Ухвала суду № 91292533, 03.09.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"03" вересня 2020 р.Справа № 1318з-20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. №1318 від 02.09.2020)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кораллус" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13) особи, які можуть отримати статус учасника справи: Іноземне підприємство "Малахіт" (61044, м. Харків, пр. Московський , 257) ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кораллус» звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову (вх. №1318 від 02.09.2020), в якій просить суд, застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Іноземному підприємству «Малахіт», власнику майна, їх представникам та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання орендарям (суборендарям) у користування нежитловими приміщеннями, в тому числі але не виключно, змінювати охорону, передавати приміщення від охорону, змінювати внутрішньооб`єктовий режим, обмежувати доступ до приміщень будівель, в тому числі приміщень загального користування, передавати приміщення будівель на відповідальне зберігання, та фактичну передачу нежитлових приміщень цокольного поверху № 1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху № 1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху № 1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89, 98-:-109 в літ. «У-2» загальною площею 37755, 9 кв.м., розташованими за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13.

В обґрунтування заяви вказує, що між Іноземним підприємством «Малахіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кораллус» укладено Договір суборенди нерухомого майна № У-2/1-2020 від 25.06.2020, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар бере у тимчасове, платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху № 1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху № 1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89, 98-:-109 в літ. «У-2» загальною площею 36886,8 кв.м. в нежитлові будівлі літ «У-2», розташованої за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13. У п. 7.1. Договору сторони визначили, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020. Водночас, 17.08.2020 в суборендовані приміщення з`явилась група невідомих чоловіків і почали вимагати звільнення суборендованих приміщень. Директор Іноземного підприємства «Малахіт» ОСОБА_1 у своєму листі від 18.08.2020 повідомив, що змінився власник нежитлових приміщень в літ. «У-2» за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, з ТОВ «Харків-Надра» на ТОВ «Тамара», тому просив розглянути можливість дострокового розірвання Договору суборенди та звільнити займані приміщення. Такі дії на думку заявника призводять до унеможливлення здійснення нормальної діяльності останнього, крім того і інших суборендарів, оскільки Іноземним підприємством «Малахіт» було укладено і інші договори суборенди нежитлових приміщень за зазначеною адресою. За таких обставин, вважає, що вжиття судом заходів забезпечення позову до подачі позову шляхом заборони чинити дії щодо перешкоджання у користуванні приміщеннями відповідає критеріям розумності, адекватності та забезпечить дотримання балансу інтересів сторін на час вирішення спору по суті.

Крім того, на виконання ст. 139 ГПК України вказав про відсутність необхідності у зустрічному забезпеченні, оскільки ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє права заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 03.12.2018 по справі № 903/246/18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається зокрема, до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно зі ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Таким чином, суд дійшов висновку що така заява подана до подання позову по справі, а тому встановивши, що заява про забезпечення позову (вх. № 1318/20 від 02.09.2020) відповідає вимогам ст. 139 ГПК України, приймає її до розгляду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. № 1318/20 від 02.09.2020), суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову до подачі позову суд в силу приписів ст. 136, 140 ГПК України не розглядає і не вирішує питань щодо обґрунтованості майбутніх позовних вимог. Питання обґрунтованості позовних вимог буде предметом окремого дослідження судом після подачі заявником відповідного позову на стадії розгляду спору по суті.

Згідно із ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та уникнення негативних наслідків в результаті невжиття таких заходів.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У рішенні від 31.07.2003 по справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №917/258/19, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 27.05.2019 у справі №923/65/19.

Заявник вказує, що 17.08.2020 в суборендовані приміщення з`явилась група чоловіків, які назвались представниками Іноземного підприємства «Малахіт», та почали вимагати звільнення суборендованих приміщень. Крім того, директор Іноземного підприємства «Малахіт» ОСОБА_1 у своєму листі від 18.08.2020 повідомив, що змінився власник нежитлових приміщень в літ. «У-2» за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, з ТОВ «Харків-Надра» на ТОВ «Тамара», тому просив розглянути можливість дострокового розірвання Договору суборенди та звільнити займані приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Іноземним підприємством «Малахіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кораллус» укладено Договір суборенди нерухомого майна № У-2/1-2020 від 25.06.2020, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар бере у тимчасове, платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху № 1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху № 1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89, 98-:-109 в літ. «У-2» загальною площею 36886,8 кв.м. в нежитлові будівлі літ «У-2», розташованої за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13.

Відповідно до п. 7.1. Договору сторони визначили, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх.

Крім того, між сторонами підписаний Акт приймання – передачі від 01.08.2020 року до Договору суборенди нерухомого майна № У-2/1-2020 від 25.06.2020, з якого вбачається, що орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове, платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху № 1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху № 1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89, 98-:-109 в літ. «У-2» загальною площею 36886,8 кв.м. в нежитлові будівлі літ «У-2», розташованої за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору встановлено, що суборендар має право на користування суборендованими приміщеннями, зазначеними у цьому договорі, у відповідності з цілями, передбаченими п. 1.3. даного Даговору.

Разом з тим, заявник вказує, що з боку Іноземного підприємства «Малахіт» вчиняють дії, які перешкоджають користуванню орендованих приміщень. Крім того, директор Іноземного підприємства «Малахіт» ОСОБА_1 у своєму листі від 18.08.2020 повідомив, що змінився власник нежитлових приміщень в літ. «У-2» за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, з ТОВ «Харків-Надра» на ТОВ «Тамара», тому просив розглянути можливість дострокового розірвання Договору суборенди та звільнити займані приміщення.

У зв`язку з зазначеними діями з боку Іноземного підприємства «Малахіт» заявник має намір звернутись до суду з позовом про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кораллус» права користування орендованими приміщеннями.

Виходячи з аналізу вищенаведеного, на обґрунтоване переконання суду невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову може в значній мірі ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь заявника, адже дії Іноземного підприємства «Малахіт» та власників майна, свідчать про наявність перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю «Кораллус» в реалізації прав останнього як суборендаря нерухомого майна, що в свою чергу може мати наслідком неможливості ведення господарської діяльності останнього, так і інших суборендарів.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що наразі вжиття вказаних у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Кораллус» заходів забезпечення відповідають вимогам щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Зокрема, судом перевірено та оцінено можливі ризики від застосування тих засобів забезпечення позову, які пропонуються заявником для всіх учасників справи з огляду на повідомлені суду обставини справи, долучені до матеріалів справи докази.

При цьому суд вважає, що цілком співмірним, виправданим та потрібним є саме застосування заходів забезпечення позову ніж не застосування їх, адже наслідки незастосування таких заходів можуть, з урахуванням обставин справи, призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків саме для заявника ніж для можливих учасників справи.

При цьому вжиття запропонованих заходів забезпечення позову не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для Іноземного підприємства «Малахіт», оскільки вжиті заходи мають тимчасовий характер, а їх вжиття направлене на забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб.

В контексті оцінки балансу інтересів сторін у цьому питанні, зазначені обставини дають суду підстави дійти висновку про перевагу інтересів саме позивача, адже саме його інтереси у разі невжиття відповідних заходів та задоволення позову потерпатимуть більше, оскільки їх відновлення буде більш ускладненим ніж відновлення інтересів відповідача, у разі вжиття таких заходів та відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення відповідних заборон не обмежить права та законні інтереси як суб`єктів спірних правовідносин, так і інших осіб, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не впливають на господарську діяльність учасників справи чи інших учасників спірних правовідносин, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин, унеможливить порушення інтересів інших осіб та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Аналогічні правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 08.01.2019 у справі № 910/13501/17 та постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 904/4384/17.

Приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову вх. № 1318/20 від 02.09.2020 року є законною, обґрунтованою і тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73, 74, 136, 137, 140, 141, 232-235 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кораллус» про забезпечення позову до пред`явлення позову (вх. №1318 від 02.09.2020) - задовольнити.

2. Застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Іноземному підприємству «Малахіт» (61044, м. Харків, пр.. Московський, 257, код ЄДРПОУ 34756572), власнику майна, їх представникам та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання орендарям (суборендарям) у користування нежитловими приміщеннями, в тому числі але не виключно, змінювати охорону, передавати приміщення від охорону, змінювати внутрішньооб`єктовий режим, обмежувати доступ до приміщень будівель, в тому числі приміщень загального користування, передавати приміщення будівель на відповідальне зберігання, та фактичну передачу нежитлових приміщень цокольного поверху № 1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху № 1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху № 1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89, 98-:-109 в літ. «У-2» загальною площею 37755, 9 кв.м., розташованими за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13.

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа.

В силу ст. 124 Конституції України та ГПК України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Стягувачем за даною ухвалою є:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кораллус», 61036, м. Харків, вул. Морозова, 13, код ЄДРПОУ 43345443

Боржниками за даною ухвалою є:

1. Іноземне підприємство «Малахіт», 61044, м. Харків, просп. Московський, 257, код ЄДРПОУ 34756572

Ухвала набирає законної сили "03" вересня 2020 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку, передбаченому Закон України «Про виконавче провадження», в строк до "04" вересня 2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому ст. 254-257 ГПК України з врахуванням п.4 Прикінцевих положень ГПК України та п.17.5 перехідних положень ГПК України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвалу складено та підписано 03.09.2020.

Суддя О.О. Ємельянова