Рішення № 9130043, 12.04.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 р. Справа № 1/6

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В.В.,

при секретарі судового засідання Кузишин У.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент” 77422, с.Ямниця, Тисменицький район

до відповідача: приватного підприємства фірми “Доліакт” юридична адреса: 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Військових ветеранів, 12; поштова адреса: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 27А

про стягнення з відповідача 221927грн. 48коп., в тому числі: 193361грн.40коп. основного боргу, 7540грн. 67коп. інфляційних втрат, 2431грн. 53коп. 3% річних, 18593грн. 88коп. пені          

За участі представників:

від позивача: Білоус С.В. - представник, ( довіреність № 16/2127 від 02.10.09.)

від відповідача: представники не з”явились;

          відкрите акціонерне товариство “Івано-Франківськцемент” звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства фірми “Доліакт” 193361грн.40коп. основного боргу, 7540грн. 67коп. інфляційних втрат, 2431грн. 53коп. 3% річних, 18593грн. 88коп. пені.

          Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказуючи на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 93/10-09 ВН від 04.03.09. В обґрунтування заявленого позову як на доказ позивач посилається на Договір № 93/10-09 ВН від 04.03.09, накладні № 004130 від 06.03.09, № 004132 від 06.03.09, № 004281 від 10.03.09, № 004283 від 10.03.09, № 004749 від 13.03.09, залізничну-дорожню квитанцію № 36438373, претензію-вимогу № 16/1059 від 24.07.09.

          Відповідач в судові засідання 24.03.10, 12.04.10 не з”явився, причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву та будь-яких заперечень проти заявлених вимог не подав, доказів виконання ухвал від 23.02.10, від 24.03.10 щодо проведення звірки розрахунків між сторонами не подав. Так, ухвали суду від 23.02.10, 24.03.10 направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Факт отримання відповідачем вказаних ухвал підтверджується представленим в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.43, 51).

          Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.          

          За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.           

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, суд встановив:

          Відповідно до п. 1.1 укладеного між сторонами Договору № 93/10-09 ВН від 04.03.09 позивач взяв на себе обов”язок виготовляти та постачати відповідачу будівельні матеріали, а відповідач приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

                    Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.          

          Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          На виконання умов Договору від 04.03.09 позивачем передано відповідачу товар згідно накладних № 004130 від 06.03.09 в сумі 30187грн. 00коп., № 004132 від 06.03.09 в сумі 30187грн. 00коп., № 004281 від 10.03.09 в сумі 7200грн 00коп., № 004283 від 10.03.09 в сумі 7200грн. 00коп., що в загальному становить 74774грн. 00коп. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами представника відповідача на вказаних накладних та довіреностями № 684702 від 05.03.09, № 684703 від 06.03.09 на право отримання товару (а.с. 18-25).

          Відповідно до п. 2.1 договору від 04.03.09 асортимент, кількість та терміни відвантаження кожної окремої партії товару визначається сторонами шляхом подання і прийняття до виконання письмових заявок (при відвантаженні залізницею) чи видачі довіреності (при поставці товару на умовах самовивозу). Вказаним пунктом договору сторони домовились про можливість поставки товару залізничним транспортом.

          Згідно представленого в матеріалах справи листа № 18 від 10.03.09 (а.с. 28) відповідач звертався до позивача з заявкою про відпуск листів волокнисто цементних хвилястих 40/150-8-В1У-АТ у кількості 2990шт. та відвантаження їх залізничним транспортом, що відповідає п. 2.1 Договору від 04.03.09.

          Як вбачається з накладної № 004749 від 13.03.09 (а.с. 26) позивачем, згідно поданої відповідачем заявки, передано для відправки залізницею листи ВХ 40/150-8-В1У-АТ у кількості 2990шт. на загальну суму 118586грн. 40коп.

          Про факт прийняття вказаного вантажу перевізником (залізницею) свідчить квитанція про приймання вантажу № 36438373 від 13.03.09 (а.с. 27)

          Як передбачено п.2.2 Договору від 04.03.09, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику. Факт передачі товару перевізнику в розмірі 118586грн. 40коп. підтверджується матеріалами справи: накладна № 004749 від 13.03.09, квитанція про приймання вантажу № 36438373 від 13.03.09. Згідно накладної № 004749 від 13.03.09 платником є відповідач - приватне підприємство “Доліакт”.

          Розділом 4, пунктом 4.1 Договору від 04.03.09 сторони передбачили форму розрахунків, а саме попередня оплата готівкою або по перерахунку. Вказаним пунктом також встановлено, що до окремих поставок за умови попереднього погодження з позивачем можливе відтермінування оплати товару до 15-ти календарних днів з моменту відвантаження.

          Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Проте попередня оплата товару відповідачем не здійснювалась, доказів погодження відтермінування оплати товару сторонами не подано.

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що в даному випадку в договорі від 04.03.09 сторонами не передбачено строку виконання зобов”язання по оплаті отриманого товару.

          Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Про факт направлення позивачем вимоги про оплату відповідачем заборгованої суми свідчать наявна в матеріалах справи претензія-вимога № 16/1059 від 24.07.09 та поштова квитанція (а.с. 13-14).

          Відповідач за отриманий товар у встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 193360грн. 40коп. (накладна № 004130 від 06.03.09 на суму 30187грн. 00коп., № 004132 від 06.03.09 на суму 30187грн. 00коп., № 004281 від 10.03.09 на суму 7200грн 00коп., № 004283 від 10.03.09 на суму 7200грн. 00коп., накладна № 004749 від 13.03.09 на суму118586грн. 40коп.), при цьому позивачем заявлено вимогу про стягнення 193361грн. 40коп., що свідчить про допущену позивачем арифметичну помилку. Таким чином загальна сума основного боргу згідно вказаних накладних становить 193360грн. 40коп., доказів погашення якої відповідачем не подано.

          Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На час розгляду справи відповідачем не подано суду доказів оплати суми боргу чи доказів у спростування вимог позивача.

          За таких обставин, враховуючи наведене, матеріали справи, неподання відповідачем доказів виконання взятого на себе зобов'язання по оплаті за отриманий товар у встановлені строки, жодних доказів у спростування вимог позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 193360грн. 40коп. основного боргу та наявність підстав для задоволення позову в цій частині. В частині стягнення 01грн. 00коп. основного боргу в позові слід відмовити.

          Зважаючи на те, що відповідачем не подано доказів своєчасного здійснення розрахунку за отриманий товар, суд приходить до висновку про те, що порушення строків виконання грошового зобов'язання в спірному випадку мало місце, що підтверджується матеріалами справи.          

          Щодо заявленої вимоги про стягнення 7540грн. 67коп. інфляційних втрат, 2431грн. 53коп. 3% річних, 18593грн. 88коп. пені, суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення частково. При цьому, суд виходить з наступного.

          В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          У відповідності до п. 5.2 укладеного між сторонами договору встановлено відповідальність відповідача у вигляді пені в разі прострочки оплати товару.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          З приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України вбачається, що за невизначеності строку виконання зобов'язання, воно повинне бути виконано протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги, тому в даному випадку протягом 7 днів від моменту пред'явлення претензії у кредитора виникло право на позов, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, а відтак з цієї дати починається нарахування, пені, інфляційних та річних.

          Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 13-14) вимога № 16/1059 про оплату заборгованої суми направлена відповідачу 24.07.09. В даному випадку, беручи до уваги ч. 2 ст. 530 ЦК України, з 03.08.09 боржник вважається таким, що прострочив виконання, а відтак з цієї дати починається нарахування пені, інфляційних та річних.

          При цьому, позивачем, згідно поданого розрахунку (а.с 12) нараховано суму інфляційних за період березень-червень 2009 року, 3 % річних за період з 01.04.09 по 30.06.09, що враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, не є періодом прострочення виконання відповідачем зобов'язання, а тому в позові в частині нарахованої суми інфляційних в розмірі 7540грн. 67коп. та 3% річних в розмірі 2431грн. 53коп. слід відмовити.

          Щодо нарахованої суми пені, позивачем вказано період нарахування з 01.04.09 по 31.08.09, що є неправильним застосуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. За таких обставин суд здійснив перерахунок розміру пені за період з 03.08.09 по 31.08.09, що становить 3104грн. 36коп. пені і підлягає до задоволення. В решті частині нарахованої суми пені слід відмовити.

          Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

          позов відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент” до приватного підприємства фірми “Доліакт” про стягнення 193361(сто дев'яносто три тисячі триста шістдесят одна)грн. 40коп. основного боргу, 7540(сім тисяч п”ятсот сорок)грн. 67коп. інфляційних, 2431(дві тисячі чотириста тридцять одна)грн. 53коп. 3% річних, 18593 (вісімнадцять тисяч п”ятсот дев”яносто три)грн. 88коп. пені задовольнити частково.          

          Стягнути з приватного підприємства фірми “Доліакт” юридична адреса: 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Військових ветеранів, 12; поштова адреса: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 27А (код ЄДРПОУ 23801576) на користь відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент” 77422, с.Ямниця, Тисменицький район (код ЄДРПОУ 00292988) –193360 (сто дев'яносто три тисячі триста шістдесят)грн. 40коп. основного боргу, 3104(три тисячі сто чотири)грн. 36коп. пені, 1964(одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири)грн. 64коп. державного мита та 208(двісті вісім)грн. 92коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

          В частині стягнення 01(одна)грн. 00коп. основного боргу, 7540(сім тисяч п”ятсот сорок)грн. 67коп. інфляційних, 2431(дві тисячі чотириста тридцять одна)грн. 53коп. 3% річних, 15489(п”ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев”ять)грн. 52коп. пені в позові відмовити.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Соботник В. В

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПк України 21.04.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Кучер Н. М. 21.04.10