 19 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини другої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, що означає здатність нести юридичну відповідальність за рахунок власного майна.

Оскільки, відповідно до положень статті 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии» § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 року за справою «Ле Конт, Ван ЛейвеніДе МейерепротиБельгії»(Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Звертаючись до суду із поданням про обмеження виїзду боржника за кордон України, державний виконавець обґрунтував звернення до суду тим, що у порядку примусового виконання проводяться заходи щодо забезпечення виконання рішення суду, відкритих рахунків у банківських установах та зареєстрованого на праві власності майна боржник не має, вимогу подання декларації проігноровано, боржник офіційно не працевлаштований, пенсію не отримує, проте неодноразово виїжджає за межі України, вимоги щодо термінового виконання виконавчих документів проігноровані, сума боргу залишається несплаченою, хоча ОСОБА_1 визнавав позов в суді, а також 16.09.2019 написав заяву начальнику Калуського МР ВДВС, в якій зазначив, що ознайомлений з рішенням суду про стягнення з нього боргу на користь АТ КБ "ПриватБанк" в сумі 43233,09 грн. та зобов"язується сплатити даний борг до 31.12.2019. Всі обставини свідчать, що боржник свідомо намагається ухилитися від виконання зобов"язання.

Таким чином, дана заява про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 на строк до сплати ним зобов`язань за виконавчим провадженням підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст.ст. 259, 441 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Подання головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванців Галини Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 - задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_3 , громадянина України, до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 345/1508/19, виданим 19.07.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 41312,09 грн. заборгованості за кредитним договором та 1921 грн. судових витрат, а всього 43233,09 грн.

Виконання ухвали доручити Адміністрації Державної прикордонної служби України .

Копію ухвали надіслати Калуському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (проспект Л.Українки, 1, м. Калуш, Івано-Франківської області) -для відома, а Адміністрації Державної прикордонної служби України (м. Київ, вул. Володимирська, 26) - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя