Рішення № 9129418, 14.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.04.10 р.                     Справа № 43/50                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Т.А. Братченко

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт”, м. Бровари, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донелектропром”, м. Донецьк

про стягнення суми основного боргу у розмірі 24600грн., пені у розмірі 2377,87грн., 3% річних у розмірі 760,91грн., інфляційних у розмірі 2718,28грн.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: Сухоярський Б.В. за дов. №26 від 26.01.2010р.

від відповідача: представник не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт”, м. Бровари, Київська область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Донелектропром”, м. Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 24600грн., пені у розмірі 2377,87грн., 3% річних у розмірі 760,91грн., інфляційних у розмірі 2718,28грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором підряду №8/10 від 08.10.2008р., в частині сплати вартості виконаних робіт та договір підряду №8/10 від 08.10.2008р., акт виконаних робіт від 03.11.2008р., листи від 27.03.2009р., №513 від 05.10.2009р., фіскальний чек №7610 від 07.10.2009р.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 05.03.2010р., 23.03.2010р. Проте відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з’явилися. Причин нез’явлення останній не пояснив та витребуваних господарським судом документів, необхідних для вирішення спору не надав.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №14/4-20/1901 від 09.04.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Донелектропром” (ідентифікаційний код - 25119392) є юридичною особою та знаходиться за адресою вказаною у договорі та позові: 83086, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 6/6.

Разом з тим, відповідачу направлялись ухвали суду також на адресу: 83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 94, визначену у договорі та позові як фактичну адресу відповідача.

Проте, поштові повідомлення повертались на адресу суду з відміткою відділення поштового зв’язку „організація вибула”.

З огляду на викладене, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представнику у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Донелектропром” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт” (підрядник) був укладений договір підряду №8/10, за умовами якого підрядник зобов`язався виконати за завданням замовника на власний ризик і відповідно до умов цього договору роботи з виготовлення металоконструкцій, капітального ремонту корпусів та здати результат роботи замовнику, а замовник зобов’язався прийняти результат роботи та оплатити його (пункт 1.1. договору). Вартість і витрати по виконанню підрядником робіт складає 246000грн. з урахуванням ПДВ (пункт 3.1. договору). Договірна ціна включає в себе всі витрати підрядника на виконання замовлення та його винагороду за виконання робіт (пункт 3.2. договору). Строк дії договору вважати з моменту підписання договору до моменту кінцевого розрахунку між сторонами (пункт 5.2. договору).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору. На момент здійснення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно пункту 6.1. договору по закінченні робіт підрядник передає замовнику всі результати виконаних робіт за цим договором.

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за місцем виконання робіт і оформлюється актом виконаних робіт (пункт 6.2. договору).

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Зі змісту ч.1 ст.854 ЦК України вбачається, що обов’язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання робіт підрядником.

Як вбачається з акту від 03.11.2008р. виконаних робіт згідно договору №8/10 від 08.10.2008р. позивачем були виконані роботи з виготовлення та ремонту металоконструкцій та корпусів вартістю 24600грн., у т.ч. ПДВ 3800грн.

Вказаний акт підписаний представниками сторін з прикладанням печаток підприємств без зауважень, що є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору підряду №8/10 від 08.10.2008р.

За нормами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 4.1. договору замовник здійснює оплату виконаних робіт шістьма рівними частинами по 4100грн. за наступним графіком:

Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника (пункт 4.2. договору).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов’язання, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, на день винесення рішення виконані роботи на сплатив. Внаслідок чого за відповідачем перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 24600грн.

Належних доказів погашення боргу відповідач не надав.

Враховуючи наведене, суд вважає доводеною заборгованість у сумі 24600грн.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534, 549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, штрафу, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за прострочення оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань – порушення строків сплати виконаних робіт, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення пеню у розмірі 2377,87грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення в межах 6-місячного строку. Періоди нарахування пені з 20.02.2009р. по 25.05.2009р. (борг 4100грн.), з 20.02.2009р. по 25.06.2009р. (борг 4100грн.), з 20.02.2009р. по 25.07.2009р. (борг 4100грн.), з 26.02.2009р. по 25.08.2009р. (борг 4100грн.), з 26.03.2009р. по 25.09.2009р. (борг 4100грн.), з 26.04.2009р. по 25.10.2009р. (борг 4100грн.).

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних у розмірі 760,91грн., де періоди нарахування з 26.11.2008р. по 25.12.2008р. (борг 4100грн.), з 26.12.2008р. по 25.01.2009р. (борг 8200грн.), з 26.01.2009р. по 25.02.2009р. (борг 12300грн.), з 26.02.2009р. по 25.03.2009р. (борг 16400грн.), з 26.03.2009р. по 25.04.2009р. (борг 20500грн.), з 26.04.2009р. по 20.02.2010р. (борг 24600грн.). та інфляційні втрати у розмірі 2718,28грн., де періоди нарахування з 26.11.2008р. по 30.11.2008р. (борг 4100грн.), з 01.12.2008р. по 25.12.2008р. (борг 4100грн.), з 26.12.2008р. по 31.12.2008р. (борг 8200грн.), з 01.01.2009р. по 25.01.2009р. (борг 8200грн.), з 26.01.2009р. по 31.01.2009р. (борг 12300грн.), з 01.02.2009р. по 25.02.2009р. (борг 12300грн.), з 26.02.2009р. по 28.02.2009р. (борг 16400грн.), з 01.03.2009р. по 25.03.2009р. (борг 16400грн.), з 26.03.2009р. по 31.03.2009р. (борг 20500грн.), з 01.04.2009р. по 25.04.2009р. (борг 20500грн.), з 26.04.2009р. по 30.04.2009р. (борг 24600грн.), з 01.05.2009р. по 31.01.2010р. (борг 24600грн.).

Судом перевірено вимоги позивача стосовно стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що зазначений порядок нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку її розрахунку. Натомість, при розрахунку 3% річних за періоди з 26.11.2008р. по 25.12.2008р. (борг 4100грн.) та з 26.12.2008р. по 25.01.2009р. (борг 8200грн.) позивачем допущено арифметичні помилки, внаслідок чого за розрахунком суду розмір 3% річних, який є арифметично вірним складає 760,88грн. При розрахунку інфляційних втрат позивачем не дотримано порядку проведення підрахунку заборгованості і штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. N62-97р. "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та застосовано індекс інфляції не за місяць прострочки, а за дні. За висновками суду нарахування інфляційних втрат можливе за такі періоди: грудень 2008р. (борг 4100грн.), січень 2009р. (борг 8200грн.), лютий 2009р. (борг 12300грн.), березень 2009р. (борг 16400грн.), квітень 2009р. (20500грн.), травень 2009р. – січень 2010р. (борг 24600грн.). Враховуючи викладене, а також те, що суд не вправі збільшувати розмір інфляційних втрат розрахований позивачем за окремий період, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню складає 2705,57грн.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи, підтверджений відповідними доказами та, що позивачем при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат допущено помилки, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 30444,32грн.

Згідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 611, 612, 625, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт”, м. Бровари, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донелектропром”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 24600грн., пені у розмірі 2377,87грн., 3% річних у розмірі 760,91грн., інфляційних у розмірі 2718,28грн.– задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донелектропром”” (83086, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 6/6; офіс: 83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 94; код ЄДРПОУ 25119392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290; код ЄДРПОУ 24890524) суму основного боргу у розмірі 24600грн., пеню у розмірі 2377,87грн., 3% річних у розмірі 760,88грн., інфляційні у розмірі 2705,57грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 304,45грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,91грн.

В решті позову відмовити за недоведеністю.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290; код ЄДРПОУ 24890524) надмірно сплачене державне мито у сумі 18коп.

Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Надруковано 4 прим.:

3 – сторонам;

1 – у справу.