Рішення № 91297271, 02.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6982/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 05.03.2019 по 31.12.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив на позовну заяву, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- ОСОБА_1 , являється пенсіонером Міністерства оборони України, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Одеським обласним військовим комісаріатом 14.09.2005 року;

- позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Після звільнення з військової служби, з 14.09.2005 року, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, пенсійна справа № ЮО 106445 - Міноборони;

- у квітні 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ у зв`язку зі зміною грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу було проведено перерахунок пенсії з 1 січня 2018 року, на підставі довідки від 20 березня 2018 року про грошове забезпечення станом на 1 березня 2018 року, виданої уповноваженим органом «Міністерство оборони», що надійшла від Одеського обласного військового комісаріату, з урахуванням таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад в сумі 6060,00 грн., оклад за військове звання в сумі 1480,00 грн. та надбавки за вислугу років (50%) в сумі 3770,00 грн. Відповідно до положень Постанови № 103, позивачу виплачувалось 50% підвищення пенсії;

- з 01 січня 2019 позивачу знову було проведено відповідний перерахунок пенсії з урахуванням положень Постанови № 103, згідно з якою виплачувалось 75% підвищення пенсії. Вищезазначене підтверджується перерахунками пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивача № ЮО 106445 - Міноборони від 19.03.2018 р., від 26.12.2019 р. та Довідкою Одеського обласного військового комісаріату від 20.03.2018 р.;

- відповідно до наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області перерахунку від 12.05.2017 р., розмір пенсії позивача з 01.06.2017 р. (станом на 31 грудня 2017 р.) становив 3524,58 грн.;

- пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» позивачу, фактично, зменшено та розстрочено на значний термін виплату сум підвищення перерахованої пенсії, які мали б бути перераховані та виплачені в період з 01 січня 2018 року, що порушило право позивача на отримання всієї суми підвищеної пенсії;

- положення пунктів 1 та 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. № 103 не відповідають нормам правових актів вищої юридичної сили - Конституції України та законів України. Крім цього, ці положення є дискримінаційними;

- позивач одержував пенсію, розмір якої станом на 31.12.2017 р. становив 3524,58 грн., після перерахунку відповідно до Постанови № 103 пенсія виплачувалась в таких розмірах: з 01.01.2018 р. - 5720,79 грн.; з 01.01.2019 р. - 6819,20 грн. Тобто, з 01.01.2018 р. розмір пенсії збільшився порівняно з груднем 2017 р. на 2196,21 грн., та у 2019 р. на 3294,32 грн.;

- не погоджуючись з цим, 04 квітня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою № 5751/А-1500/20, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії позивачу (із врахуванням раніше виплачених сум) з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 р.;

- листом від 14.07.2020 року вихід. № 5847-5751/А-02/8-1500/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивачу, що до законодавчого врегулювання вказаного питання підстави для перерахунку пенсій відсутні, тобто незаконно відмовило позивачу в перерахунку пенсії;

- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з урахуванням вимог Постанови № 704 та Постанови № 103, з 01 травня 2018 року здійснило перерахунок пенсії позивача по пенсійній справі № 1501012682 - Міноборони;

- відповідно до вказаного перерахунку сума доплати становить лише 50% - з 01.01.2018 р., і 75% - з 01.01.2019 р. суми підвищення пенсії, про що свідчить наданий перерахунок;

- рішенням Одеського окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 р. у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін та набрало законної постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 р. встановлено, що пункти 1 та 2 Постанови № 103, передбачають відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та пункт 5 і додаток 2 Постанови № 45, а відтак звужують зміст вже існуючих прав таких осіб. Як наслідок, у наведеній справі судом визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- у зв`язку із визнанням протиправними та нечинними пунктів 1, 2 наведеної постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року, вони не можуть бути застосовані при визначенні порядку та розміру виплати пенсії;

- Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики;

- право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності. Тобто статтею 1 Першого Протоколу Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права;

- в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії у визначених законодавством випадках та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:

- Пенсійний фонд України листом від 26.02.2018 № 6194/02-23 повідомив Головне управління та Одеський обласний військовий комісаріат про прийняття Постанови № 103, та зазначив, що дана Постанова є підставою для проведення перерахунку пенсій. На підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, Одеським обласним військовим комісаріатом Головному управлінню передана довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку Позивачу пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" за нормами, чинними на 01.03.2018;

- на виконання вищезазначеної Постанови № 103 Головним управлінням 19.03.2018 проведено перерахунок пенсії Позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою з урахуванням посадового окладу в сумі 6060 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням в сумі 1480 грн. та надбавки за вислугу років в сумі 3770 грн.;

- відповідно до п. 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року;

- відповідно до ст.ст. 113, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення від 26.12.2011 № 20-рп/2011 зазначив, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту. У рішенні від 02.03.1991 № 2-рп/99 Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України;

- рішення Кабінету Міністрів України відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України є частиною бюджетного законодавства. Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перше за все ст. 23 Бюджетного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Згідно із статтею 72 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Згідно з частиною 2 статті 73 зазначеного Закону забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом;

- рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 по справі № 826/3858/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. З цього приводу відповідач звертає увагу суду на лист Мінсоцполітики від 03.03.2020 № 3224/0/2-20-54. В якому зазначається, що Конституційний суд України в рішенні від 13.05.1997 № 1-зп, висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акту у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта;

- Верховним Судом під час винесення постанови від 21.11.2018 у справі № 700/668/16-а, в якій суд визнав, що суб`єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов`язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов`язаний застосувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів. За загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, нормативного акта чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані таким, що втратили чинність; дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06.09.2005. Таке ж положення міститься у пункті 2.36 Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів", в якому визначено, що визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу визнанні ним такими, що втратили чинність. Відповідний підхід неоднаразово застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.08.2018 у справі № 807/1332/17, від 19.03.2019 у справі № 591/2813/17, від 22.04.2019 у справі № 820/601/17, від 02.10.2019 у справі № 804/215/18 та від 23.10.2019 у справі № П/811/112/17. "Автоматичне" відновлення положень нормативного акта Кабінету Міністрів України також не узгоджується з положенням Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 № 503/97, який встановлює, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах;

- відповідно до листа Пенсійного фонду України від 28.08.2019 № 26222/06-30 органи Пенсійного фонду з метою забезпечення виконання рішення суду від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18 звернулись до Міністерства соціальної політики України та Міністерства фінансів України про виділення додаткових коштів. Однак враховуючи, що бюджетні асигнування з державного бюджету України Пенсійному фонду України не збільшувались, то виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань. Враховуючи, що після скасування ч. 1 та 2 Постанови № 103, Кабінетом Міністрів України новий порядок здійснення перерахунку пенсії з метою виконання положень Закону № 2262-XII та Постанови № 704 прийнято не було, пенсія позивачу виплачується Головним управлінню у розмірах передбачених Постановою № 103. Враховуючи положення ст. 8 та 63 Закону № 2262 з Державного бюджету України органам Пенсійного фонду забезпечене відповідне фінансування для проведення перерахунку, а отже самостійне визначення розміру пенсії та її виплата органами Пенсійного фонду призведе до збитків Державного бюджету України;

- відповідач звертає увагу суду на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності 04.09.2019, норми якої були прийняти після скасування пунктів 1, 2 Постанови № 103. Зазначеною постановою установлено, що виплата пенсій перерахованих з 1 січня 2018 р відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року;

- з 01.01.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 "Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян", якою установлено, що з 1 січня 2020 р. виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р., здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р.;

- перерахунок пенсії Позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з матеріалами пенсійної справи позивача № ЮО106445 - Міноборони, 19 березня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивача за вислугу років (а.с.35):

із сум грошового забезпечення:

- посадовий оклад - 6060,00

- оклад за військове звання - 1480,00

- процентна надбавка за вислугу років 50% - 3770,00

- премія 0% - 0,00

ВСЬОГО - 11310,00

Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 33)

у розмірі: - 7917,00

ПІДСУМОК ПЕНСІЇ (з надбавками): 7917,

з урахуванням попередньої суми пенсії 3524,58 та підвищення 2196,21

(50% від 4392,42) - 5720,79

Згідно постанови КМУ 103 від 21.02.2018 р. підвищення складає 4392,42.

З них виплачується:

з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. щомісячно 50% від підвищення: 2196,21;

з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. щомісячно 75% від підвищення: 3294,32; - 2196,21

з 01.01.2020 р. 100% щомісячно 100% від підвищення: 4392,42.

Підстава перерахунку: (ГЗ згідно ПКМУ № 704) ПКМУ № 103 від 21.02.2018 пункт 1 перерахунок з 01.01.2018.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії матеріалів пенсійної справи позивача. (а.с.34-40)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1, 4, статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Так, рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, 11 березня 2020 року залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Вирішуючи спір по суті, Верховний Суд констатував, що відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».

При цьому, з аналізу приписів статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ слідує, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».

Як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. У зв`язку з чим, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".

В силу приписів статті 63 Закону України № 2262-XII, пункту 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. При цьому КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнано протиправними та не чинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та не чинним в окремій його частині у видані, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року по справі № 826/3858/18 набрало законної сили 5 березня 2019 року.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103) ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 є чинними.

Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 не впливає на вказані підстави.

У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Отже, з 5 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

При цьому, з аналізу вищевикладене слідує, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано у відповідності до ст. 63 Закону України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови КМ України № 103. Виплата перерахованої пенсії на користь позивача також була проведена з урахуванням Постанови № 103, а саме у розмірах: з 01.01.2018 - 50 %, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %. Отже, оскільки до 05.03.2019, окремі положення постанови КМ України № 103, які визначали порядок проведення виплат перерахованих пенсій станом на 01.01.2018, не втратили свою чинність, в 2018 році відповідач, як територіальний орган Пенсійного фонду України, зобов`язаний був їх застосовувати, та відповідно останнє не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до 05.03.2019.

Таким чином, виплата позивачу перерахованої суми пенсії у 2018 році у розмірі 50 % та з 01.01.2019 по 04.03.2019 у розмірі 75 % є правомірною.

В той же час, визначене п. 2 Постанови № 103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії втратило чинність із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018, тобто 05.03.2019, а відтак, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року, відповідно

суд дійшов висновків, що:

- оскаржувані позивачем дії щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, вчинені відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, відповідно

- зазначені позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, - підлягають задоволенню повністю у спосіб, який узгоджується із способом захисту прав та інтересів позивача у вищенаведеному врахованому судом рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яке 11 березня 2020 року залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду.

Суд також звертає увагу сторін, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, обов`язковими для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, за результатами розгляду будь-якої, а не лише викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду № 160/3586/19 від 11 березня 2020 року, також на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у позові заявлено одну основну та одну похідну вимогу немайнового характеру.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 0.0.1784263753.1 від 28.07.2020 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 840,80 грн. (а.с.9)

Відповідно, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

В прохальній частині позову позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши відповідача подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, відповідно до статті 382 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Проте, позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку для зобов`язання відповідача, як суб`єкта владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18).

Враховуючи та на підставі вищенаведеного, в задоволенні вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.