Рішення № 91291672, 02.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/6223/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ БРАВО"

про стягнення 1643,08 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ БРАВО" про стягнення 1643,08 грн., з яких: 1403,71 грн - сума основної заборгованості, 194,59 грн - сума пені, 23,73 грн - 3% річних, 21,05 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №02.5-14/1-421 від 20.08.2019 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг тимчасовому користувачу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.05.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6223/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", в яких зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач з відповідним клопотанням на продовження процесуального строку на подання відзиву на позов не звертався, відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 30.03.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105471631660.

Ураховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2019 між Державним підприємством "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ БРАВО" (тимчасовий користувач, відповідач) укладений договір №02.5-14/1-421 від 20.08.2019 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг тимчасовому користувачу (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, у зв`язку з наданням тимчасовому користувачу в строкове платне користування приміщення №№ 68, 69, загальною площею 35,2 кв. м, на 2-му поверсі будівлі лабораторного корпусу АТБ (інв. № 47526), з метою розміщення виробничих підрозділів авіакомпанії, (далі - майно або приміщення) відповідно до умов попереднього договору тимчасового користування нерухомим майном № 02.5-14-105 від 17.05.2019, згідно якого майно було передано в тимчасове користування 27.05.2019 та повернуто балансоутримувачу 30.06.2019.

Згідно із п. 1.1.1 договору в період з 27.05.2019 по 30.06.2019 балансоутримувач надавав, а тимчасовий користувач отримував наступні послуги, сплата яких відбувається на підставі цього договору: забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника; вода, використана для прибирання 1 кв. м. приміщення самостійно; прибирання та вивезення твердих побутових відходів.

Відповідно до пп.1.1.2 договору в період з 27.05.2019 по 30.06.2019 балансоутримувач забезпечував технічну можливість для під`єднання обладнання тимчасового користувача до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі тимчасовому користувачу електричної енергії, а відповідно, на підставі цього договору тимчасовий користувач відшкодовує витрати балансоутримувача за цінами (тарифами), встановленими НКРЕКП.

Згідно із п. 1.3 договору сплата за послуги здійснюється тимчасовим користувачем за період з 27.05.2019 по 30.06.2019 (даний період визначений Актами передачі-приймання майна до попереднього договору тимчасового користування нерухомим майном № 02.5-14-105 від 17.05.2019).

У відповідності до пп.2.1.1 договору балансоутримувач зобов`язується, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем укладання цього договору, виставити тимчасовому користувачу рахунки-фактури (далі - рахунки) за надані послуги за період з 27.05.2019 по 30.06.2019 та складати акти приймання - здачі виконаних послуг (далі - акти), які є контрольними та звітними документами сторін щодо надання - отримання послуг та їх якості.

Згідно із п.2.2.1 договору тимчасовий користувач зобов`язується своєчасно здійснити розрахунки за договором.

Відповідно до пп.2.2.2 договору, тимчасовий користувач зобов`язується до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, що слідує за місяцем укладання цього договору, під підпис одержати в бухгалтерії балансоутримувача рахунки та акти. Тимчасовий користувач несе відповідальність за вчасне отримання рахунків та актів. Датою отримання рахунків та актів вважається 15 (п`ятнадцяте) число місяця, наступного за місяцем укладання цього договору, незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунків здійснюється тимчасовим користувачем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписані акти тимчасовий користувач зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати їх отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від їх підписання. Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів акти не будуть повернуті балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від їх підписання, вони вважається підписаними сторонами.

Згідно п. 4.2 договору тимчасовий користувач зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг (п.2.2.2) сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

За змістом п.6.1 договору, договір набирає чинності з моменту укладання та діє протягом 3 (трьох) місяців, а в частині оплати - до повного виконання тимчасовим користувачем своїх зобов`язань за договором.

У пункті п. 6.2 договору сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 27.05.2019.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за договором не сплатив на користь позивача вартість отриманих у період з 27.05.2019 по 30.06.2019 послуг, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем в сумі 1403,71 грн.

Позивачем складені рахунки-фактури №61/697 від 20.08.2019 на суму 943,25 грн, №62/439 від 31.08.2019 на суму 460,46 грн та акти приймання-здачі виконаних послуг від 20.08.2019, від 30.08.2019. На підтвердження отримання відповідачем зазначених рахунків та актів позивачем надано у матеріали справи Реєстр виданих/отриманих оригіналів документів, який містить відмітку про отримання вказаних документів представником відповідача.

14.02.2020 позивач направив відповідачу претензію № 35-28/5-17 від 12.02.2020 про сплату заборгованості за договором в сумі 1403,71 грн.

Оскільки відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості по договору №02.5-14/1-421 від 20.08.2019 не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1403,71 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання пені у сумі 194,59 грн, 3% річних у сумі 23,73 грн та інфляційних втрат у сумі 21,05 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із наявними у матеріалах справи актами приймання-здачі виконаних послуг від 20.08.2019, від 30.08.2019 та рахунками-фактур №61/697 від 20.08.2019 та №62/439 від 31.08.2019 позивач на виконання умов договору по договору №02.5-14/1-421 від 20.08.2019 надав відповідачу послуги обумовлені договором на загальну суму 1403,71 грн.

Зазначені акти та рахунки отримані представником відповідача, що підтверджується Реєстром виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 31.07.2019 по 31.08.2019.

Відповідач актів приймання-здачі виконаних послуг від 20.08.2019, від 30.08.2019 не підписав, мотивованої від їх підписання позивачу у строки встановлені в пп.2.2.2 договору позивачу не надав, у зв`язку із чим зазначені акти, у відповідності до пп.2.2.2 договору, вважаються підписаними сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із пп.2.2.2 договору відповідач здійснює оплату рахунків до 20 (двадцятого) числа місяця (наступного за місяцем укладання цього договору).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором №02.5-14/1-421 від 20.08.2019 у сумі 1403,71 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованими позовні про стягнення заборгованості у розмірі 1403,71 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування пені у сумі 194,59 грн (нараховані на період з 21.09.2019 по 21.03.2020), а також 3% річних у сумі 23,73 грн та інфляційних втрат у сумі 21,05 грн, нарахованих з 21.09.2019 по 13.04.2020.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані позивачем послуги передбачена у п. 4.2 договору, згідно із яким відповідач зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг (п.2.2.2) сплачувати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому суд задовольняє вимоги про стягнення пені у сумі 194,59 грн повністю.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 23,73 грн здійснений позивачем арифметично правильно, у зв`язку із чим позов у цій частині суд задовольняє повністю.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що інфляційні втрати нараховані на заборгованість по договору у сумі 1403,71 грн, становлять 18,27 грн, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ БРАВО" (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШУЛЯВСЬКА, будинок 7, ідентифікаційний код 32259588) на користь Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬ-7, ідентифікаційний код 20572069) заборгованість у сумі 1403,71 грн, пеню у сумі 194,59 грн, 3% річних у сумі 23,73 грн, інфляційні втрати у сумі 18,27 грн та судовий збір у сумі 2098,44 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.09.2020.

Суддя С.О. Турчин