Ухвала суду № 91292709, 03.09.2020, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

03 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 750/3192/14

Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В. розглянувши клопотання позивача – ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом:

ОСОБА_1

Відповідач: Адвокатське об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів»

Предмет спору: про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення вартості привласненого майна і відшкодування шкоди.

Представники сторін:

Не викликались.

31 березня 2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати незаконними та скасувати рішення президії адвокатського об`єднання від 6 лютого 2014 року, згідно з яким позивача відрахували зі складу членів цього об`єднання, а також рішення загальних зборів адвокатського об`єднання, оформлене протоколом від 27 лютого 2014 року, про припинення діяльності вказаного об`єднання та безкоштовне передання його майна і всіх активів Громадській організації “Чернігівське обласне об`єднання адвокатів”;

- зобов`язати відповідача відновити та повернути позивачеві у попередньому вигляді робоче місце у Деснянській юридичній консультації, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 1, без стягнення з позивача коштів на підставі рішення від 6 лютого 2014 року за період його вимушеної відсутності у колегії з 6 лютого 2014 року до дня фактичного виконання рішення суду включно;

- стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування завданої шкоди у розмірі 43 306,70 грн, з яких: 20 700,00 грн - вартість привласненого відповідачем майна; 7 606,70 грн - вартість придбаних позивачем ліків; 15 000 грн - відшкодування моральної шкоди.

Суди розглядали справу неодноразово.

Так, 24.03.2016 Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково.

07.02.2017 Апеляційний суд Чернігівської області ухвалив рішення, яким скасував рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2016 року у частині розподілу судового збору; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

24.07.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

26.02.2020 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою задовольнила касаційні скарги позивача та відповідача частково: скасувала рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.03.2016 та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07.02. 2017 року і закрила провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду також роз`яснила позивачеві його право звернутися до неї протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

26.03.2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява позивача (вх. № 125/0/255-20) про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено; справу № 750/3192/14 за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання “Чернігівська обласна колегія адвокатів” про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення відшкодування завданої шкоди передано до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2020 справу № 750/3192/14 прийнято до розгляду та відкрито провадження по ній, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

01.09.2020 до суду надійшло клопотання позивача у якому, зокрема, ставиться питання про забезпечення позову шляхом:

-накладення арешту на всю нерухомість, майно, кошти відповідача по АДРЕСА_1 , заборонити їх відчуження будь-який юридичним і фізичним особам та передачу в оренду від імені відповідача, ОА «ЧОКА», ГО «ЧООА» та інших в особі ОСОБА_2 ;

-заборонити реєстраційній службі Чернігівської міської ради управління адмінпослуг вчиняти дії по перереєстрації права власності нерухомого та рухомого майна, коштів, коду АО «ЧОКА» №02894740 (місцезнаходження: Чернігів, вул. Горького (Музейна), 1) на користь інших юридичних і фізичних осіб, передачу їх в оренду;

-заборонити названій реєстраційній службі вчиняти будь-які зміни в установчих документах АО «ЧОКА» від імені групи з 33 осіб, яка ще 27.02.2014 самоліквідувалася, а з 13.03.2014 самоліввідацію внесла до ЄДР , позбавившись права на самовідновлення будь-ким за ст.41 ЗУ «Про держреєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в тогочасній редакції та ст 28 цього ж Закону у зміненій редакції.

Просить копію ухвали надіслати для виконання Центральному відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові, а також Реєстраційній сліжбі Чернігівської міської ради управління адмінпослуг, зажадавши від них надати суду опис нерухомості, майна, коштів, на які накладено арешт з забороною названої перереєстрації, чи передачі в оренду.

Обгрунтовуючи необхідність забезпечення позову позивач посилається на те, що: 06.02.2014 нелігітимним складом президії АО «ЧОКА» «затверджено» підставну групу з 51 члена, відокремлено її від фактичного АО «ЧОКА» але під назвою АО «ЧОКА» без реєстрації її в Раді адвокатів області і ЄДР, відраховано «значну кількість адвокатів» чим зменшено склад колегії з 400 членів; 27.02.2014 припинено діяльність своєї групи з 51 члена, що мала назву АО «ЧОКА», але від імені цієї групи за назвою АО «ЧОКА» протокольно передав реально всю власність АО «ЧОКА», всі статутні, майнові і не майнові права позивача, займане позивачем за статутом робоче місце, меблі останнього тощо, до ГО «ЧООА»; 21.ХІ.2014 неіснуюча, самоліквідована група з 51 особи за рішенням своїх протиправних зборів відновилася, зареєструвалась в ЄДР під назвою ОА «ЧОКА» за кодом фактичного АО «ЧОКА» №02894740, за нашою адресою і всією нашою власністю, реально діє як повноцінна юридична особа і по цей час; 25.02.2017 підробила протокол зборів ця сама група та за ним зареєструвалася ще й як Місцева об`єднання адвокатів далі з статусом юридичної особи та як АО «ЧОКА» без статусу юридичної особи, але як правонаступник «ЧОКА» та також за кодом №02894740 за нашою адресою з всією нашою власністю; 21.04.2017 ОСОБА_2 від імені самоліквідованої групи з 33 осіб ліквідував Деснянську юрконсультацію з статутним робочим місцем позивача, його майном; відповідач не заперечує що він на цей час фіктивну групу з одних і тих самих 33 осіб вніс до ЄДР і зареєстрував їх як чотирі самостійні на цей час організації під назвами: ОА «ЧОКА», ГО « ОСОБА_3 », «МОА», АО «ЧОКА», з 33 осіб за єдиною адресою АДРЕСА_1 ; в період з лютого по цей час ОСОБА_2 вже продав і продає автогаражі нашого об`єднання по вул. Горького (Музейна), веде переговори на продажу приміщення Деснянської юрконсультації з статутним робочим місцем позивача, його майном.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік заходів по забезпеченню позову визначено ст. 137 ГПК України

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Позивач, всупереч положенням статей 76-79 ГПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, не надав суду доказів того, що невжиття заходів, які він просить застосувати, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Доводи позивача зводяться виключно до того, що відповідач в особі голови Адвокатського об`єднання «ЧОКА» Авраменко Г.М., на підроблених протоколах створив фіктивну групу з 51 особи та притиправно присвоїв майно позивача, продає майно адвокатського об`єднання, здав майно у оренду, веде переговори про продаж нерухомого майна в якому знаходиться робоче місце позивача та його майно.

Однак, позивачем при цьому не надано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, зокрема і примішень на першому поверсі по вул. Горького (Музейна), 1 в м. Чернігові, та про можливе утруднення (унеможливлення) виконання рішення по справі.

Позивачем не підтверджено відсутність грошових коштів у АО "ЧОКА", необхідних для виконання судового рішення в частині майнових вимог та моральної шкоди. Отже, не доведена необхідність накладення арешту як на грошові кошти, так і на майно відповідача.

З тих же підстав не можуть бути задоволені вимоги заяви стосовно заборони реєстраційній службі вчиняти дії по перереєстрації майна відповідача, заборони вносити зміни в установчі документи останнього.

Вимога про заборону передачі у оренду спірного майна відповідача зокрема, і по вул. Горького (Музейна), 1 у м. Чернігові, не є співмірною із заявленими позовними вимогами, оскільки позивач просить зобов`язати відповідача відновити його на попередньому робочому місці за вказаною адресою.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 31.08.2020 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання – 03.09.2020, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 03.09.2020

Суддя Ю.В.Федоренко