Рішення № 91292460, 03.09.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.2020 Справа № 920/780/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/780/20

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ)

до відповідача Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Рембуд" (40034, м. Суми, вул. Героїв Крут, б. 50Б, код ЄДРПОУ 21116965))

про стягнення 1437 грн 37 коп.,

УСТАНОВИВ:

30.07.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1437 грн 37 коп. (з яких: 1241 грн 89 коп основна заборгованість з орендної плати, 195 грн 48 коп. пеня) за неналежне виконання зобов`язань за Договором оренди нерухомого комунального майна від 25.07.2016 № ДЗРП-0005; а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 04.08.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву до 21.08.2020, позивачу - для надання відповіді на відзив до 25.08.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 06.08.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

У відповідності до статті 248 ГПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.

25.07.2016 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (позивач - орендодавець) та Приватним ремонтно-будівельним підприємством «Рембуд» (відповідач - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № ДЗРП-0005.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (в оренду) на умовах визначених цим Договором, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 21, площею 34,0 кв.м, право на оренду якого орендар набув на підставі наказу управління майна комунальної власності Сумської міської ради від 26.11.2015 № 08.01-10/246. Нерухоме майно передається в оренду для суб`єктів господарювання, що надають послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності.

Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення розміщені на ІІ поверсі загальною площею 34,0 кв.м, за адресою: м. Суми, вул.. Інтернаціоналістів, буд. 21, що знаходяться на обліку в орендодавця.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, що є додатком № 3 до договору.

Орендна плата за об`єкт оренди розраховується на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної плати є додатком № 4 до цього договору (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 4.2 договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання - передачі об`єкта оренди.

Орендна плата щомісячно перераховується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням ПДВ (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору строк дії договору встановлюється на один рік з 25 липня 2016 року по 25 липня 2017 року.

Відповідно до п.п. 4.7., 4.8. за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати орендар сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування орендної плати припиняється з дня наступного за днем підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди орендодавцю.

На виконання умов договору, на підставі акту прийняття-передачі нерухомого майна від 25.07.2016 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 21, площею 34,0 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2017 сторони уклали Угоду про дострокове розірвання Договору. Орендоване приміщення повернуто позивачу 13.12.2017 на підставі акта приймання-передачі.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що за користування орендним майном відповідач не сплатив у повному обсязі орендну плату за договором і станом на 01.07.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.20.2017 до 30.06.2020 складає 1437 грн 37 коп., з яких: 1241 грн 89 коп. заборгованість з орендної плати, 195 грн 48 коп.. пеня.

Орендар свої зобов`язання щодо оплати платежів за договором оренди в строки та в розмірах не виконував у зв`язку з цим позивач змушений звернутись за захистом порушеного права до господарського суду.

Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розмір заборгованості відповідача підтверджується розрахунком суми позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 25.07.2016 № ДЗРП-0005 в сумі 1241 грн 89 коп. за період з 01.10.2017 до 30.06.2020.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.7. договору визначено, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати орендар сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за загальний період з 01.11.2017 по 30.06.2020 з урахуванням помісячних нарахувань і становить 195 грн. 48 коп. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків орендної плати за договором, суд визнає зазначені вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне:

Позивачем в прохальній частині позовної заяви ставиться вимога про стягнення з відповідача 2102 грн витрат на судовий збір та витрати на послуги поштового зв`язку.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, врегульовано статями 129, 130 ГПК України.

Частина 1статті 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В силу приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України, для позивача першою заявою по суті спору є позовна заяву.

Як убачається, зі змісту поданої позовної заяви та доданих до неї документів, вони не містить попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, в тому числі і витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи те, що позивачем не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про відшкодування відповідних судових витрат, зокрема витрат на послуги поштового зв`язку.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати, що становлять витрати на судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного ремонтно-будівельного підприємства «Рембуд» (40034, м. Суми, вул. Героїв Крут, б. 50Б, код ЄДРПОУ 21116965) на користь департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009) заборгованість у розмірі 1437 грн 37 коп., з яких: 1241 грн. 89 коп. заборгованість з орендної плати, 195 грн. 48 коп. пеня, а також 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 03.09.2020.

Суддя С.В. Заєць