Рішення № 91291526, 02.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/2732/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ"

до Виробничо-комерційної фірми "РВК ПЛЮС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 27642,76 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Виробничо-комерційної фірми "РВК ПЛЮС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 27642,76 грн. з яких: 20000,00 грн - сума основного боргу, 1828,30 грн - 3 % річних, 5814,46 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі - продажу №16/01-60-КП/2017 від 22.02.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.03.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2732/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", в яких зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач з відповідним клопотанням на продовження процесуального строку на подання відзиву на позов не звертався. Наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 02.03.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103054261881.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ" (продавець, позивач) та Виробничо-комерційною фірмою "РВК ПЛЮС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №16/01-60-КП/2017 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти автомобільні електронні ваги, вантажопідйомністю 60 тонн (далі - майно).

Згідно із п.1.3. договору, загальна вартість даного договору складає 29088,00 грн, в т.ч. ПДВ 4 848,00 грн.

За змістом пункту 2.2. договору, покупець зобов`язаний оплатити майно в розмірі, визначеному в п.1.3. даного договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту укладення договору та отриманого рахунку-фактури.

У відповідності до п.3.1. договору оплата по договору здійснюється покупцем у розмірі, визначеному п.1.3. цього договору та у визначений п.2.2. цього договору строк шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок продавця зазначений у цьому договорі.

За змістом пункту 6.1. договору, цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п.6.1. договору та закінчується у момент виконання сторонами прийнятих на себе по даному договору зобов`язань (п.6.2. договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної №2 від 22.02.2017 поставив відповідачу товар на суму 29088,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений позивачем 9088,00 грн, в підтвердження чого позивачем надано виписку з рахунку позивача.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 20000,00 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання 3 % річних у сумі 1828,30 грн та інфляційних втрат у сумі 5814,46 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 655 цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов`язань за договором купівлі - продажу №16/01-60-КП/2017 від 22.02.2017 поставив відповідачу товар на загальну суму 29088,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2 від 22.02.2017 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №12 від 22.02.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У п.1.3, 2.2., 3.1. договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату по договору шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок продавця зазначений у цьому договорі протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту укладення договору та отриманого рахунку-фактури.

Отже, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом 5 робочих днів з моменту укладення договору та отриманого рахунку-фактури.

У довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №12 від 22.02.2017 міститься посилання на рахунок №КГ000000015 від 22.02.2017, що підтверджує факт отримання відповідачем рахунку на оплату.

При цьому, рахунком не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року в справі №910/49/17.

Враховуючи погоджені сторонами строки, останнім днем оплати вартості поставленого позивачем товару є 01.03.2017.

Відповідач оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково у сумі 9088,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справою копією виписки з рахунку позивача, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 20000,00 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 20000,00 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання за договором купівлі - продажу №16/01-60-КП/2017 від 22.02.2017 у сумі 20000,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивач здійснює нарахування 3% річних у сумі 1828,30 грн та інфляційних втрат у сумі 5814,46 грн за загальний період з 01.03.2017 по 19.02.2020

Дослідивши розрахунок, судом встановлено, що при здійсненні нарахувань на підставі ст.625 ЦК України розрахунку позивачем неправильно визначений початок прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку із тим, що позивачем не враховані приписи ст.253 Цивільного кодексу України, згідно із якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тобто з 02.03.2017.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 1739,91 грн, інфляційних втрат - 5523,93 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "РВК ПЛЮС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (01014, м.Київ, ВУЛИЦЯ МІЧУРІНА, будинок 4, ідентифікаційний код 30697215) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ" (25006, Кіровоградська обл., місто Кіровоград (Кропивницький), ВУЛИЦЯ ВОЛОДАРСЬКОГО (Арсенія Тарковського), будинок 67, ідентифікаційний код 03365222) основний боргу у сумі 20000,00 грн, 3% річних у сумі 1739,91 грн, інфляційні втрати у сумі 5523,93 грн та судовий збір у сумі 2073,18 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.09.2020.

Суддя С.О. Турчин