Рішення № 91292016, 12.08.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020 Справа № 914/138/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С. розглянув матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/138/20

за позовом Малого приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Гелікон", м. Львів,

до відповідача: Приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м. Київ,

про визнання незаконним і скасування висновку про вартість майна та зобов`язання приватного виконавця призначити повторну експертизу,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕС

У провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Галамай О.З.) перебувала справа за позовом Малого приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Гелікон" до Приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання незаконним і скасування висновку про вартість майна та зобов`язання приватного виконавця призначити повторну експертизу.

27.07.2020 року судом постановлено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

04.08.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/138/20.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.08.2020 року у зв`язку з відпусткою судді Галамай О.З. заяву розподілено для розгляду судді Матвіїву Р.І.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2020 року.

У судове засідання 12.08.2020 року учасники справи явку представників не забезпечили. Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд заяви за відсутності його представника. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви на кінець вересня у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника через хворобу.

Щодо поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду заяви, суд вважає таке необґрунтованим і недоцільним, адже Господарським процесуальним кодексом України (ст. 221) визначено, що судове засідання для вирішення питання про судові витрати проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Підстав для продовження строку розгляду заяви та відкладення відповідного судового засідання у зв`язку з неявкою сторони Законом не передбачено. Більше того, необхідність відкладення розгляду заяви на довготривалий термін - на кінець вересня 2020 року позивачем жодним чином не обгрунтовано та не підтверджено.

Крім цього, сторона не позбавлена права змінити представника чи забезпечити участь іншої особи в порядку самопредставництва для участі в судовому засіданні, адже ст. 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Крім цього, суд звертає увагу, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась. Також суд зазначає, що заяв від сторін, зокрема від позивача, щодо суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" не надходило і клопотання позивача про відкладення розгляду заяви не обґрунтовується наміром подавати заперечення стосовно заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про ухвалення додаткового рішення, що мало б значення для вирішення заяви по суті.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про ухвалення додаткового рішення, дослідивши подані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається із пояснень третьої особи, поданих суду 08.04.2020 року, учасник справи повідомив суд про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» очікує понести у зв`язку із розглядом справи № 914/138/20 судом першої інстанції, становить 10 000,00 грн., а фактична сума судових витрат буде розрахована, виходячи з обсягу наданих адвокатом послуг, кількості судових засідань у справі № 914/138/20 та буде заявлена додатково із наданням підтверджуючих документів відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що рішення у справі постановлено 27.07.2020 року, і заяву про ухвалення додаткового рішення з доказами на підтвердження понесених стороною судових витрат подано позивачем 29.07.2020 року, що вбачається з поштового штампа на конверті, у якому 04.08.2020 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", суд зазначає, що заявником дотримано порядок, передбачений ст. ст. 129 та 221 ГПК України, та своєчасно надано відповідну заяву з доказами до суду.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу заявником подано договір про надання правової допомоги № 07/2018 від 01.112018 року, додаток до договору про надання правової допомоги від 20.02.2020 року, акт приймання-передання наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 07/2018 від 01.11.2018 року. Відповідну заяву надіслано позивачу та відповідачу, докази чого долучено до матеріалів заяви.

Так, між Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язується за плату надавати клієнту (іншим особам, в інтересах яких діє клієнт) правову допомогу в порядку та на умовах, що визначені цим договором.

Договором погоджено, що правова допомога за цим договором надається за плату (далі - гонорар). Розмір гонорару обчислюється з урахуванням складності правового питання та/або справи (провадження), витраченого часу на надання правової допомоги, інших істотних обставин та узгоджується сторонами у в додатках або додаткових угодах до цього договору.

Згідно з додатком до договору про надання правової допомоги № 07/2018 від 01.11.2018 року сторони визначили, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову допомогу у справі № 914/138/20 за позовом МПП ВКФ «Гелікон» до приватного виконавця Михайловського С.В. про визнання незаконним і скасування висновку про вартість майна та зобов`язання приватного виконавця призначити повторну експертизу, а також визначили, що розмір гонорару за надання правової допомоги з питань, які зазначені в п. 1 цього додатку, обчислюється залежно від обсягу наданої правової допомоги на підставі наступних ставок:

представництво інтересів клієнта у справі № 914/138/20 в суді першої інстанції, що включає правовий аналіз наданих документів та інших вихідних даних щодо предмету спору; аналіз та підбірку практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суд з аналогічних спорів; підготовку процесуальних та інших документів правового характеру; участь у судових засіданнях тощо - 10 000,00 грн, в т.ч. 1 666,67 грн ПДВ ,

представництво інтересів клієнта у справі № 914/138/20 в суді апеляційної інстанції в ході апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, що включає: підготовку процесуальних та інших документів правового характеру; участь у судових засіданнях тощо - 5 000,00 грн. в т.ч. 833,33 грн ПДВ,

представництво інтересів клієнта у справі № 914/138/20 в суді апеляційної інстанції в ході апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, що включає: підготовку процесуальних та інших документів правового характеру; участь у судових засіданнях тощо - 8 000,00 грн, в т.ч. 1 333,33 грн ПДВ,

представництво інтересів клієнта у справі № 914/138/20 в суді касаційної інстанції в ході касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, що включає: підготовку процесуальних та інших документів правового характеру; участь у судових засіданнях тощо - 4 000,00 грн, в т.ч. 666,67 грн ПДВ,

представництво інтересів клієнта у справі № 914/138/20 в суді касаційної інстанції в ході касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, що включає: підготовку процесуальних та інших документів правового характеру; участь у судових засіданнях тощо - 6 000,00 грн, в т.ч. 1 000,00 грн ПДВ.

28.07.2020 року Адвокатське об`єднання «СмартЛекс» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» підписали акт приймання-передання наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 07/2018 від 01.11.2018 року, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням надана клієнту правова допомога в ході представництва інтересів клієнта у справі № 914/138/20 в суді першої інстанції:

- підготовка заяви вих. № 848/1/2012 від 21.02.2020 року про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача,

- правовий аналіз наданих документів (позовної заяви від 15.01.2020 року № 07-01 та відзиву на позовну заяву вих. № 176 від 06.03.2020 року) та інших вихідних даних щодо предмету спору,

- підготовка пояснень третьої особи по суті спору вих. № 848/І/2012 від 03.04.2020 року,

- підготовка клопотання вих. № 848/І/2012 від 06.04.2020 року,

- підготовка пояснень щодо відповіді на відзив вих. № 848/І/2012 від 29.04.2020 року,

- підготовка заяви вих. № 848/І/2012 від 21.05.2020 року про участь у судовому засіданні в режимі в відеоконференції поза межами приміщення суду,

- участь у підготовчому судовому засіданні господарського суду Львівської області 18.06.2020 року об 11:00 в режимі відеоконференції,

- участь у судовому засіданні господарського суду Львівської області із розгляду справи по суті 27.07.2020 року о 15:20 в режимі відеоконференції.

Гонорар за надану правову допомогу становить 10 000,00 грн, в т.ч. 1 666,67 грн ПДВ. Клієнт не має жодних претензій щодо якості, кількості та/або своєчасності наданої правової допомоги.

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заявлено до стягнення 10 000,00 грн (в тому числі 1 666,67 грн ПДВ) судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу). Вказану суму заявник просить стягнути з позивача, оскільки рішенням суду від 27.07.2020 року у позові відмовлено, а третя особа стосовно задоволення позовних вимог заперечувала.

Розглядаючи клопотання, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Суд зазначає, що приписи частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України є аналогічними з приписами частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України.

Заяв від інших сторін у даній справі щодо неспівмірності заявлених до стягнення судових витрат та їх зменшення не надходило.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 постанови).

Аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу третьою особою у даній справі, з урахуванням наведених критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України, проаналізованих вище, та у співвідношенні із заактованими клієнтом і адвокатом видами правової допомоги, суд доходить висновку, що заявлені до стягнення третьою особою витрати на правову допомогу є обґрунтованими, реальними та становлять розумний розміром витрат, які підлягають стягненню з позивача за розгляд даної справи. Тому суд не вбачає підстав для зменшення заявлених судових витрат з власної ініціативи у порядку, визначеному ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України. Суд також звертає увагу, що такими висновками не здійснюється втручання в договірні відносини між клієнтом та адвокатським об`єднанням. Крім цього, суд зазначає, що жодних заперечень іншої сторони щодо неспівмірності заявлених до стягнення судових витрат не подано та наміру подавати такий не повідомлено.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Частиною 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Як вбачається із пояснень третьої особи (вх. № 15502/20 від 08.04.2020 року), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" заперечувало та просило у задоволенні позову Малого приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Гелікон" відмовити. Тобто фактично процесуальний інтерес відповідача як опонента позивача стосовно заявлених позовних вимог Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, що відображено в рішенні суду від 27.07.2020 року, витрати, понесені третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з позивача.

Також суд звертає увагу, що заявником не подано доказів фактичного понесення заявлених до стягнення витрат у спосіб їх сплати адвокату в повному обсязі. Проте, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19, про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву третьої особи та покласти відшкодування судових витрат у розмірі 10 000,00 грн. на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 221, 231 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/138/20 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Гелікон" (79071, Львівська обл., місто Львів, вул. Кульпарківська, будинок 230, код ЄДР 13840859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, будинок 7, код ЄДР 37356981) 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне додаткове рішення складене 02.09.2020 року.

Суддя Р.І. Матвіїв