Рішення № 91297018, 03.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2885/20

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 30 липня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Білокуракинське ОУПФУ Луганської області) з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» померлого годувальника;

2) зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» померлого годувальника ОСОБА_2 , починаючи з 11 січня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є вдовою судді у відставці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час смерті чоловіка позивач перебувала на його утриманні, що підтверджується довідкою відділу-центру надання адміністративних послуг Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області від 18 червня 2020 року № 1944. За життя чоловік позивача, перебуваючи у відставці, отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Станом на 01 січня 2020 року суддівська винагорода чоловіка позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складала 53601,00 грн, у тому числі посадовий оклад 31530,00 грн та доплата за вислугу років 70% у сумі 22071,00 грн. Вказане підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській від 15.01.2020 № 141/20.

На даний час позивач отримує пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника у сумі 5478,00 грн.

Позивач 31 березня 2020 року звернулася до відповідача із письмовою заявою про перерахунок розміру пенсії по втраті годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області. Але позивачу відмовлено, що підтверджується листом відповідача від 09 квітня 2020 року № 19/А-14.

Позивач з такою відмовою не згодна, оскільки вважає, що має право на отримання пенсії по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді, яке виплачувалось її померлому чоловікові та, на її думку, є різновидом пенсії.

Ухвалою від 04 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 19-20).

Від Білокуракинського ОУПФУ Луганської області 17 серпня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді та не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розмірі пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. Базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону № 1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника. Отже, позивач правомірно переведена на пенсію по втраті годувальника у відповідності до Закону № 1058-IV, розмір якої складає 50 % пенсії за віком померлого годувальника, як то передбачено законодавством. Також відповідач зазначає, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не врегульовано питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, у тому числі й у випадку втрати годувальника (арк. спр. 99-101).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, пенсійного посвідчення встановлено та дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером та отримує пенсію за віком (арк. спр. 7-8, 12).

Згідно з копіями свідоцтва про укладення шлюбу, посвідчення судді у відставці, свідоцтва про смерть ОСОБА_1 є вдовою судді у відставці Троїцького районного суду Луганської області ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 9-11).

Згідно з довідкою відділу - центру надання адміністративних послуг Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області від 18 червня 2020 року № 1944, ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 (арк. спр. 16).

Позивач звернулася до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області із заявою від 13 січня 2020 року щодо переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника (арк. спр. 35).

Відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та переведено на пенсію в разі втрати годувальника, що підтверджено протоколом перерахунку пенсії від 16 січня 2020 року. Після перерахунку розмір пенсії позивача з 13 січня 2020 року склав 4951,48 грн (арк. спр. 26-34).

Як слідує з протоколу перерахунку пенсії від 21 січня 2020 року, розмір пенсії по втраті годувальника обраховано з розрахованої ОСОБА_2 пенсії за віком, розмір якої склав 9902,95 грн (арк. спр. 86-93).

ОСОБА_1 звернулася до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області із заявою від 31 березня 2020 року, в якій просила призначити їй пенсію по втраті годувальника виходячи з розміру 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (арк. спр. 104).

Позивачем отримано лист Білокуракинського ОУПФУ Луганської області від 09 квітня 2020 року № 19/Л-14 з відмовою у проведенні перерахунку через те, що Законом України «Про статус суддів» пенсія в разі втрати годувальника не передбачена (арк. спр. 14).

Обставини отримання ОСОБА_2 довічного грошового утримання судді у відставці, перебування позивача на утриманні померлого годувальника, право позивача на отримання пенсії по втраті годувальника сторонами не оспорюються, тому відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України є обставинами звільненими від доказування.

Судом з`ясовано, що спірною є правомірність розрахунку пенсії по втраті годувальника, здійснена відповідачем виходячи з розміру 50 % пенсії за віком померлого годувальника, а не 50 % довічного грошового утримання судді у відставці, яке він отримував на час смерті.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Своєю чергою, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, визначає стаття 9 Закону № 1058-IV, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону № 1058-IV, відповідно до частини першої якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Пунктом 2 частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 37 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.

В той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону № 1058-IV.

Отже, з вищевикладеного судом встановлено, що розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника обчислюється виключно виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого Законом № 1058-IV не передбачено.

При цьому, питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, у тому числі, й у випадку втрати годувальника, не врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд вважає за необхідне зазначити, що довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства. Призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», при цьому, вказаним Законом чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року у справі №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013, рішення від 08 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016).

У рішенні від 08 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 236/3193/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 667/1568/16, від 15 січня 2020 року у справі № 592/7939/16-а та від 28 квітня 2020 року у справі № 635/4299/17, яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішенні даної справи.

Позивач, звертаючись до відповідача із заявою від 31 березня 2020 року фактично просила здійснити перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника та визначити її в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із посиланням на норми, якими не врегульовано вказане питання.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що доводи позивача, якими вона обґрунтувала свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження, оскільки ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права.

З урахуванням встановлених обставин та наведених норм чинного законодавства, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з розміру 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», тобто, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що за правилами, визначеними статтею 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92200, селище міського типу Білокуракине, вулиця Історична, будинок 81, код за ЄДРПОУ 41246789) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова