Рішення № 91291164, 03.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020м. ДніпроСправа № 904/2350/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ЛОГІСТИК", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ. ЕФ. ЕМ. КЕЙТЕРІНГ", смт.Слобожанське

про стягнення 35 733,44 грн.

Суддя Красота О.І.

без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ЛОГІСТИК" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ" і просить суд стягнути 25 059,14 грн. - заборгованості, 4 315,84 грн. - пені, 5796,28 грн. - 20% річних, 562,18 грн. - інфляційних збитків та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором поставки товару №002651 від 11.12.2018р. в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.08.2020р. Відповідач заявив клопотання і просить суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву та встановити відлік строку для подання відзиву з моменту отримання позовної заяви Відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ" про продовження строку для подання відзиву на позов - задоволено. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ" строк для подання відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст.165 ГПК України протягом 7 днів з дня вручення ухвали про продовження строку для подання відзиву на позов.

01.09.2020р. Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в частині стягнення пені у розмірі 4315,84 грн. та 20% річних у розмірі 5796,28 грн., зменшити розмір штрафних санкцій пені у розмірі 1924,43 грн. та 20% річних у розмірі 5074,14 грн. та здійснити розподіл судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач у відзив на позов посилається на те, що розрахунок пені та 20% річних зроблено невірно, Позивачем не враховано, що період нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання складає 6 місяців, а строк позовної давності для звернення до суду щодо стягнення штрафних санкцій складає 1 рік, відповідно до ст.258 ЦК України.

Зустрічний розрахунок Відповідача 20% річних становить суму 5074,14 грн.

Щодо видаткових накладних від 23.03.2019р., 27.03.2019р., 02.04.2019р., 03.04.2019р. строк для звернення з позовною заявою, щодо стягнення пені минув в квітні місяці. Так я Позивачем не було подано позовну заяву в квітні місяці, то підстави для нарахування пені, щодо цих накладних відсутні, в зв`язку з пропущенням строку позовної давності, який складає один рік.

Стосовно видаткових накладних від 16.04.2019р. та 17.04.2019р. строк для нарахування пені складає 6 місяців, тобто правомірне нараховування пені з 07.05.2019р. по 01.05.2020р. та з 08.05.2019р. по 01.05.2020р. Відповідачем зроблено зустрічний розрахунок пені, який складає 1 924,43 грн.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ЛОГІСТИК" (далі-Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ" (далі-Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки товару №002651 (а.с.21-22).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує па умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, шо засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно п.1.2. Договору, сторони застосовують до даного договору умови DDP - доставка Постачальника товару в пункт, вказаний Покупцем (редакція «Інкотермс» 2010 року).

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору, ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів Постачальника, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Фактом погодження Покупцем ціни та вартості Товару вважається підписана Сторонами накладна.

В п.3.3. Договору, Покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару, протягом (але не пізніше) 21 календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення Покупцем строку оплати товару вказаного в цьому пункті, Постачальник вправі зупинити послідуючи поставки, аж до моменту повного Покупцем заборгованості за поставлений раніше товар.

Відповідно до п.4.1. Договору, поставка товару Постачальником Покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок Покупця, виходячи з наявного товару на складі Постачальника.

На виконання умов Договору поставки, Позивачем було поставлено, а Відповідачем було прийнято Товару на загальну суму 25 059,14 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.23-41).

Між сторонами укладено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 10.11.2019р., згідно якого заборгованість Відповідача становить 25 059,14 грн. (а.с.42).

Станом на 16.04.2020р. Відповідач не оплатив кошти в сумі 25 059,14 грн. за отриманий товар.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 25 059,14 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.3 Договору поставки, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 25 059,14 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.8.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов`язаний сплатити н користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу та окрім того 20% річних.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, Позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 4 315,84 грн. за загальний період з 16.04.2019р. по 09.11.2019р.

Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за накладними від 26.03.2019р. ДНЕ-085681, ДНЕ-085842, ДНЕ-085843 на загальну суму 5977,68 грн., а також за накладною від 27.03.2019р. ДНЕ-086165 на суму 587,52 грн.

Як вказувалось вище п.3.3 Договору передбачена оплата Відповідачем за товар протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару.

Враховуючи те, що початок оплати слід розраховувати з дня наступного після отримання товару, то кінцевою датою оплати є дата 16.04.2019р. (за накладними від 26.03.2019р.) та 17.04.2019р. (за накладною від 27.03.2019р.).

Таким чином, початок прострочення та нарахування пені повинно відбуватись з дати саме 17.04.2019р. та 18.04.2019р. за накладними вказаними вище.

Суд перерахувавши вказану Позивачем суму пені з урахуванням вказаного вище, встановив, що сума пені становить 4 309,36 грн., яка і підлягає задоволенню в решті суми у розмірі 6,48 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 20% річних у сумі 5796,28 грн. за загальний період з 17.04.2019р. по 16.04.2020р.

Суд, перевіривши правильність розрахунку 20% річних у сумі 5 796,28 грн. зазначає, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено вірно, тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 20% річних у сумі 5 796,28 грн. є такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивачем в позові нараховано Відповідачу інфляційні витрати у розмірі 562,18 грн. за період з травня 2019р. по березень 2020.

Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних витрат у сумі 562,18 грн. зазначає, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено невірно, оскільки Позивачем невірно застосовано індекси інфляції, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 401,42 грн. В іншій частині в розмірі 160,76 грн. слід відмовити.

З огляду на викладене, позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню частково зі стягнення з Відповідача 25 059,14 грн. - заборгованості, 4 309,36 грн. - пені, 5796,28 грн. - 20% річних, 401,42 грн. - інфляційних витрат. В решті позовних вимог відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність», котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Представником Позивача в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано копію договору про надання правової №3 від 28.11.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1754 від 13.11.2018р., акт виконаних робіт від 17.04.2020р, звіт (детальний опис виконаних робіт) від 16.04.2020р, рахунок-фактура № СФ-0000004 від 17.04.2020р, платіжне доручення №9999671839 від 22.04.2020р. (а.с.43-50).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд задовольняє витрати по оплаті на правову допомогу в сумі 3 200,00 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.193, 216, 217, 230, 265 Господарського Кодексу України, ст. ст. 509, 525-526, 530, 549, 610- 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ", (52005, смт.Слобожанське, вул.Василя Сухомлинського, буд.48А, ЄДРПОУ 41643764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ЛОГІСТИК", (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 37-41, ЄДРПОУ 36001805) 25 059,14 грн. - заборгованості, 4 309,36 грн. - пені, 5 796,28 грн. - 20% річних, 401,42 грн. - інфляційних збитків, витрати по оплаті на правову допомогу в сумі 3 200,00 грн. та судовий збір у сумі 2 092,15 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

03.09.2020р.