Рішення № 9130070, 20.04.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 р. Справа № 6/35

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І. при секретарі судового засідання Гурик І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ПП "Перламутр" вул.Крайківського, 2а, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача Підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості у сумі 6844, 02 грн.,

за участю представників сторін:

Від позивача: Жумбрей С.Б.- представник, (довіреність б/№ від 31.12.2009р.)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення 6844грн 02 коп. заборгованості за поставлений товар.

Заявою від 20.04.10 позивач уточнив позовні вимоги, а саме: в зв"язку з частковим погашенням боргу просить суд стягнути з відповідача 5944грн.02коп. заборгованості.

Представник позивача заявлений позов підтримав. В обгрунтування позову послався на порушення відповідачем умов договору поставки укладеного між сторонами в частині оплати поставленої продукції в зв"язку з чим виникла заборгованість в сумі 6844гтн.02коп. Просить суд позов задоволити та стягнути з відповідача заявлену до стягнення суму коштів.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не подав, хоча був повідомлений належним чином про розгляд справи ухвалами суду від 09.03.10 та 25.03.10.юз повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі повноважних представника відповідача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив, що 18.04.08 між сторонами укладено договір поставки №131-П за умовами якого постачальник (позивач) зобов"язався поставити покупцеві(відповідач по справі) товар , а покупець прийняти товар та оплатити його вартість. ( п.1.1 Договору).

Розділом 2 Договору визначено порядок розрахунків між сторонами, зокрема: розрахунок за кожну поставку товару здійснюється на умовах попередньої оплати або оплати по факту, що мало місце у спірних правовідносинах, з відтермінуванням на 7 днів.

Так, на виконання умов договору позивач 28.06.08 та 15.08.08 поставив відповідачу обумовлену договором продукцію на загальну суму 9508грн.72коп., що підтверджується поданими в матеріали справи видатковими накладними. Однак, як свідчать обставини справи, станом на день звернення до суду, відповідач частково оплатив поставлену продукцію в зв"язку з чим допустив заборгованість перед постачальником в сумі 6844грн.02коп.

17.02.10 позивачем на адресу відповідача направлялася письмова вимога про погашення суми боргу із зазначенням терміну сплати.Про отримання вимоги відповідачем свідчить поштовий чек та повідомлення про вручення (копії додаються). Однак, як видно із зібраних у справі матеріалів, відповіді на вимогу позивачем не отримано заборгованість на день звернення до суду з позовом не погашена.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Згідно з ч.1,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу дії ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 цього ж Кодексу, якщо у зобов"язанні встановлений строк ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ч.2 ст.34 ГПК України).

Із зібраних у справі доказів вбачається, що відповідач порушив умови договору укладеного між сторонами та невиконав зобов"язань за договором у встановлений строк.

Як зазначалося вище, в судовому засідання 20.04.10 позивач пояснив суду , що відповідач частково сплатив заборгованість заявлену до стягнення в сумі 900грн.За таких обставин уточнив позовні вимоги на суму 5944грн.02коп.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги в сумі 5944грн.02коп.обгрунтовані та підлягають задоволенню.

В решті позову провадження у справі слід припинити ( п.1-1 ст.80 ГПК України).

Судові витрати понесені позивачем, згідно ст.49 ГПК України, слід стягнути з відповідача в повному обсязі з огляду на те, що спір доведено до судового розгляду з вини відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст.20, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст.33,34, 49, 75,п.1-1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ( ідент. код НОМЕР_1) на користь ПП "Перламутр", вул. Крайківського, 2а, м.Івано-Франківськ, 76000 ( код ЄДРПОУ 23799460) 5944грн 02 коп. заборгованості за поставлений товар, 102грн.витрат по сплаті державного мита та 236грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Врешті позову провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Грица Ю.І.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 22.04.10