Рішення № 9129305, 12.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.10 р.                     Справа № 2/18пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Благовест” смт. Коцюбинське, Київська область

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтаойл” м. Київ

про визнання розірваним договору купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. між ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” та ТОВ „Благовест”, а зобов’язання за договором № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. визнати такими, що припинилися; визнання права власності ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” на вексель простий № АА 1498731 (векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., номінальною вартістю 9804867,92грн.); зобов’язання ТОВ „Благовест” повернути ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” вексель простий № АА 1498731 (векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., номінальною вартістю 9804867,92грн.)

За участю

представників сторін:

від позивача: Бережний Ю.В., Кулініч О.О. - за довір.

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: Борисов С.І. – за довір.

У судовому засіданні 12.04.2010р. було оголошено перерву до 13 год. 15 хв. 12.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Благовест” смт. Коцюбинське, Київська область про визнання розірваним договору купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. між ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” та ТОВ „Благовест”, та зобов’язання за договором № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. визнати такими, що припинилися; визнання права власності ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” на вексель простий № АА 1498731 (векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., номінальною вартістю 9804867,92грн.); зобов’язання ТОВ „Благовест” повернути ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” вексель простий № АА 1498731 (векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., номінальною вартістю 9804867,92грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Благовест” умов договору купівлі-продажу № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р., угоди про новацію від 22.07.2009р. до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р., графіку поставки товару. Вважає, що оскільки відповідачем умови договору не виконуються та позивачем було направлено лист про розірвання договору від 29.01.2010р. № 523/162, договір є розірваним, а зобов’язання припиненими. Як на правові підстави позову посилається на ст. 15, 16, 525, 526, 530, 611, 612, 615, 629, 651, 692, 694, 695 ЦК України.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано заяву про зменшення позовних вимог, де останній просить: визнати розірваним договір купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. між ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” та ТОВ „Благовест”, а зобов’язання по договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. визнати припиненими; визнати право власності ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” на вексель простий № АА 1498731 (векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., номінальною вартістю 9804867,92грн.). З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не з’явився, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

10.03.2010р., 11.03.2010р., 24.03.2010р. від відповідача до канцелярії господарського суду Донецької області надійшло клопотання про направлення матеріалів справи за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

09.04.2010р. та 12.04.2010р. від відповідача надійшли клопотання, де останній зазначає, що у попередніх судових засіданнях судом було встановлено, що оспорюваний вексель простий бланк серії АА № 1498731 знаходиться у фактичному володінні позивача. Однак, відповідно до договору № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів від 25.05.2009р. ТОВ „Благовест” придбало у власність спірний простий вексель. Зазначений вексель було передано відповідачеві згідно Акту прийому-передачі цінного паперу шляхом здійснення позивачем іменного індосаменту на користь відповідача. В подальшому простий вексель ТОВ „Благовест” було передано у власність ТОВ „Нафтаойл” згідно договору № 4/08БО/02/09Б купівлі-продажу цінного паперу від 25.05.2009р. У зв’язку з чим просить встановити, яким чином даний простий вексель знаходиться у фактичному користуванні позивача та зобов’язати позивача надати суду обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами пояснення наявності в нього векселя простого бланк серії АА № 1498731.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.03.2010р. до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтаойл”.

25.03.2010р. третьою особою надано клопотання про передачу справи 2/18пд за підсудністю.

25.03.2010р. третьою особою надано клопотання про витребування у позивача оригіналу простого векселя № АА 1498731 та зобов’язати позивача надати письмові пояснення з приводу знаходження у нього простого векселя № АА 1498731.

09.04.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла телеграма ПАТ Концерн „Галнафтогаз” про залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Розгляд справи здійснювався з допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідно до приписів ст. 811 ГПК України.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2009р. між Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Благовест” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б.

За цим договором Продавець продає та зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець купує та зобов’язується прийняти та оплатити вказаний у цьому пункті цінний папір, на умовах передбачених договором: Вексель простий серії АА 1498731, векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., строк платежу – за пред’явленням, але не раніше 25.02.2010р., номінальною вартістю 9804867,92грн., вартість продажу 8500000грн.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що загальна вартість продажу ЦП складає – 8500000,00грн.

Відповідно до п. 2.1. розрахунки за договором відбуваються безпосередньо між Продавцем та Покупцем у формі безготівкового розрахунку і можуть здійснюватися як одноразовим платежем, так і почастинно. Розрахунок можна проводити також в іншій спосіб не заборонений чинним законодавством.

Згідно до п. 2.2. договору покупець зобов’язаний сплатити суму Договору визначену пунктом 1.2. цього договору протягом 40-ка банківських днів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Розділом 3 „Перехід права власності на ЦП” встановлено, що продавець зобов’язаний протягом 3-х банківських днів з дня підписання договору передати у власність Покупця ЦП, який є предметом цього Договору, що підтверджується Актом приймання передачі ЦП та вчиненням іменного індосаменту на користь Покупця.

Акт прийому-передачі ЦП є невід’ємною частиною договору.

25.05.2009р. між Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування” в особі заступника генерального директора Новосельцева М.А., який діє на підставі повноважень, наданих Довіреністю № 250-7Д від 02.01.2009р. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Благовест” від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення № 10/09Б від 25.05.2009р. діє Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Декра” в особі директора Вінтоняка В.М., який діє на підставі Статуту був складений акт прийому-передачі цінного паперу до договору купівлі-продажу цінного паперу № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.

Згідно вказаного акту на виконання умов договору купівлі-продажу цінного паперу № 10/09Б/1Б Продавець передає, а Покупець приймає наступний цінний папір: вексель простий серії АА 1498731, векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., строк платежу – за пред’явленням, але не раніше 25.05.2010р., номінальна вартість 9804867,92грн., вартість продажу 8500000,00грн.

Пунктом 3 акту визначено, що передача цінного паперу відбулася шляхом здійснення Продавцем іменного індосаменту на користь Покупця.

Проте, як видно з матеріалів справи відповідачем належним чином умови договору купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. виконані не були, у зв’язку з чим 22.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування” (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Благовест” (Боржник) було укладено угоду про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.

Вказаною угодою встановлено, що у виконання умов договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. Кредитором виконані зобов’язання, передбачені п.п. 1.1. договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р., однак станом на 06.07.2009р. не виконано зобов’язання Боржника з оплати, вказаних в п. 1 угоди цінних паперів в сумі 8500000грн. з ПДВ (Первинне зобов’язання).

Пунктом 3 угоди встановлено, що керуючись ст. 604 ЦК України, сторони досягли згоди про припинення Первинного зобов’язання Боржника шляхом заміни його Новим зобов’язання.

Відповідно до п. 4 угоди в відповідності з Новим зобов’язанням Боржник зобов’язується поставити Кредитору продукцію на суму 8501059,20грн. з ПДВ (відповідно специфікації №1), поставка продукції здійснюється транспортом Боржника на умовах СРТ м. Маріуполь (перевезення оплачено до...) в відповідності з „Інкотермс 2000”. Поставка продукції здійснюється партіями в відповідності з графіком поставки обладнання до „Угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.”.

Відповідно до п. 1 Графіку поставки обладнання до „Угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.” ТОВ „Благовест” повинно в продовж 30 робочих днів з моменту підписання сторонами „Угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.” поставити продукцію на загальну суму 2125264,80грн.

Проаналізувавши надані сторонами та учасниками судового процесу докази та пояснення, дослідивши та з’ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, з якими закон пов’язує право на розірвання договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб є договори. Згідно вимог статті 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як видно з матеріалів справи між Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Благовест” був укладений договір № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.

Вказаний договір за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляє того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Як видно з матеріалів справи умовами договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. встановлено, що Покупець зобов’язаний сплатити суму договору протягом 40-ка банківських днів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Однак, таке зобов’язання зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю „Благовест” виконано не було, у зв’язку з чим між сторонами було укладено Угоду про новацію до договору № 10/09Б/1Б.

Вказаною угодою встановлено, що у виконання умов договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. Кредитором виконані зобов’язання, передбачені п.п. 1.1. договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р., однак станом на 06.07.2009р. не виконано зобов’язання Боржника з оплати, вказаних в п. 1 угоди, цінних паперів в сумі 8500000грн. з ПДВ (Первинне зобов’язання).

Пунктом 3 угоди встановлено, що керуючись ст. 604 ЦК України, сторони досягли згоди про припинення Первинного зобов’язання Боржника шляхом заміни його Новим зобов’язання.

Відповідно до п. 4 угоди в відповідності з Новим зобов’язанням Боржник зобов’язується поставити Кредитору продукцію на суму 8501059,20грн. з ПДВ (відповідно специфікації №1), поставка продукції здійснюється транспортом Боржника на умовах СРТ м. Маріуполь (перевезення оплачено до...) в відповідності з „Інкотермс 2000”. Поставка продукції здійснюється партіями в відповідності з графіком поставки обладнання до „Угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.”.

Відповідно до п. 1 Графіку поставки обладнання до „Угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.” ТОВ „Благовест” повинно в продовж 30 робочих днів з моменту підписання сторонами „Угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.” поставити продукцію на загальну суму 2125264,80грн.

Однак, в супереч умовам угоди про новацію відповідач у строк в продовж 30 робочих днів починаючи з 22.07.2009р. визначену графіком поставки продукцію не поставив.

У зв’язку з не поставкою товару 29.01.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 523/162 від 29.01.2010р., де останній зазначає, що з врахуванням умов угоди про новацію, строк для виконання ТОВ „Благовест” зобов’язань з поставки продукції в сумі 2125264,80грн. сплинув 02.09.2009р., проте таке зобов’язання виконано не було взагалі, у зв’язку з чим позивач керуючись ст.ст. 611, 615, 694, 695 ЦК України, з причин порушення зобов’язань за договором відмовляється від договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. та просить з моменту отримання повідомлення зобов’язання по договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. вважати припиненими, а договір № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. - розірваним.

Проте, будь-якої відповіді або згоди на розірвання договору позивачем отримано не було, у зв’язку з чим останній звернувся до суду з урахуванням зменшених позовних вимог, та просить суд розірвати договір купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.; визнати зобов’язань по договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. припиненими та визнати право власності на вексель простий № АА 1498731.

Суд виходить з того, що за приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

З огляду на викладені обставини, вказане порушення за висновком суду є істотними порушеннями умов Договору, вчинення якого значною мірою позбавляє Позивача того, на що він розраховував як при укладенні Договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. так і при укладанні угоди про новацію від 22.07.2009р., і яке відповідно є підставою для розірвання Договору в порядку частини 2 статті 651 ЦК України.

За приписами ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

З огляду на викладене вимоги позивача в частині розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про визнання зобов’язань за договором № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. припиненими, то суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведений перелік способів не є вичерпним з огляду на зміст частини другої пункту 2 цієї ж статті, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення права та законних інтересів суб’єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов’язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зімни і припинення господарських правові відносин; іншими способами, передбаченими законом.

Фактично, обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання зобов’язання за договором припиненим та вимагаючи суд задовольнити такі позовні вимоги, позиція позивача зводиться до встановлення юридичного факту – припинення зобов’язань за договором, що не відповідає формам господарського судочинства, а саме, позовному провадженню. Також, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, встановлені господарським судом, зміст письмової угоди сторін, вказуються у мотивувальній частині рішення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на вказані нормі закону суд дійшов висновку, що такого способу захисту немайнових прав та інтересів, як визнання зобов’язань за договором припиненим діючим законодавством не передбачено, на підставі зазначеного у задоволенні таких позовних вимог слід відмовити у зв’язку з невірним обранням позивачем способу захисту немайнових прав та інтересів.

Разом з цим, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що зобов’язання сторін за договором купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. є припиненими.

Стосовно вимог позивача про визнання права власності Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” на вексель простий № АА 1498731 (векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., номінальною вартістю 9804867,92грн.), то суд виходить з наступного.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам (ст. 194 Цивільного кодексу України).

В силу ст.ст. 5, 14 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” встановлено, що вексель –цінний папір ( борговий цінний папір), який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Як, видно з матеріалів справи Відкрите акціонерне товариство „Концерн Галнафтогаз” передало простий вексель № АА 1498731 Відкритому акціонерному товариству „Маріупольський завод важкого машинобудування”, як засіб платежу у рахунок виконання своїх зобов’язань, які випливають з договору № 2РСБ-01832 від 31.03.2009р.

25.05.2009р. між ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” та ТОВ „Благовест” було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б та підписано акт прийому-передачі цінного паперу до договору купівлі-продажу цінного паперу № 10/09Б/1Б.

Проте, як видно з пояснень позивача від 11.03.2010р. б/н у зв’язку з тим, що на простому векселі № АА 1498731 ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” не було проставлено індосамент, даний вексель фактично не перейшов у володіння ТОВ „Благовест” та був повернутий для проставлення індосаменту.

Відповідачем доказів звернення до позивача для отримання простого векселя № АА 1498731 не надано та матеріалами справи не підтверджено.

У судових засіданнях 25.02.2010р. та 12.04.2010р. позивачем на вимогу суду було надано для огляду оригінал простого векселя серії АА 1498731, що зафіксовано у протоколах судового засідання від 25.02.2010р. та від 12.04.2010р.

Дослідивши оригінал простого векселю серії АА 1498731 судом встановлено, що на звороті простого векселя серії АА 1498731 міститься напис – „Платити наказу Товариства з обмеженою відповідальністю „Благовест” код ЄДРПОУ 32607008, керівник, гол. бухгалтер”. Проте підписи керівника та головного бухгалтера у написі відсутні.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 12.02.2010р., від 25.02.2010р., від 11.03.2010р. та від 25.03.2010р. було зобов’язано відповідача надати докази на підтвердження знаходження простого векселя на теперішній час (докази передання, хто є власником простого векселя та кому він був переданий на теперішній час).

Проте, відповідач вимоги суду не виконав та доказів знаходження на теперішній час спірного векселя не надав, оригінал спірного векселя суду для огляду не представив.

Також, ухвалами господарського суду Донецької області від 11.03.2010р. та від 25.03.2010р. було зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтаойл” надати суду оригінал спірного векселя, у разі відсутності такого документу надати з цього приводу письмові пояснення з відповідними доказами.

Однак, третьою особою також вимоги ухвали суду виконані не були, для огляду суду спірний вексель та письмові пояснення з приводу відсутності такого векселя у останнього не надані.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

За приписами ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що перехід права власності на вексель здійснюється шляхом оформлення передавального напису – індосаменту. Шляхом його вчинення вексель передається у власність іншій особи, яка стає самостійним вексельним кредитором так само, як вона стала б ним, коли б була першим векселенабувачем.

До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наявність та здійснення цього права. Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права ( ст. 4 . Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” ).

Особа, в якої знаходиться переказний вексель, вважається законним векселедержателем, якщо її право базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим (п. 16 Положення про переказний і простий вексель).

Індосамент має бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (додатковий аркуш). Він повинен бути підписаний індосантом (п. 13 Положення про переказний і простий вексель).

Дослідивши оригінал простого векселю серії АА 1498731, судом встановлено, що на зворотній стороні векселя мається напис „Платити наказу Товариства з обмеженою відповідальністю „Благовест”, проте такий напис не містить будь-яких підписів та печаток з боку Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”.

Як зазначалося вище, Положення про переказний і простий вексель пов’язує наявність у особи прав за векселем з наявністю певних суттєвих ознак, зокрема – підписання індосаменту індосантом. За відсутністю такого підпису особа не вважається законним держателем векселя.

Відповідачем та третьою особою будь-яких доказів на підтвердження вчинення Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування” індосаменту на простому векселі серії АА № 1498731 до матеріалів справи не надано, належними та допустимими доказами не підтверджено.

З огляду на викладені положення чинного вексельного законодавства, індосамент про передачу векселя ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” до ТОВ „Благовест” – є ненаписаним та таким, що не відбувся.

Індосамент переносить усі права, що випливають з векселя ( п. 14 Положення про переказний і простий вексель).

Ряд вексельних індосаментів має бути послідовним, тобто кожний попередній індосат є наступним індосантом. За наявності на векселі в ряді послідовних індосаментів одного або кількох закреслених або ненаписаних індосаментів законним векселедержателем є особа, на ім'я якої вчинено останній перед закресленим або ненаписаним індосамент.

До простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документу, положення, які стосуються переказного векселя, зокрема індосаменту (ст.11-20) (ст.77 Положення про переказний і простий вексель).

Відповідно до постанови Верховного суду від 08.06.2007р. № 5 „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів” законний векселедержатель не зобов’язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними.

З урахуванням вище викладеного, вимог вексельного законодавства, виходячи із фактичних матеріалів справи суду дійшов висновку, що позивач є законним векселедержателем та на законних підставах володіє векселем серії АА № 1498731, а отже позовні вимоги про визнання права власності ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” на вексель простий № АА 1498731м (векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., номінальна вартість 9804867,92грн.) підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача та третьої особи на той факт, що законним векселедержателем є Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтаойл” то вони спростовуються вище викладеним та не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інше.

В розумінні норм статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо – безпосередньо після її закінчення.

Зокрема, само по собі складання та підписання актів приймання передачі векселя, укладання договору купівлі-продажу цінного паперу не підтверджують факт передачі прав, що виникають із векселів.

Належним доказом передачі векселя та прав за векселем, згідно до вимог вексельного законодавства є вчинення індосантом індосаменту.

Проте, доказів вчинення індосаменту на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Благовест” або Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтаойл” у матеріалах справи відсутні та а ні відповідачем, а ні третьою особою не надано.

Наявність такого акту приймання-передачі не є єдиною документальною підставою для фіксування господарської операції, що підтверджує фактичне передання векселів.

Стосовно підсудності цієї справи господарському суду Донецької області, то суд виходить з наступних обставин, що між сторонами існує спір про право власності на простий вексель серії АА 1498731 та про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.

За приписами ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцем знаходження майна.

Згідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцем знаходження сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Як було встановлено судом у судових засіданнях, простий вексель серії АА 1498731, що є предметом спору, та право власності на який просить визнати позивач фактично знаходиться у Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, юридичною адресою якого є : 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машиностроителей, 1.

Зобов’язаною стороною за договором купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. є як позивач, який зобов’язаний передати спірний вексель, так і відповідач, який зобов’язаний здійснити оплату за вексель.

З огляду на викладене, за висновками суду, даний спір підсудний господарському суду Донецької область, оскільки спірний вексель знаходиться саме у Донецькій області та позивач і відповідач є зобов’язаними за договором здійснити певні дії, у зв’язку з чим у задоволенні клопотань відповідача та третьої особи про передачу справи за підсудністю до іншого суду слід відмовити.

Щодо клопотання Публічного акціонерного товариства „Концерн Галнафтогаз” про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки останній є векселедавцем спірного векселя, то суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

За приписами ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін.

У заяві про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Дослідивши зміст позовних вимог та клопотання про залучення, суд дійшов висновку про відмову у задоволені зазначеного клопотання, оскільки даний спір стосується права власності на спірний вексель, який у спірний період належить позивачу, та не стосується договірних відносин, що склалися між позивачем та Публічним акціонерним товариством „Концерн Галнафтогаз”. Крім того, ніяких позовних вимог до Публічного акціонерного товариства „Концерн Галнафтогаз” про стягнення заборгованості за спірним векселем не заявлено.

До того ж, суд зазначає, що Публічним акціонерним товариством „Концерн Галнафтогаз” в обґрунтування необхідності залучення останнього до участі у справі не наведено підстав для такого залучення.

Відносно клопотання ТОВ „Нафтаойл” про витребування у позивача оригіналу простого векселя № АА 1498731 та залучення його до матеріалів справи, то суд зазначає наступне.

На вимогу господарського суду Донецької області позивачем було надано для огляду оригінал простого векселя № АА 1498731, що зафіксовано у протоколах судового засідання від 25.02.2010р. та від 12.04.2010р., зазначений оригінал було досліджено судом за участю представника третьої особи, також позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію векселя, ідентичність якої оригіналу перевірена судом у судовому засіданні.

Також, суд виходить з того, що вексельним законодавством передбачений особливий порядок обігу, обліку та зберігання векселів.

Крім того, як встановлено судом вище Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування” є законним векселедержателем, а отже залучення простого векселя № АА 1498731 позбавить останнього права на пред’явлення зазначеного векселя до оплати та застосування інших правомочностей, що витікають із векселя.

З огляду на викладене, за висновками суду, підстави для залучення простого векселя № АА 1498731 до матеріалів справи відсутні.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Благовест” смт. Коцюбинське про визнання розірваним договору купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. між ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” та ТОВ „Благовест”, а зобов’язання за договором № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. визнати такими, що припинилися; визнати право власності ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” на вексель простий № АА 1498731 (векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., номінальною вартістю 9804867,92грн.) – задовольнити частково.

Визнати розірваним договір купівлі-продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. укладений між Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Благовест”.

Визнати право власності Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (87535, м. Маріуполь, пл.. Машиностроителей, 1, ЄДРПОУ 20355550, п/р 260040134786 в ВАТ „Сбербанк Росії”, м. Київ) на вексель простий серії АА № 1498731 (векселедавець ВАТ „Концерн Галнафтогаз”, дата складання 25.05.2009р., номінальною вартістю 9804867,92грн).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Благовест” (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарева, д. 8, ЄДРПОУ 32607008, п/р 26003300000301 в КФ АКБ „Форум”, МФО 300948) на користь Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (87535, м. Маріуполь, пл. Машиностроителей, 1, ЄДРПОУ 20355550, п/р 260040134786 в ВАТ „Сбербанк Росії”, м. Київ) витраті по сплаті державного мита в розмірі 42,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 12.04.2010р.

Суддя