Рішення № 91297411, 26.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2806/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козак А.К.,

представника відповідача - Оніпченко В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1182-55 від 06.11.2018 на суму 4914 грн 36 коп., №Ф-1182-55 від 03.01.2019 на суму 3276 грн 24 коп., №Ф-1182-55 від 10.05.2019 на суму 8487 грн 60 коп., №Ф-1182-55 від 05.11.2019 на суму 13995 грн 96 коп., №Ф-1182-55 від 11.02.2020 на суму 16750 грн 14 коп., №Ф-1182-55 від 02.04.2020 у розмірі 17320 грн 20 коп.;

визнати протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13.02.2020 №0013005533 на загальну суму 570 грн 06 коп.

зобов`язати відповідача зняти ОСОБА_1 з обліку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як члена СФГ "Іволга".

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

02.06.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 позовну заяву залишено без руху /а.с. 145/.

06.07.2020 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 09.06.2020, у якій заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, зокрема, з підстав запровадження на усій території України карантинних заходів /а.с. 148-151/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 строк звернення було поновлено; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження /а.с. 154-156/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 пояснила, що у квітні 2018 року вона помилково стала на податковий облік у якості платника єдиного внеску як член СФГ "Іволга". Вже у травні 2018 року вона з метою виправлення цієї помилки звернулася до податкового органу зі заявою про зняття її з обліку як платника ЄСВ, оскільки вона не була засновником фермерського господарства, а лише найманим працівником. Однак станом на час звернення до суду її заяву від 22.05.2018 про зняття з обліку платника єдиного внеску податковий орган не розглянув. Натомість відповідачем без належних на те правових підстав було самостійно визначено їй зобов`язання зі сплати єдиного внеску за весь спірний період. Позивач вважала, що нарахування ЄСВ за весь період 2018-2020 років є протиправним та не було б вчинено, якби податковий орган належно відреагував на її заяву від 22 травня 2018 року та зняв її з обліку. Крім того, вказувала, що єдиний внесок за неї, як за члена фермерського господарства, було сплачено роботодавцем. На переконання позивача, подвійна сплата єдиного внеску за одну й ту саму особу не відповідає суті такого платежу.

25.08.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву /а.с. 162-163/, у якому контролюючий орган проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що недоїмка зі сплати єдиного внеску нарахована позивачу на підставі його заяви про взяття на облік як платника єдиного внеску - члена фермерського господарства, а оскаржуване рішення прийнято у зв`язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску, а саме по строку сплати 19.07.2018 сплата проведена лише 14.12.2018.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином /а.с. 154/. Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника /а.с. 160/.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 з 27.06.2007 працювала у СФГ "Іволга" на посаді робітниці, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 від 17.03.1998 №618 /а.с. 23/ та наказом №5-к від 27.06.2007 /а.с. 24/.

Засновником СФГ "Іволга" позивач не була, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями статуту СФГ "Іволга" /а.с. 16-22/ та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.01.2020 за №25075728 /а.с. 13-15/.

04.04.2018 ОСОБА_1 звернулась до відповідача зі заявою про взяття на облік платника єдиного внеску /а.с. 179/.

22.05.2018 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про зняття з обліку платника єдиного внеску. Підставою для припинення діяльності позивач зазначила, що сплата за неї ЄСВ провадиться за основним місцем роботи її роботодавцем - СФГ "Іволга" /а.с. 132/.

14.12.2018 позивачем сплачено єдиний внесок за квітень, травень 2018 року, що підтверджується квитанцією від 14.12.2018 №0.0.1211435064.1 /а.с. 134/.

В подальшому ГУ ДПС в Полтавській області було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки):

- від 06.11.2018 №Ф-1182-55, відповідно до якої станом на 31.10.2018 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 4914,36 грн. Вимогу направлено позивачу та отримано нею особисто /а.с. 174/;

- від 03.01.2019 №Ф-1182-55, відповідно до якої станом на 31.12.2018 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 3276,24 грн. Вимогу направлено позивачу та отримано нею особисто /а.с. 175 - зворот/;

- від 10.05.2019 №Ф-1182-55, відповідно до якої станом на 30.04.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 8487,60 грн. Вимогу направлено позивачу та отримано нею особисто /а.с. 172/;

- від 05.11.2019 №Ф-1182-55, відповідно до якої станом на 31.10.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 13995,96 грн. Вимогу направлено позивачу та отримано нею особисто /а.с. 171/;

- від 11.02.2020 №Ф-1182-55, відповідно до якої станом на 31.01.2020 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 16750,14 грн. Вимогу направлено позивачу та отримано нею особисто /а.с. 170/;

- від 02.04.2020 №Ф-1182-55, відповідно до якої станом на 31.03.2020 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 17320,20 грн, у тому числі недоїмка - 16750,14 грн, штраф - 327,62 грн, пеня - 242,44 грн. Вимогу направлено позивачу та отримано нею особисто /а.с. 169/.

Крім того, 13.02.2020 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято рішення №0013005533 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 327,62 грн за період 20.07.2018 до 14.12.2018 та нарахована пеня у розмірі 242,44 грн /а.с. 166/.

Позивач, вважаючи вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-1182-55 від 06.11.2018; №Ф-1182-55 від 03.01.2019; №Ф-1182-55 від 10.05.2019; №Ф-1182-55 від 05.11.2019; №Ф-1182-55 від 11.02.2020; №Ф-1182-55 від 02.04.2020 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013005533 від 13.02.2020 протиправними, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

А пункт 5-1 частини першої цієї статті до платників єдиного внеску відносить також членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

За приписами абзацу другого частини четвертої статті 5 Закону №2464-VI обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом першим частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Підпунктом 2 пункту 2 розділу VIІ Інструкції №449 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 4 розділу VIІ Інструкції №449 факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені в підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформлює актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Пунктом 5 розділу VIІ Інструкції №449 визначено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати, звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду.

Висновки щодо правозастосування

Закон №2464-VI, відносячи до платників єдиного внеску членів фермерського господарства, одночасно передбачає умову, що дані особи є платниками єдиного внеску за себе самостійно, окрім випадків, коли єдиний внесок за них сплачується на інших підставах.

Судом встановлено, що позивач була найманим працівником та не була членом фермерського господарства.

У спірний період СФГ "Іволга" сплачувало за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів і доходів /а.с. 26-88/, копії яких наявні в матеріалах справи. Не спростовував цього й відповідач.

Судом встановлено та також не заперечувалося й відповідачем, що ОСОБА_1 з червня 2007 року була працевлаштована у СФГ "Іволга" як наймана працівниця на підставі трудового договорму та членом фермерського господарства не була.

Наведене, в силу положень пункту 5-1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, виключає необхідність сплати за позивача єдиного внеску як за члена фермерського господарства.

Однак у квітні 2018 року позивач самостійно та зі власної ініціативи подала заяву про взяття її на облік платником єдиного внеску як члена СФГ "Іволга".

За наведених обставин, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що нею помилково подано до контролюючого органу заяву про взяття на облік платником єдиного внеску.

Водночас суд зауважує, що у цій справі судом не оцінюється правомірність взяття на облік ОСОБА_1 платником єдиного внеску, оскільки це не є предметом розгляду даної справи. Так само і позивач не заявляла вимог надати судову оцінку правомірності постановки її на облік як самостійного платника ЄСВ та правомірності й обґрунтованості сплати нею за квітень, травень 2018 року єдиного соціального внеску.

У справі, що розглядається, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та зобов`язати відповідача зняти ОСОБА_1 з обліку платника єдиного внеску.

У травні 2018 року позивач звернулась зі заявою від 22.05.2018 про зняття її з обліку як платника єдиного внеску, зазначивши, що сплата за неї ЄСВ вже провадиться за основним місцем роботи її роботодавцем - СФГ "Іволга". Зазначену заяву отримано 23.05.2018, що підтверджується проставленим штемпелем Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області з відміткою про отримання /а.с. 132/.

З моменту отримання вказаної заяви ОСОБА_1 від 22 травня 2018 року про зняття її з обліку податковий орган допустив протиправну бездіяльність, яка в подальшому мала вирішальний вплив на прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330 (далі - Порядок №1162), у разі отримання заяви від платника єдиного внеску про зняття з обліку контролюючий орган повідомляє Пенсійний фонд України та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку.

Відповідні органи Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом десяти календарних днів з дня отримання інформації про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку надають відповідному контролюючому органу довідку про наявність або відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів за формою №8-СК згідно з додатком 6 до цього Порядку (абзац 2 пункту 2 Порядку №1162).

Отримавши заяву за формою №7-ЄСВ (додаток 5), контролюючий орган проводить передбачену законодавством перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. Платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом (пункт 3 Порядку №1162).

Пунктом 5 Порядку №1162 передбачено, що після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, видається (надсилається) повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №10-ЄСВ згідно з додатком 8 до цього Порядку. Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.

Суд констатує, що всупереч вказаним нормам, працівниками ГУ ДПС в Полтавській області не було вчинено жодних дій у зв"язку з отримання заяви ОСОБА_1 про зняття її з обліку.

Про такі дії не повідомив представник відповідача у судовому засіданні, так само не було надано жодних доказів вчинення дій, спрямованих на розгляд заяви ОСОБА_1 про зняття з обліку як платника єдиного внеску.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що працівники податкового органу їй пояснили, що для зняття з обліку їй необхідно сплатити єдиний внесок за два місяці, які пройшли з моменту подання заяви про взяття на облік.

Так, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у цій справі, що 14.12.2018 позивач сплатила єдиний внесок за спірний період /а.с. 134/.

Втім, жодних дій щодо розгляду її заяви від 22.05.2018 відповідач так і не вчинив. Натомість відповідач продовжив нараховувати позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску.

За наведених обставин, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача, допущену у формі нерозгляду у будь-який спосіб заяви ОСОБА_1 від 22 травня 2018 року. Як наслідок, ОСОБА_1 навіть на час розгляду цієї справи не знята з податкового обліку як платник ЄСВ, хоч і за наявності підстав цього зняття.

Ця бездіяльність у подальшому потягла за собою нарахування недоїмки з єдиного внеску та застосування штрафних санкцій і пені, триваючу до 2020 року.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, зокрема, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Так, наприклад, у справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року (набуло статус остаточного 20 січня 2012 року), Суд у пунктах 70,71 вказав, що "…Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року)".

У обставинах, що розглядаються в цій справі, триваюче в часі з наростаючим підсумком нарахування позивачу ЄСВ, є прямим наслідком помилки (неналежної поведінки) державного органу. Ця помилка полягала у нерозгляді своєчасно та належно її заяви про зняття з обліку.

Відтак рішення відповідача у вигляді спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування фінансових санкцій є прямим наслідком протиправної бездіяльності відповідача,

Суд, приймаючи рішення, виходить з того, що якби податковий орган належним чином розглянув заяву ОСОБА_1 від 11 травня 2020 року, то протягом передбаченого Порядком №1162 строку податковий орган мав би провести перевірку, вказати платнику на суму недоїмки з ЄСВ; ця сума була б платником своєчасно сплачена і платник би був знятий з обліку однозначно до початку прийняття податковим органом першої з оскаржуваних вимог.

Таким чином, протиправна бездіяльність відповідача потягла за собою прямо і з необхідністю протиправне нарахування позивачу недоїмки з ЄСВ.

Отже, суд прийшов до висновку, що вимоги ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-1182-55 від 06.11.2018; №Ф-1182-55 від 03.01.2019; №Ф-1182-55 від 10.05.2019; №Ф-1182-55 від 05.11.2019; №Ф-1182-55 від 11.02.2020; №Ф-1182-55 від 02.04.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд додатково вказує на таке.

Як вже було зазначено вище, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (підпункт 2 пункту 2 розділу VIІ Інструкції №449).

При цьому, Інструкцією №449 чітко передбачено, що факт такого порушення, зокрема, несвоєчасну сплату єдиного внеску, посадова особа органу доходів і зборів оформлює актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. А такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Стосовно нарахування на суму недоїмки платнику єдиного внеску пені, то таке нарахування починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені є, зокрема, документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати.

Резюмуючи, прийняттю рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску передує визначена Інструкцією №449 процедура, а саме:

1) для застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, посадова особа контролюючого органу зобов`язана оформити вказане порушення актом довільної форми та надіслати (вручити) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій;

2) для нарахування на суму недоїмки платнику єдиного внеску пені, посадовій особі контролюючого органу необхідно отримати документи, зокрема, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати.

Таким чином, відповідач, отримавши у грудні 2018 року від позивача документ, що підтверджує суму єдиного внеску та строк його сплати, був зобов`язаний оформити факт несвоєчасної сплати актом довільної форми, нарахувати пеню та надіслати (вручити) позивачу вказаний акт разом із спірним рішенням.

А отже, суд вважає, що дії відповідача при винесенні рішення про нарахування штрафу лише у 2020 році без дотримання передбаченої Інструкцією №449 процедури, що передує прийняттю такого рішення, є протиправними.

Крім того, суд повторює, що нарахування аж у 2020 році ОСОБА_1 штрафних санкцій та пені є прямими наслідком того, що податковий орган не розглянув її заяву у передбачений строк та спосіб у 2018 році.

Отже, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013005533 від 13.02.2020 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому його також належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно, позовні вимоги в частині скасування рішень відповідача про визначення грошових зобов"язань підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зняти ОСОБА_1 з обліку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як члена СФГ "Іволга", суд вважає таке формулювання захисту порушеного права передчасним.

Порядком №1162 передбачений певний порядок дій контролюючого органу, що передує зняттю з обліку платника єдиного внеску.

Разом з цим, оскільки відповідачем так і не було розглянуто заяву позивача від 22.05.2020 у передбачений законодавством спосіб та суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо невчинення дій, спрямованих на розгляд заяви ОСОБА_1 про зняття з обліку як платника єдиного внеску - суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2018 про зняття з обліку як платника єдиного внеску у передбаченому порядку з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Висновки суду, які слід врахувати при розгляді заяви ОСОБА_1 від 22 травня 2018 року, є наступні:

- заява ОСОБА_1 від 22 травня 2018 року про зняття її з обліку як платника ЄСВ мала передбачені законом підстави;

- заява ОСОБА_1 від 22 травня 2018 року про зняття її з обліку як платника ЄСВ повинна була бути розглянута в порядку існуючих процедурних норм;

- виправлення помилки щодо нерозгляду вказаної заяви має відбутися у такий же спосіб, який повинен був мати місце у травні 2018 року після отримання податковим органом цієї заяви;

- після настання граничного терміну розгляду цієї заяви та прийняття рішення про зняття ОСОБА_1 з податкового обліку як платника ЄСВ (яким він мав бути у разі належних дій податкового органу у 2018 році) - відсутні підстави для нарахування недоїмки з ЄСВ чи застосування штрафних санкцій.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн /а.с. 9/.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

А відповідно до частини першої наведеної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на те, що фактично усі позовні вимоги суд визнав обґрунтованими, але змінив форму захисту порушеного права у останній зі заявлених вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати повністю.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, код ЄДРПОУ 43142831) - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати: вимоги Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-1182-55 від 06.11.2018; №Ф-1182-55 від 03.01.2019; №Ф-1182-55 від 10.05.2019; №Ф-1182-55 від 05.11.2019; №Ф-1182-55 від 11.02.2020; №Ф-1182-55 від 02.04.2020; рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013005533 від 13.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, код ЄДРПОУ 43142831) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 22 травня 2018 року про зняття з обліку як платника єдиного внеску з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, код ЄДРПОУ 43142831) витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 1 681,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.08.2020.

Головуючий суддя І.С. Шевяков