Рішення № 91290100, 27.08.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2020 справа № 914/841/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНФОРТ", м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ЛЕОБУД", м. Львів

про стягнення 180 566,71 грн заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Пукач М.В.

Представники:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНФОРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ЛЕОБУД" про стягнення заборгованості за Договором поставки від 01.01.2009 № 93608 в сумі 180 566,71 грн, з яких 148 107,12 грн основного боргу, 29 994,31 грн пені та 2 465,28 грн 3 % річних.

Предметом позову є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ЛЕОБУД" заборгованості за договором поставки № 93608 від 01.01.2019 року в розмірі 180 566,71 грн, яка складається з таких сум:

- 148 107,12 грн. основна заборгованість,

- 29 994,31 грн пені,

- 2 465,28 грн 3% річних.

Підставою позову є обставини, з якими пов`язується неналежне виконання умов договору поставки № 93608 від 01.01.2009 року.

Ухвалою суду від 05.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.06.2020 року.

22.06.2020 від відповідача надійшло клопотання за вх.№20166/20 від 22.06.2020 року про відкладення розгляду справи до повного завершення карантину, який встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19та продовження строку подання відзиву у зв`язку запровадженням карантинних заходів.

23.06.2020 року від позивача на адресу господарського суду Львівської області надійшло клопотання хав х.№20275/20 від 23.06.2020 року про відкладення розгляду справи у зв"язку з карантинними заходами.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.06.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 23.07.2020 о 11:20 год. та продовжено строк подачі процесуальних документів по суті справи.

З метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань, що викликані коронавірусною хворобою (COVID-19), для надання сторонам можливості реалізувати свої права та обов`язки, беручи до уваги продовження встановлених процесуальним законом строків для здійснення процесуальних дій, які не можуть бути меншими ніж строк карантину, ухвалою суду від 23.07.2020 року відкладено розгляд справи по суті на 27.08.2020 року на 15год. 10хв.

В судове засідання 27.08.2020 позивач явку повноважного представника не забезпечив.

В судове засідання 27.08.2020 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не подав, хоча суд неодноразово давав можливість відповідачу можливість реалізувати свої права та обов`язки по даній справі.

Ухвали суду надіслані відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві та відповідач належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком №705 рекомендованих листів господарського суду Львівської області від 27.07.2020 року, відповідно до даних номеру відстеження № 7901413330141 якого, відправлення вручено відповідачу за довіреністю 31.07.2020 року.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу, відповідач не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.

Суд констатує, що ним створено усі можливості учасникам процесу для реалізації ними своїх прав.

Запровадження карантинних заходів не є безумовною підставою задля відкладення розгляду справи та задля безпідставного затягування судового процесу.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд).

Крім того, статтею 64 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції України наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Відповідно до листа від 16.03.2020 №9рс-186/20 Рада суддів України рекомендувала учасникам процесу: всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду; рекомендує учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами; утримуватися від відвідування приміщення суду.

Так, ухвалами від 25.06.2020 та від 23.07.2020 розгляд справи відкладено з підстав зазначених в ухвалах. При цьому ухвалою від 23.07.2020 продовжено строк подачі процесуальних документів по суті справи та явку в судове засідання повноважних представників сторін справи визнано не обов`язковою (на власний розсуд).

Господарський суд Львівської області наголошує, що відповідачу надано можливість всі необхідні документи надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду, проте відповідач наданими господарським судом можливостями не скористався.

Отже, відповідачу неодноразово надано можливість подати до господарського суду всі можливі докази на обґрунтування обраної правової позиції, проте відповідач наданими господарським судом можливостями не скористався, відзиву на позовну заяву не подав, хоча відповідач був повідомлений про розгляд справи.

Рекомендація Ради суддів України утриматися від участі у судових засіданнях не є тотожною ігноруванню рекомендацій суду.

Доступ до приміщення Господарського суду Львівської області є дозволений, зокрема, для сторін та їх представників, які з`явилися для участі у судових засіданнях, проте відповідач вказаною можливістю не скористався.

Карантинні заходи послаблено, зокрема дозволено діяльність адвокатів з 11.05.2020, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 та є додатковим свідченням того, що відповідач мав і час, і право задля подачі всіх доказів на обґрунтування обраної правової позиції та документів, які вважав за потрібне в електронному вигляді на електронну адресу Суду.

З приводу неподання відповідачем відзиву на позовну заяву суд зазначає наступне.

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву не є абсолютним, подаючи відзив на позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо його подання.

Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч.4 ст.161 ГПК України, подання заяв по суті, у тому числі відзиву на позовну заяву (відзиву), є правом учасників справи.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з ч.1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі.

Як встановлено судом, згідно із матеріалами справи, ухвала про відкриття провадження винесена 05.05.2020, якою зобов`язано відповідача впродовж 15 календарних днів подати відзив та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку , чи з ініціативи суду.

Відповідач, у відповідності до ст.165 ГПК України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав.

Отже, явка відповідача (його представника) в судове засідання 27.08.2020 не визнавалася судом обов`язковою, а відтак не перешкоджає розгляду справи по суті, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення доказів

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу, відповідач не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України. Суд констатує, що ним створено усі можливості учасникам процесу для реалізації ними своїх прав. Зважаючи на вказане, суд вважає за необхідне ухвалити рішення у справі.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки № 93608 від 01.01.2009 року не здійснив своєчасно та повну оплату поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 148 107,12 грн за поставлений товар. Також за неналежне виконання грошових зобов`язань позивач здійснив нарахування відповідачеві 29 994,31 грн пені та 2465,28 грн 3% річних.

Правова позиція відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Предметом доказування є обставини з яким пов`язує факт укладення договору поставки, його неналежне виконання в частині оплати, застосування за прострочення виконання грошового зобов`язання (за неналежне виконання) нарахування пені та 3% річних, у спосіб визначеним законодавством.

01.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИНФОРТ" (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - Постачальник» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ЛЕОБУД" (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - Покупець) укладено договір поставки № 93608 (надалі - договір), згідно якого Постачальник зобов`язується поставляти у власність Покупця товари, а Покупець зобов`язаний приймати товар по товаро-транспортним накладних або рахунку-фактурі і оплачувати товар в порядку, встановленому Договором.

Відповідно п. 3.2. Договору покупець оплачує100 відсотків вартості поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару у відповідності до базису поставки, узгодженого сторонами в п. 2.1. Договору.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано продукцію на суму 170 912,88 грн, що вбачається з видаткової накладної (що підписана та скріплена печатками обох сторін), а саме, видаткова накладна №РК1-008529 від 18.08.2019 року та товаро-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 18 серпня 2019 року. Однак, отриманий даний товар на суму 170 912,88 грн відповідачем повністю не оплачений.

Позивачем на підтвердження часткової проплати відповідачем боргу надано копії платіжних доручень: №74402955 від 27.02.2020 року на суму 18 680,85 грн.; № 74403073 від 12.03.2020 року на суму 16 162,62 грн.

З вищезазначених платіжних доручень вбачається, що призначенням платежу є оплата за поставлений товар згідно Договору №93608 від 01.01.2009 року, відтак відбувалося погашення заборгованості за попередні поставки товару, а кожна наступна оплата зараховувалась в погашення самого раннього боргу послідовно, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі з 01.08.2019 року по 31.03.2020 рік, відповідно до якого заборгованість становить в сумі 148 107,12грн.

Заборгованість в сумі 148 107,12 грн зокрема підтверджується поданою позивачем оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №361 з контрагентом ТзОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД» з 01.01.2019 року по 24.04.2020 рік..

В матеріалах справи немає доказів повної оплати відповідачем вартості поставленого товару.

Відповідач покладені на нього зобов`язання щодо оплати отриманої продукції за Договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 148 107,12 грн.

Згідно п. 4.1. Договору, крім суми основного боргу за прострочення оплати товару ТзОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД» зобов`язане сплатити ТзОВ «ВИНФОРТ» пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченого в строк Товару за кожен день прострочення.

Згідно із п. 4.6 Договору Покупець та Постачальник встановили, що кожна із сторін має право достроково розірвати договір в одностронньому порядку, попередньо повідомивши про це іншу сторону за 10 (десять) календарних днів до можливої дати розірвання, провівши при цьому остаточні розрахунки по даному Договору.

Відповідач покладені на нього зобов`язання щодо оплати отриманої продукції за Договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 148 107,12грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 29 994,31грн пені та 2465,28 грн 3% річних.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором. Виконання обов`язку проведення відповідачем повної оплати вартості отриманого товару не підтверджений чи заперечень, щодо факту неотримання товару відповідачем не подано.

Норми права та висновки суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 148 107,12 грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, підтверджується матеріалами справи.

Щодо нарахування пені суд зазначає таке.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням Розпорядження КМУ від 16.11.2016 № 850-р «Про перенесення робочих днів у 2017р.» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, в межах заявлених позовних вимог та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 23185,39грн., в частині стягнення 6 808,92 грн. пені слід відмовити.

Розрахунок суми пені

подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення170912.8818.09.2019 - 24.10.20193716.5000 %0.090 %*5717.39170912.8825.10.2019 - 12.12.20194915.5000 %0.085 %*7112.79170912.8813.12.2019 - 30.01.20204913.5000 %0.074 %*6195.01170912.8831.01.2020 - 27.02.20202811.0000 %0.060 %*2876.57Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення164269.7428.02.2020 - 11.03.20201311.0000 %0.060 %*1283.64Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню складає 23185,39 грн.

Щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 2 465,28грн. 3% річних зазначає, що такий здійснено правильно та тому зазначена вимоги підлягає задоволенню .

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, стягненню підлягає: 148 107,12 основного боргу, 23185,39 грн пені та 2 465,28 грн 3% річних.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 708,50 грн.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2606,36 грн.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №7 від 24.03.2020, додаткова угода до договору №7 про надання правничої допомоги від 24.03.2020 року, розрахунок судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, платіжне доручення №1702 від 25.03.2020 року про оплату правової допомоги за послуги за договором №7 від 24.03.2020 року на суму 3000,00грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача станом на час розгляду справи заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не поступало.

Відтак, як вбачається з обставин справи, позивачем до стягнення заявлено 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження вимог ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України позивач надав детальний опис робіт (наданих послуг) та докази виконання їх адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України ініші судові витрати, пов"язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позовні вимоги задоволені у розмірі 173 757,79 грн., то витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2 886,87грн.

(З уразуванням правової позиції викладена в постанові ВП ВС від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.)

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2 886,87 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які вважає документально обґрунтованими та співмірними із складністю справи.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ЛЕОБУД" (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 19, код ЄДРПОУ 22336350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНФОРТ» (65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3, код ЄДРПОУ 30704028) 148 107,12 основного боргу, 23185,39 грн пені, 2 465,28 грн 3% річних, 2606,36 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору та 2 886,87 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 02.09.2020р

Суддя С.М. Коссак