Рішення № 91297685, 02.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1740/20

02 вересня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про зобов`язання сформувати та подати подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (надалі, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби у місті Тернополі Тернопільської області про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області подання про повернення сплаченого ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 7590,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вперше придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .При укладенні договору купівлі - продажу квартири позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу даного нерухомого майна в розмірі 7590,00 грн. Оскільки позивач придбав житло вперше, тому відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" він сплатив такий збір безпідставно. Однак, на заяву позивача про повернення безпідставно сплаченого збору, відповідачем було відмовлено у поверненні зазначених коштів. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та просить зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7590,00 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15- денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У строк, встановлений судом, представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити факти придбання житла конкретною особою вперше. Крім того, просить врахувати, що позивач добровільно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Частиною п`ятою ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, розгляд даної здійснюється за наявними у справі матеріалами.

Крім цього, представник третьої особи подав до суду письмове клопотання, в якому просив розгляд даної справи здійснювати без участі їх представника, при вирішенні даної справи покладається на рішення суду. Також долучив до матеріалів справи довідку на підтвердження зарахування коштів до Державного бюджету України №134 від 29.07.2020.

Судом встановлено, що 16.06.2020 між позивачем та ОСОБА_2 , який діє від свого імені та від імені ОСОБА_3 та від імені ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

У відповідності до вказаного договору, позивач придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області №134 від 29.07.2020 року підтверджено зарахування до Державного бюджету 16.06.2020 року "Збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" в сумі 7590,00 грн.

18.06.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 7590,00 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.06.2020 року №1900-0503-8/8676 позивача повідомлено, що Порядком 1740 визначено вичерпний перелік випадків, в яких збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу не сплачується. Зазначено, що повернення помилково сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Також роз`яснено, що спори, що виникають із правовідносин можуть бути оскаржені до вищестоящих органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР із змінами та доповненнями. Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. З системного аналізу наведених правових актів суд приходить до висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 13.07.2020.

Згідно довідки ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" від 24.06.2020 №772/07-2, згідно обліку технічної інвентаризації станом на 29.12.2012 ОСОБА_1 не має зареєстрованого нерухомого майна в м.Тернополі.

У відповідності до довідки Збаразького районного комунального бюро технічної інвентаризації від 08.07.2020 №369, станом на 01.01.2013 за ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна в с.Красносільці, Збаразького району, Тернопільської області в бюро не зареєстровано.

У довідці філії - Тернопільське обласне управління АТ - "Ощадбанк" від 01.07.2020 №117.12-156 зазначено, ОСОБА_1 у списки на приватизацію житла за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с.Красносільці включений, житлові чеки не використано. Також вказано, що за вказаними у запиті адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 у списках на приватизацію житла відсутній.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, чи свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не здобуто. Відмова відповідача в частині повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7590,00 грн., є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що відповідач не володіє інформацією та не може встановити придбання житла конкретною особою вперше. Відсутність можливостей в органів Пенсійного фонду України встановити придбання житла конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, і саме органи Пенсійного фонду України зобов`язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю. Оскільки суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, у прохальній частині позовної заяви представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою та третьою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Також, відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №1.380.2019.001036.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) судом висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, на думку суду, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, що адвокатом Башуцьким І.Я. виданий ордер серії ВО №1005513 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 в Тернопільському окружному адміністративному суді.

17.06.2020 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Сила права" Договір б/н про надання правової (правничої) допомоги (надалі, Договір).

Також, представником позивача додано до позовної заяви Додаток №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.06.2020, Акт від 15.07.2020 №1 обсягу надання правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.06.2020, квитанцію №32 від 17.06.2020 про сплату гонорару за договором про надання правничої допомоги від 17.06.2020 у сумі 2000,00 грн.

Однак, суд зазначає, що дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Тому, суд дійшов переконання, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, з 2000,00 грн. до 500,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7590 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., сплачений у відповідності до квитанції №31 від 15.07.2020.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області частину сплачених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2020 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач:

позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі,3, м.Тернопіль,46001 ЄДРПОУ:14035769);

третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області (місцезнаходження: м.Тернопіль, бульвар Шевченка,3, код ЄДРПОУ 37977726 )

Головуюча суддя Дерех Н.В.