Ухвала суду № 91291714, 02.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

02.09.2020Справа №910/13014/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"

про стягнення 1 026 106,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-торгове підприємство "Світязь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 1 026 106,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне виробничо-торгове підприємство "Світязь" вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" наявна заборгованість з оплати поставленого позивачем згідно договорів поставки №141218-13/1г від 14.12.2018 та №031218-52/1г від 03.12.2018 товару у загальному розмірі 1 007 792,18 грн.

Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 602,51 грн. та пені у розмірі 14 711,65 грн., нарахованих за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" своїх грошових зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 відкрито провадження у справі №910/13014/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Разом із позовом Приватним виробничо-торговим підприємством "Світязь" було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо", які знаходяться на банківських рахунках відповідача, у межах суми стягнення; накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача в межах ціни позову та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гіппо" вчиняти будь-які дії з приводу продажу, міни, дарування та будь-якого іншого відчуження належного йому нерухомого та нерухомого майна.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем у своїй заяві взагалі не наведено фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, в той час як сама про собі потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зокрема, про те, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, зазначав Верховний Суд у своїй постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація позивачем права на забезпечення позову не може бути використана в якості тиску на відповідача для спонукання його до здійснення оплати заборгованості до винесення рішення суду за наслідками розгляду справи по суті.

Посилання Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" у заяві на можливу не сплату відповідачем коштів у разі ухвалення рішення суду про задоволення позову не підтверджені належними доказами та фактами, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду, так само як позивачем документально необґрунтовано загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а відтак заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (02.09.2020) та може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко