Рішення № 91291694, 03.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2020Справа № 910/8107/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8107/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп"

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна Кераміка"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

10 червня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп" (позивач) надійшла позовна заява № 01-04-06/20 від 04.06.2020 року до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна Кераміка" (відповідач) про стягнення 10% річних за порушення грошового зобов`язання щодо несвоєчасної оплати продукції за договором постачання № 221214 від 22.12.2014 року у розмірі 16 942,47 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок дві гривні 47 копійок) та 40% річних - 140 920,48 грн. (сто сорок тисяч дев`ятсот двадцять гривень 48 копійок), пені - 28 420,40 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять гривень 40 копійок) за порушення грошового зобов`язання щодо несвоєчасної оплати продукції за договором постачання № 10219ТУ від 01.02.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договорами постачання № 221214 від 22.12.2014 року та № 10219ТУ від 01.02.2019 року щодо своєчасної оплати товару, у зв`язку з чим відповідно до п. 10.3., 10.4. договорів позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню та 40% річних за договором № 10219ТУ від 01.02.2019 року та 10% річних за договором № 221214 від 22.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 року у справі № 910/8107/20 позовну заяву № 01-04-06/20 від 04.06.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп" до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна Кераміка" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

При цьому, відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

30 червня 2020 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп" надійшло клопотання № 02-25-06/20 від 25.06.2020 року "Про усунення недоліків".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8107/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

11.08.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилається на те, що позивачем невірно здійснено нарахування штрафних санкцій.

31.08.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача та зазначив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп" (надалі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна Кераміка" укладено договір постачання № 221214 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити хімічну продукцію (далі - продукція) в асортименті, кількості та по цінам, які вказані в додатках до цього договору, які є невід`ємною його частиною.

В п. 1.2. договору визначено, що під додатками до цього договору маються на увазі специфікації, які узгоджуються і підписуються сторонами.

За умовами п. 13.1. договору, договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2015р. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не подовжувати його, то строк дії договору буде автоматично подовжений на 1 (один) календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена.

Додатковою угодою № 1 від 25.12.2017 року визначено, що договір набирає сили з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31 грудня 2020 року.

Згідно специфікації № 17 від 20.06.2018 року загальна сума поставки товару становить 1 536 000,00 грн. Оплата товару проводиться протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару.

Згідно специфікації № 18 від 20.06.2018 року загальна сума поставки товару становить 700 920,00 грн. Оплата товару проводиться протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару.

Пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що покупець за вимогою постачальника, у випадку несвоєчасної оплати продукції, повинен виплатити суму боргу з урахуванням десяти відсотків річних від простроченої суми.

На виконання умов договору постачання № 221214 від 22.12.2014 року та специфікації № 17 від 20.06.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 536 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1128 від 24.07.2018 року на суму 768 000,00 грн. та № 1296 від 20.08.2018 року на суму 768 000,00 грн. Товар за видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи сторін на видаткових накладних.

На виконання умов договору постачання № 221214 від 22.12.2014 року та специфікації № 18 від 20.06.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 635 580,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1156 від 27.07.2018 року. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на видатковій накладній.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні № 122 від 24.07.2018 року на суму 768 000,00 грн., № 107 від 20.08.2018 року на суму 768 000,00 грн., № 138 від 27.07.2018 року на суму 635 580,00 грн. для відображення у податковому обліку господарських операцій по поставці товару - марганець оксид та барій карбонат за вказаними податковими накладними.

Як зазначає позивач, розрахунки за отриманий товар відповідач здійснював несвоєчасно, у зв`язку з чим відповідно до п. 10.4. договору № 221214 від 22.12.2014 року позивачем нараховано та заявлено до стягнення 10% річних у розмірі 16 942,47 грн.

01.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп" (надалі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна Кераміка" укладено договір постачання № 10219ТУ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити хімічну продукцію (далі - продукція) в асортименті, кількості та по цінам, які вказані в додатках до цього договору, які є невід`ємною його частиною.

Під додатками до цього договору маються на увазі рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 13.1. договору, договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2020р., або до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Згідно специфікації № 1 від 01.02.2019 року загальна сума поставки товару становить 650 000,00 грн. Оплата товару проводиться з відстрочкою платежу 30 календарних днів після поставки товару.

Згідно специфікації № 2 від 14.05.2019 року загальна сума поставки товару становить 234 000,00 грн. Оплата товару проводиться з відстрочкою платежу 30 календарних днів після поставки товару.

Згідно специфікації № 3 від 21.05.2019 року загальна сума поставки товару становить 743 600,00 грн. Оплата товару проводиться з відстрочкою платежу 30 календарних днів після поставки товару.

Згідно специфікації № 4 від 13.06.2019 року загальна сума поставки товару становить 743 688,00 грн. Оплата товару проводиться з відстрочкою платежу 30 календарних днів після поставки товару.

Згідно специфікації № 5 від 13.06.2019 року загальна сума поставки товару становить 234 000,00 грн. Оплата товару проводиться з відстрочкою платежу 30 календарних днів після поставки товару.

Згідно специфікації № 6 від 04.11.2019 року загальна сума поставки товару становить 743 688,00 грн. Оплата товару проводиться з відстрочкою платежу 30 календарних днів після поставки товару.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла в період, за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочення, до дня фактичної оплати продукції.

За умовами п. 10.4. договору покупець за вимогою постачальника, у випадку несвоєчасної оплати продукції, повинен виплатити суму боргу з урахуванням сорока відсотків річних від простроченої суми.

На виконання умов договору постачання № 10219ТУ від 01.02.2019 року та специфікації № 1 від 01.02.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 649 999,92 грн., що підтверджується видатковою накладною № 593 від 26.03.2019 року на суму 649 999,92 грн. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на видатковій накладній.

На виконання умов договору постачання № 10219ТУ від 01.02.2019 року та специфікації № 2 від 14.05.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 234 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1089 від 16.05.2019 року на суму 234 000,00 грн. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи сторін на видатковій накладній.

На виконання умов договору постачання № 10219ТУ від 01.02.2019 року та специфікації № 3 від 21.05.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 743 688,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1502 від 08.07.2019 року на суму 743 688,00 грн. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на видатковій накладній.

На виконання умов договору постачання № 10219ТУ від 01.02.2019 року та специфікації № 4 від 13.06.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 743 688,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1565 від 16.07.2019 року на суму 743 688,00 грн. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на видатковій накладній.

На виконання умов договору постачання № 10219ТУ від 01.02.2019 року та специфікації № 5 від 13.06.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 234 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1687 від 06.08.2019 року на суму 234 000,00 грн. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на видатковій накладній.

На виконання умов договору постачання № 10219ТУ від 01.02.2019 року та специфікації № 6 від 04.11.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 743 600,09 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2323 від 18.11.2019 року на суму 743 600,09 грн. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на видатковій накладній.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні № 172 від 26.03.2019 року на суму 649 999,92 грн., № 116 від 16.05.2019 року на суму 234 000,00 грн., № 56 від 08.07.2019 року на суму 743 688,00 грн., № 104 від 16.07.2019 року на суму 743 688,00 грн., № 36 від 06.08.2019 року на суму 234 000,00 грн., № 76 від 18.11.2019 року на суму 743 600,09 грн. для відображення у податковому обліку господарських операцій по поставці товару - марганець оксид та барій карбонат за вказаними податковими накладними.

Як зазначає позивач, розрахунки за отриманий товар відповідач здійснював несвоєчасно, у зв`язку з чим відповідно до п. 10.3. та п. 10.4. договору № 10219ТУ від 01.02.2019 року позивачем нараховано та заявлено до стягнення 40% річних у розмірі 140 920,48 грн. та пеню у розмірі 28 420,40 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладені між сторонами договори № 221214 від 22.12.2014 року та № 10219ТУ від 01.02.2019 року є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає вказані договори як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що строк виконання зобов`язань по оплаті товару за видатковими накладними є таким, що настав, а саме: за видатковою накладною № 1128 від 24.07.2018 року - 21.08.2018 року; за видатковою накладною № 1296 від 20.08.2018 року - 18.09.2018 року; за видатковою накладною № 1156 від 27.07.2018 року - 27.08.2018 року; за видатковою накладною № 593 від 26.03.2019 року - 26.04.2019 року; за видатковою накладною № 1089 від 16.05.2019 року - 17.06.2019 року; за видатковою накладною № 1502 від 08.07.2019 року - 08.08.2019 року; за видатковою накладною № 1565 від 16.07.2019 року - 16.08.2019 року; за видатковою накладною № 1687 від 06.08.2019 року - 06.09.2019 року; за видатковою накладною № 2323 від 18.11.2019 року - 19.12.2019 року.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень та банківських виписок слідує, що розрахунки за отриманий товар згідно наведених вище видаткових накладених відповідач здійснював несвоєчасно та з порушенням встановленого у специфікаціях строку, у зв`язку з чим відповідно до п. 10.4. договору № 221214 від 22.12.2014 року позивачем нараховано та заявлено до стягнення 10% річних у розмірі 16 942,47 грн. та п. 10.3. та п. 10.4. договору № 10219ТУ від 01.02.2019 року - 40% річних у розмірі 140 920,48 грн. та пеню у розмірі 28 420,40 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 10.3. договору визначено, що у випадку порушення строків оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла в період, за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочення, до дня фактичної оплати продукції.

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за видатковою накладною № 2323 від 18.11.2019 року, з урахування здійснених 27.12.2019 року та 31.01.2020 року часткових оплат, в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 27 204,12 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1216,28 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 10.4. договору № 221214 від 22.12.2014 року та договору № 10219ТУ від 01.02.2019 року погодили інший, ніж встановлено в статті 625 Цивільного кодексу України розмір відсотків річних, а саме 10% річних - за договором № 221214 від 22.12.2014 року та 40% річних - за договором № 10219ТУ від 01.02.2019 року.

Здійснивши розрахунок 10% річних за договором № 221214 від 22.12.2014 року, з урахування здійснених відповідачем часткових оплат 28.08.2018 року, 29.08.2018 року, 31.08.2018 року, 03.09.2018 року, 04.09.2018 року, 05.09.2018 року, 10.09.2018 року, 11.09.2018 року, 12.09.2018 року, 13.09.2018 року, 17.09.2018 року, 18.09.2018 року, 20.09.2018 року, 21.09.2018 року, 24.09.2018 року, 25.09.2018 року, 01.10.2018 року, 02.10.2018 року, 03.10.2018 року, 08.10.2018 року, 10.10.2018 року, 16.10.2018 року, 17.10.2018 року, 22.10.2018 року, 23.10.2018 року, 24.10.2018 року, 26.10.2018 року, 29.10.2018 року, 30.10.2018 року, 31.10.2018 року, 01.11.2018 року, 02.11.2018 року, 05.11.2018 року, 06.11.2018 року, 07.11.2018 року, в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 10% річних за договором № 221214 від 22.12.2014 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 9607,27 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 10% річних в сумі 7335,20 грн. позивачу належить відмовити.

Здійснивши розрахунок 40% річних за договором № 10219ТУ від 01.02.2019 року, з урахування здійснених відповідачем часткових оплат 17.05.2019 року, 24.05.2019 року, 31.05.2019 року, 03.06.2019 року, 04.06.2019 року, 07.06.2019 року, 10.06.2019 року, 13.06.2019 року, 14.06.2019 року, 18.06.2019 року, 27.06.2019 року, 04.07.2019 року, 09.07.2019 року, 17.07.2019 року, 30.07.2019 року, 09.08.2019 року, 23.08.2019 року, 09.09.2019 року, 10.09.2019 року, 12.09.2019 року, 13.09.2019 року, 16.09.2019 року, 17.09.2019 року, 19.09.2019 року, 24.09.2019 року, 03.10.2019 року, 04.10.2019 року, 15.10.2019 року, 16.10.2019 року, 18.10.2019 року, 22.10.2019 року, 23.10.2019 року, 24.10.2019 року, 25.10.2019 року, 29.10.2019 року, 30.10.2019 року, 01.11.2019 року, 05.11.2019 року, 07.11.2019 року, 12.11.2019 року, 11.12.2019 року, 17.12.2019 року, 27.12.2019 року, 31.01.2020 року, в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 40% річних за договором № 10219ТУ від 01.02.2019 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 141 779,45 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми 40% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 40% річних за договором № 10219ТУ від 01.02.2019 року підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 140 920,48 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 177 731,87 грн., з них: 10% річних за порушення грошового зобов`язання щодо несвоєчасної оплати продукції за договором постачання № 221214 від 22.12.2014 року у розмірі 9607,27 грн. (дев`ять тисяч шістсот сім гривень 27 копійок) та 40% річних - 140 920,48 грн. (сто сорок тисяч дев`ятсот двадцять гривень 48 копійок), пені - 27 204,12 грн. (двадцять сім тисяч двісті чотири гривні 12 копійок) за порушення грошового зобов`язання щодо несвоєчасної оплати продукції за договором постачання № 10219ТУ від 01.02.2019 року.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2665,98 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судом встановлено, що 12.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп" (замовник) та Адвокатським бюро «Герман і Партнери» (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 01-12-02/20, відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок здійснювати правовий захист інтересів замовника в Господарському суді м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп" до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна Кераміка" - надавати правову допомогу, послуги.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату у розмірі 4000,00 грн. вартості послуг.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у даній справі надано копії: договору про надання правової допомоги № 01-12-02/20 від 12.02.2020 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4898 від 27.03.2012 року, рахунку-фактури № 17/20 від 12.02.2020 року та платіжного доручення № 336 від 25.02.2020 року на суму 4000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3816,38 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна Кераміка" (ідентифікаційний код 21129873, адреса: 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп" (ідентифікаційний код 38405374, адреса: 01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, 20, кв. 17) грошові кошти: 10% річних за порушення грошового зобов`язання щодо несвоєчасної оплати продукції за договором постачання № 221214 від 22.12.2014 року у розмірі 9607,27 грн. (дев`ять тисяч шістсот сім гривень 27 копійок), 40% річних - 140 920,48 грн. (сто сорок тисяч дев`ятсот двадцять гривень 48 копійок) та пені - 27 204,12 грн. (двадцять сім тисяч двісті чотири гривні 12 копійок) за порушення грошового зобов`язання щодо несвоєчасної оплати продукції за договором постачання № 10219ТУ від 01.02.2019 року, витрат на професійну правничу допомогу - 3816,38 грн. (три тисячі вісімсот шістнадцять гривень 38 копійок) та судовий збір - 2665,98 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 98 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.09.2020р.

Суддя О.В. Котков