Рішення № 91297171, 03.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6495/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша Володимира Миколайовича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірними дій, скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Городоцького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Городоцький РВДВС, відповідач) в якій позивач просить суд:

- визнані неправомірними дії державного виконавця Городоцького РВД ВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови від 22 липня 2020 року ВП №59431109 про накладення штрафу;

- скасувати постанову державного виконавця Городоцького РВД ВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22 липня 2020 року ВП №59431109 про накладення штрафу.

Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 18.08.2020.

ОСОБА_1 протиправність оскаржуваної постанови обґрунтовує тим, що до її отримання йому не було відомо про факт відкриття відносно себе виконавчого провадження. Зазначає, що з отриманих документів лише 30.07.2020 позивачу стало відомо про нараховану заборгованість в сумі 85000,00 грн. зі сплати аліментів, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення. Вважає, що його права грубо порушено , так як державний виконавець жодним чином не повідомляв позивача про те, що 03.07.2019 ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія вищевказаної постанови йому також не надсилалася, що в подальшому призвело до незаконного, на думку ОСОБА_1 накладення на нього штрафу в сумі 12000,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідач надав письмові пояснення по суті спору. Зазначив, що усі виконавчі дії державним виконавцем вчинені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначає, що після відкриття виконавчого провадження №59431109 у ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 15.02.2019 по 06.08.2019 склав 30000 грн. що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Жодних платежів по сплаті аліментів на депозитний рахунок відділу не надходило, підтвердження про сплату аліментів боржником не надано. Також 06.08.2019 в рамках виконавчого провадження було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, і остання була оскаржена ним до суду.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Позивач клопотав про відкладення розгляду справи, відповідач просив проводити розгляд справи без участі представника.

Вирішуючи питання про продовження розгляду справи за вказаних обставин суд керувався тим, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, зважаючи на особливості розгляду справ передбачених ст.287 КАС України, суддя ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази суд встановив наступне.

Відповідно до інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень , Мостиським районним судом Львівської області було винесено рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 шляхом стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей : дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 5000 грн. (по 2500 грн. на кожну дитину помісячно, починаючи з 15.02.2019 року і до повноліття. Рішення набрало законної сили 25.06.2019.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується інформацією з автоматизованої системи виконавчих проваджень на підставі виконавчого листа виданого Мостиським районним судом Львівської області від 26.06.2019 №2/448/378/19, 03.07.2019 відкрито виконавче провадження №59431109, про що винесено відповідну постанову.

При примусовому вищевказаного виконавчого листа, головним державним виконавцем встановлено, що громадянин ОСОБА_1 по місцю свого проживання допустив несплату аліментів згідно вищезазначеного виконавчого листа, за період з 15.02.2019 року по 22.07.2020 року в результаті чого виникла заборгованість яка згідно розрахунку заборгованості складає 85000,00 грн. та яка сумарно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, чим вчинив правопорушення передбачене частиною першою ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що складено протокол №59431109 від 22.07.2019. Наявність заборгованості підтверджується, також долученою відповідачем копією розрахунку заборгованості по аліментах.

Встановивши наявність заборгованості, яка перевищує платежі за один рік, керуючись статтями 63, 71, 75 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Городоцького РВДВС Копитком Ю.Ю. 22.07.2020 винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь ОСОБА_2 у розмірі 12000,00 грн. (ВП №№59431109).

Не погоджуючись з означеною постановою, вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зокрема покликається на те, що йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження №59431109. Проте, суд відхиляє такі покликання оскільки в матеріалах справи наявні докази того що позивачу було вручено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2019 - 06.07.19, вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 8150003480454). Крім того, факт того що позивач був обізнаний про хід виконавчого провадження також підтверджується ухвалою Городоцького районного суду Львівської області із змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 оскаржував тимчасове обмеження у праві виїзду за межу України, у зв`язку з тим, що він не ухиляється від сплати аліментів, однак в ході встановлених обставин суд відмовив йому у задоволенні заяви. Суд наголошує, що обставини встановлені судом в ході розгляду іншої адміністративної, цивільної, кримінальної справи рішення у якій набрало законної сили не підлягають доказуванню.

Також суд наголошує, що державний виконавець здійснював виклик ОСОБА_1 для надання пояснень і такий було вручено позивачу (повідомлення про вручення поштового відправлення трек-номер 8150003709276).

Як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця від 22.07.2020 року у виконавчому провадженні №59431109, якою на позивача накладено штраф в розмірі 12000 грн. у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Наявність зазначеної у протоколі заборгованості позивач у справі не спростовує.

Частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. (частина 4 статті 71 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідності до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Зміст спірної постанови, яка є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Згідно розрахунку заборгованості державного виконавця та відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №59421109 держаним виконавцем встановлено що позивачем допущено несплату аліментів за період з 15.02.2019 року по 22.07.2020 року і заборгованість складає 85000,00 грн. яка сумарно перевищує суму відповідних платежів понад шість місяців (заборгованість понад шість місяців виникла після вступу в дію ст. 183-1 КУпАП). До 15.02.2020 заборгованість становила 60000,00 грн., і 20 % від суми заборгованості склали 12000,00 грн. (сума штрафної санкції передбаченої частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»)

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії розрахунку заборгованості по аліментах станом на 02.09.2020 заборгованість ОСОБА_1 становить 90000 грн. Також суд критично ставиться до покликань позивача на його матеріальне становище, оскільки жодних доказів на підтвердження будь яких дій спрямованих на виконання рішення суду, за виконання покладених на нього зобов`язань позивачем не надано.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, заходи реагування у спосіб оскарження виконавчих дій вчинених на забезпечення виконання рішення суду здійснені позивачем, у виконавчому провадженні, не дозволяють встановити його добросовісність та реальність дій, спрямованих на виконання такого рішення.

З огляду на вказані обставини та приписи чинного законодавства, суд вважає, що у державного виконавця наявні законні підстави для застосування до позивача відповідальності.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від від 22.07.2020 за ВП №59431109 відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, відповідно не є протиправною та не підлягає скасуванню, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 17, 69-71, 94, 139, 160-165, 167, 254, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Городоцького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірними дій, скасування постанови про накладення штрафу.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.09.2020.

Суддя В.М. Сакалош