Рішення № 91297860, 02.09.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року справа № 580/2276/20

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_1 ) місце проживання фізичної-особи-підприємця: АДРЕСА_1 - суму штрафних санкцій у розмірі 6783 грн. 00 коп. в судовому порядку за рішеннями №143, №144 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20.11.2019 року до державного бюджету України: Отримувач УК у Поділ.р- ні/ПодІльс.р-н/21081100, Код отримувача ЄДРПОУ 37975298, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат, Номер рахунку (1ВАКІ) иА358999980313060106000026008, Код класифікації доходів бюджету 21081100, Адміністративні штрафи та інші санкції.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем добровільно не сплачено суму штрафних санкцій у розмірі 5083 грн. за рішенням № 143 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20.11.2019 та суму штрафних санкцій у розмірі 1700 грн. за рішенням № 144 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20.11.2019, що разом становить 6783 коп.

Позивач зазначає, що штраф по вищевказаних рішеннях не сплачений, а тому просить стягнути його в судовому порядку.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву проти позову не подав, хоча копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримав 03.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1803103653354.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

При цьому, для застосування положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, варто виходити з того, що днем виникнення підстав, які дають право суб`єкту владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, є день закінчення шестимісячного строку, встановленого у абзаці 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2019 по справі №826/14908/18.

Отже, звернення до суду суб`єкта владних повноважень щодо стягнення суми штрафу на підставі рішень, щодо яких не завершився строк оскарження, тобто до набрання законної сили такого рішення, є передчасним, оскільки таке рішення про накладення штрафу може бути скасованим у повному обсязі або частково.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №№143, 144 від 20.11.2019 надіслані рекомендованим листом від 25.11.2019 року за № 06.6/20711 за місцезнаходженням: АДРЕСА_1. Даний лист відповідачем отримано 29.11.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0405344097810. Відповідач мав право на звернення до адміністративного суду протягом шестимісячного строку, який закінчився 30.05.2020.

Абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог, а отже кінцевою датою для звернення позивача до суду щодо стягнення грошових сум є 30.08.2020, натомість позов до суду подано 25.06.2020, тобто в межах строків звернення.

Щодо суті спору суд зазначає, що позивачем за результатами розгляду справи відносно ФОП ОСОБА_1 . Головним управлінням складено протокол №19/152 від 12.11.2019, яким зафіксовано, що в рамках проведення контролю фахівцем Головного управління виявлено розповсюдження на зовнішній поверхні будинку (споруди) реклами з умовною назвою «-50% на оправи» за адресою АДРЕСА_2 , з ознаками порушення вимог частини п`ятої статті 8, абзацу п`ятого частини четверної статті 21 Закону України «Про рекламу». Аналізуючи зміст зовнішньої реклами з умовною назвою «-50% на оправи» розповсюдженої ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що реклама не мітить відомості про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, тексту змісту: «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я», чим порушено вимоги частини п`ятої статті 8, абзацу п`ятого частини четвертої статті 21 Закону України «Про рекламу».

Головним управлінням у відповідності до вимог частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» ФОП ОСОБА_1 направлено вимоги № 06.6/16013 від 16.09.2019, №06.6/17640 від 08.10.2019 та №06.6/17916 від 16.10.2019 про необхідність надання документів необхідних для здійснення повноважень щодо контролю. Документи на вимогу позивача відповідачем не надано.

З урахуванням попередніх висновків за результатами розгляду справи стосовно ФОП ОСОБА_1 , прийнято рішення №143 від 20.11.2019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами у відповідності до вимог частини другої та частини сьомої статті 27 Закону України «Про рекламу» накласти на рекламодавця - ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) місце проживання фізичної-особи-підприємця: АДРЕСА_1 - штраф у розмірі 5083 грн 00 коп.

Також, з урахуванням попередніх висновків за результатами розгляду справи стосовно ФОП ОСОБА_1 , прийнято рішення №144 від 20.11.2019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, необхідної для здійснення повноважень щодо контролю, відповідно до вимог частини шостої статті 27 Закону України «Про рекламу» накласти на рекламодавця - ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) місце проживання фізичної-особи-підприємця: АДРЕСА_1 - штраф у розмірі 1700 грн 00 коп.

Загальна сума штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу відповідно до рішень №143 та №144 відносно ФОП ОСОБА_1 становить 6783 грн. 00 коп.

Відповідно до листа позивача від 25.11.2019 №06-6/20711 від 25.11.2019 рішення №№143, 144 від 20.11.2019 про накладення штрафів направлено відповідачеві для відповідного реагування та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0405344097810 вручені 29.11.2019 відповідачу.

Оскільки визначені вказаними рішеннями штрафні санкції відповідач не сплатив, позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення в судовому порядку.

Під час вирішення спору по суті суд виходить з такого.

Законом України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 03.07.1996 (далі - Закон №270/96-ВР) визначено засади рекламної діяльності в Україні, врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 Закону № 270/96-ВР реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Знижка - це тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам).

Відповідно до частини 1 стаття 7 Закону № 270/96-ВР основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Частиною 5 статті 8 Закон № 270/96-ВР передбачено, що реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

Відповідно до статті 10 Закон № 270/96-ВР недобросовісна реклама забороняється.

Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.

Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені у статті 26 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону № 270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 693 накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду (п. 12 Порядку № 693).

Пунктом 9 Порядку № 693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 693 рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Пунктом 20 Порядку № 693 передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Рекламодавці, винні у порушенні законодавства про рекламу, що полягає у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами, несуть відповідальність у вигляді штрафу у п`ятикратному розмірі вартості розповсюдженої реклами.

Штрафні санкції до порушників законодавства про рекламу застосовуються на підставі рішення Держпродспоживслужби, яке приймається за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, підставою для початку розгляду якої, у свою чергу, є протокол про порушення законодавства про рекламу.

Сума штрафної санкції, визначена за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, після закінчення строку на оскарження відповідного рішення, якщо його не було оскаржено, набуває статусу узгодженого грошового зобов`язання та підлягає сплаті до державного бюджету.

Не сплачені у добровільному порядку узгоджені штрафні санкції за правопорушення законодавства про рекламу підлягають стягненню з винних осіб у судовому порядку.

Доказів оскарження рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20.11.2019 №№ 143, 144 учасниками справи не надано, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що визначені у них штрафні санкції набули статусу узгодженого грошового зобов`язання.

Станом на момент розгляду справи доказів про сплату штрафних санкцій, визначених рішеннями у матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за правопорушення законодавства про рекламу, у зв`язку з чим предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення відповідної заборгованості в судовому порядку: дотримання суб`єктом владних повноважень встановленої процедури прийняття рішення про застосування штрафних санкцій; узгодження визначеного у рішенні грошового зобов`язання; сплата узгоджених грошових зобов`язань у встановлений законом строк.

Оскільки рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідачем у визначені у ньому строки не оскаржені, штраф у добровільному порядку не сплачено, факт вчинення правопорушень, відповідальність за яке передбачена статтею 27 Закону України «Про рекламу», підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що за частинами 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому у даному випадку підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 77, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання фізичної-особи-підприємця: АДРЕСА_1 ) суму штрафних санкцій у розмірі 6783 грн. 00 коп. до державного бюджету України: отримувач УК у Поділ. р-ні/Подільс. р-н/21081100, код отримувача ЄДРПОУ 37975298, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат, Номер рахунку (IBAN) UА358999980313060106000026008, код класифікації доходів бюджету 21081100, адміністративні штрафи та інші санкції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко