Рішення № 91291730, 03.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2020Справа №910/4662/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна до Фізичної особи-підприємця Виничука Юрія Володимировича про стягнення 5 159,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна (надалі - "Університет") звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Виничука Юрія Володимировича (надалі - "Підприємець") про стягнення 5 169,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог Університет вказує, що Підприємцем не було виконано свого зобов`язання за Договором №449-ВП від 26.06.2019 з поставки у визначені таким договором строки товару, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення нарахованої за період прострочення виконання відповідного зобов`язання, з 19.07.2019 по 30.08.2019, пені у розмірі 1 967,34 грн. та штрафу у розмірі 7%, що становить суму 3 202,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4662/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 08.04.2020 була надіслана відповідачу 10.04.2020 на адресу, яка визначена в позові, договорі №449-ВП від 26.06.2019 та вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03179, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 44/50, кв. 154), рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0105471339896, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Однак, таке поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 12.05.2020, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку на відповідному конверті.

05.08.2020, з метою інформування відповідача про існування справи №910/4662/20, судом було здійснено спробу повідомити Підприємця засобами телефонного зв`язку за вказаним в позовній заяві телефонним номером, що також відображається в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Підприємця, проте авторизованим повідомленням мобільного оператора було зазначено про знаходження відповідного абоненту поза зоною досяжності, що підтверджується складеною секретарем судового засідання телефонограмою від 05.08.2020.

Згідно із ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Частинами 7, 8 вказаної статті Кодексу визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Отже, судом було вжито всіх можливих та передбачених процесуальним законом заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №910/4662/20.

Відтак, за відсутності будь-яких інших передбачених господарським процесуальним законом засобів та способів повідомлення відповідача про розгляд справи та керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 08.04.2020 є такою, що вручена відповідачу, та відповідно останній був належним чином та завчасно повідомлений про розгляд справи №910/4662/20 для можливості реалізувати передбачені Господарським процесуальним кодексом України права.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 у справі №910/4662/20 було встановлено строк для подання відповідачем відзиву - до 27.04.2020.

В свою чергу, в силу приписів п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, строк на подання відзиву автоматично продовжувався на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Однак, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, зокрема, було викладено пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

Відповідно до чинної редакції пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Тобто, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 у справі №910/4662/20 строк на подання Підприємцем відзиву на поданий Університетом позов закінчився 05.08.2020 (включно), однак відповідач не скористався таким правом.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

26.06.2019 між Університетом (покупець) та Підприємцем (постачальник) було укладено договір №449-ВП (надалі - "Договір"), у відповідності до п. 1.1 якого визначено, що постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує за кодом ДК 021:2015 30230000-0 Комп`ютерне обладнання (DLP 3D принтер Wanhao Duplicator 8 (D8) - 1 шт.) згідно специфікації (додаток №1 до договору), що є невідємною частиною цього договору.

Згідно із п.п. 2.1-2.4 Договору ціна договору складає 45 752,00 грн. Покупець робить оплату в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. В ціну товару включено витрати на доставку товару на склад покупця. Оплата товару здійснюється на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з дати постачання товару.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.5 Договору строк постачання товару - 15 (п`ятнадцять) робочих днів з моменту підписання договору. Поставка товару здійснюється за адресою: склад ХНУ ім. В.Н. Каразіна, майдан Свободи, 4, Харківська область, м. Харків, Шевченківський район, 61022. Факт постачання товару документально оформлюється накладною, підписаною вповноваженими представниками сторін.

За змістом Розділу 5 "Права та обов`язки сторін" Договору покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар; прийняти поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з видатковою накладною, а постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Положеннями п. 8.8 Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.08.2019, а в частині взаєморозрахунків до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В додатку №1 до Договору сторонами було погоджено специфікацію.

18.09.2019 листом №0601-118 Університет звернувся до Підприємця з претензією, в якій вказував на невиконання останнім взятих на себе зобов`язань за Договором щодо поставки товару у визначені строки, а тому просив сплатити штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 1 967,34 грн. та штрафу у розмірі 3 202,64 грн., нарахованих за прострочення виконання такого зобов`язання протягом 19.07.2019 - 30.08.2019.

Спір у справі стосується застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення неустойки за прострочення виконання взятого на себе згідно Договору зобов`язання з поставки визначеного товару.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є правочином поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, з укладенням Договору Підприємцем було взято на себе зобов`язання щодо поставки у визначені ним строки зазначеного в Специфікації товару.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи приписи пункту 3.1 Договору та положення ст.ст. 530, 663 Цивільного кодексу України зобов`язання відповідача по поставці визначеного Договором товару на користь позивача мало бути виконано на протязі 15 робочих днів з моменту укладення Договору (26.06.2019), тобто, до 18.07.2019 включно.

За змістом ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

В той же час, матеріали справи не містять доказів виконання Підприємцем взятого на себе згідно Договору зобов`язання по поставці товару на користь Університету як у визначені строки, так і на протязі строку дії Договору (до 30.08.2019).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем взятих на себе згідно Договору зобов`язань по поставці товару, вартістю 45 752,00 грн., що не спростовано останнім шляхом реалізації своїх процесуальних прав у вигляді подачі відзиву на позов з наданням відповідних доказів.

Таким чином, Підприємець у встановлений Договором строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, а тому його дії є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1,2 статті 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України)

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що згідно абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов`язань, передбачених п. 3.1 цього договору, з постачальника стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товару, по якому допущена про строчка виконання за кожен день прострочки, а за прострочку більш ніж 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

В даному випадку позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 967,34 грн., яка нарахована за період з 19.07.2019 по 30.08.2019 у розмірі 0,1% від вартості товару (45 752,00 грн.), та штраф у розмірі 3 202,64 грн., який розраховано у розмірі 7% від вартості товару (45 752,00 грн.).

Перевіривши, враховуючи встановлені строки прострочення виконання відповідачем взятого на себе за Договором зобов`язання з поставки товару (з 19.07.2019), наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Університету про стягнення з Підприємця зазначених сум штрафних санкцій є правомірними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Підприємця на користь Університету пені у розмірі 1 967,34 грн. та штрафу у розмірі 3 202,64 грн., що разом становить суму у розмірі 5 169,98 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Виничука Юрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 4; ідентифікаційний код 02071205) суму у розмірі 5 169 (п`ять тисяч сто шістдесят девять) грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко