Рішення № 91291116, 03.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020м. ДніпроСправа № 904/2470/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ

до Дочірнього підприємства «Верхньодніпровськтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради м. Верхньодніпровськ

про стягнення 3% річних в розмірі 24914грн.51коп. та інфляційної складової в розмірі 65386грн.81коп.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ звернулась до Дочірнього підприємства «Верхньодніпровськтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради м. Верхньодніпровськ з позовом про стягнення 3% річних в розмірі 24914грн.51коп. та інфляційної складової в розмірі 65386грн.81коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого протягом січня - квітня 2011 року природного газу згідно договору №06/10-2450БО-3 від 20.12.2010; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 у справі №904/2786/13, від 22.07.2014 у справі №904/4823/14, від 18.09.2018 у справі №904/3418/18.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 у справі №904/2786/13 позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства «Верхньодніпровськтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради за договором №06/10-2450БО-3 від 20.12.2010 суму боргу в розмірі 471667грн.96коп., суму пені у розмірі 58618грн.42коп., суму інфляційних втрат у розмірі 19991грн.44коп., суму 3% річних у розмірі 31750грн.55коп. та суму судового збору у розмірі 11641грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної оплати вартості поставленого природного газу відповідно до умов договору та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 в частині сплати основного боргу та пені позивач заявив новий позов про стягнення:

- 3% річних в розмірі 17288грн.52коп., нарахованих на суму основного боргу 471667грн.96коп. за період з 30.03.2013 по 20.06.2014;

- 3% річних в розмірі 1865грн., нарахованих на суму пені 58618грн.42коп. за період з 28.05.2013 по 20.06.2014;

- суму втрат від інфляції в розмірі 55149грн.78коп., нарахованих на суму боргу в розмірі 471667грн.96коп. та на суму пені в розмірі 58618грн.42коп. за загальний період з лютого 2013 року по травень 2014 року включно

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 у справі №904/4823/14, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2014, позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволені частково. Присуджено до стягнення Дочірнього підприємства «Верхньодніпровськтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради втрати від інфляції в розмірі 50887грн.57коп. та 3% річних в розмірі 17288грн.52коп., нараховані на суму основного боргу в розмірі 471667грн.96коп. за договором №06/10-2450БО-3 від 20.12.2010, витрати зі сплати судового збору в сумі 1676грн.34коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі №904/3418/18 з Дочірнього підприємства «Верхньодніпровськтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради присуджено на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» інфляційну складову в розмірі 168704грн.96коп. за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 та 3% річних в розмірі 42488грн.88коп., нараховані на суму основного боргу в розмірі 471667грн.96коп. за договором №06/10-2450БО-3 від 20.12.2010 за період 27.07.2015 по 27.07.2018.

Стверджуючи про невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати суми боргу в розмірі 471667грн.96коп. за договором №06/10-2450БО-3 від 20.12.2010, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 у справі №904/2786/13, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 24914грн.51коп. за період з 28.07.2018 по 30.04.2020 та інфляційної складової в розмірі 65386грн.81коп. за період липень 2018 - березень 2020.

Також позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та проводити судові засідання в режимі відеоконференції із знаходженням представників позивача поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2020 прийнятий позов до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції із знаходженням представників позивача поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів.

Цією ухвалою запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 4930011844075 відповідач отримав ухвалу суду 19.06.2020.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, зокрема, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 №641, якою установлено з 12 березня до 31 серпня 2020 року на усій території України карантин.

Пунктом 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020) було встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, законом було вирішено питання продовження процесуальних строків на строк дії карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-IX від 18.06.2020 пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладений в новій редакції та вказано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-IX від 18.06.2020 набрав чинності 17.07.2020.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020), закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Цей Закон набрав чинності 17.07.2020. Таким чином, строк на подання відзиву відповідачем у даній справі закінчився 06.08.2020.

Протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України №731-IX від 18.06.2020 та станом на дату ухвалення цього рішення відповідачем відзиву на позовну заяву або заяву про продовження процесуальних строків для подання відзиву з підстав, встановлених Законом України №731-IX від 18.06.2020 не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 у справі №904/2786/13 позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» - «Верхньодніпровськтеплоенерго» за договором №06/10-2450БО-3 від 20.12.2010 суму боргу в розмірі 471667грн.96коп., суму пені у розмірі 58618грн.42коп., суму інфляційних втрат у розмірі 19991грн.44коп., суму 3% річних у розмірі 31750грн.55коп. та суму судового збору у розмірі 11641грн. Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 у справі №904/2786/13 було встановлено, що між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - постачальник) та Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» - «Верхньодніпровськтеплоенерго» (далі - покупець) був укладений договір №06/10-2450БО-3 від 20.12.2010 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - договір).

Відповідно до предмету договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник передає покупцю у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 987,6тис.куб.м.

Згідно п. 3.1. договору, ціна за 1000куб.м. природного газу становить 2187грн.20коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234грн., крім того ПДВ - 20 %. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 2464грн.94коп., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 2957грн.93коп.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2434374грн.74коп., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 2921249грн.69коп.

Відповідно до п.3.1.1. договору сторони домовились, що ціна за 1000кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, Сторонами в обов`язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Пунктом 5.1. договору встановлено строк поставки газу з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.

Згідно п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата 34% відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом було встановлено, що постачальник виконав свої зобов`язання за договором та передав покупцю протягом січня - квітня 2011 року природний газ на загальну суму 1819440грн.28коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. А відповідач зобов`язання за договором виконав частково, за отриманий природний газ розрахувався у сумі 1347772грн.32коп. Таким чином сума боргу за отриманий природний газ становила 471667грн.96коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної оплати вартості поставленого природного газу відповідно до умов договору та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 у справі №904/2786/13 в частині сплати основного боргу та пені позивач заявив новий позов про стягнення:

- 3% річних в розмірі 17288грн.52коп., нарахованих на суму основного боргу 471667грн.96коп. за період з 30.03.2013 по 20.06.2014;

- 3% річних в розмірі 1865грн., нарахованих на суму пені 58618грн.42коп. за період з 28.05.2013 по 20.06.2014;

- суму втрат від інфляції в розмірі 55149грн.78коп., нарахованих на суму боргу в розмірі 471667грн.96коп. та на суму пені в розмірі 58618грн.42коп. за загальний період з лютого 2013 року по травень 2014 року включно

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 у справі №904/4823/14, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2014, позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволені частково. Присуджено до стягнення Дочірнього підприємства «Верхньодніпровськтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради втрати від інфляції в розмірі 50887грн.57коп. та 3% річних в розмірі 17288грн.52коп., нараховані на суму основного боргу в розмірі 471667грн.96коп. за договором №06/10-2450БО-3 від 20.12.2010, витрати зі сплати судового збору в сумі 1676грн.34коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі №904/3418/18 з Дочірнього підприємства «Верхньодніпровськтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради присуджено на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» інфляційну складову в розмірі 168704грн.96коп. за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 та 3% річних в розмірі 42488грн.88коп., нараховані на суму основного боргу в розмірі 471667грн.96коп. за договором №06/10-2450БО-3 від 20.12.2010 за період 27.07.2015 по 27.07.2018.

Стверджуючи про невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати суми боргу в розмірі 471667грн.96коп. за договором №06/10-2450БО-3 від 20.12.2010, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 у справі №904/2786/13, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 24914грн.51коп. за період з 28.07.2018 по 30.04.2020 та інфляційної складової в розмірі 65386грн.81коп. за період липень 2018 - березень 2020.

Як вбачається з наведеного в позові розрахунку, сума 3% річних нарахована на суму боргу в розмірі 471667грн.96коп., сума інфляційної складової нарахована на суму боргу в розмірі 471667грн.96коп. та інфляційні втрати в розмірі 168704грн.96коп., присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі №904/3418/18.

Позивач стверджує, що рішення суду щодо стягнення суми боргу та інфляційної складової не виконане. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування цього твердження позивача.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Доказів припинення відповідного зобов`язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.

Частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).

Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів).

А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

За результатами перевірки правильності складених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційної складової суд не виявив порушень чинного законодавства.

Враховуючи викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення % річних в розмірі 24914грн.51коп. за період з 28.07.2018 по 30.04.2020 та інфляційної складової в розмірі 65386грн.81коп. за період липень 2018 - березень 2020.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241, пунктом 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ до Дочірнього підприємства «Верхньодніпровськтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради м. Верхньодніпровськ про стягнення 3% річних в розмірі 24914грн.51коп. та інфляційної складової в розмірі 65386грн.81коп. - задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Верхньодніпровськтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради (ідентифікаційний код: 02128098; місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський р-н, м. Верхньодніпровськ, просп. Шевченка, буд. 5) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код: 31301827; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) 3% річних в розмірі 24914грн.51коп., інфляційну складову в розмірі 65386грн.81коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.09.2020.

Суддя Р.Г. Новікова