Рішення № 91290020, 27.08.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року м. Харків Справа № 913/251/20

Провадження №17пн/913/251/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали позовної заяви виконуючого обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури, м. Старобільськ Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

позивача Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача Селянського (Фермерського) господарства «Нива», село Бондареве, Старобільського району Луганської області,

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Секретар судового засідання Селіверстова Н.О.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: Хряк О.О., прокурор відділу прокуратури Харківської області за службовим посвідченням від 03.09.2019 №053701 (до перерви в судовому засіданні);

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Обставини справи: Виконуючий обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - позивач у справі) до Селянського (Фермерського) господарства «Нива» (далі - відповідач у справі) про витребування із незаконного володіння відповідача на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 47,0689 га, розташованої на території Веселівської (раніше Караяшницької) сільської ради Старобільського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 14.03.1997 серії ЛГ №2170600002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №125.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2020 підтверджено підстави представництва виконуючим обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури інтересів держави в особі в особі позивача - ГУ Держгеокадастру у Луганській області, з заявленими позовними вимогами; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначене підготовче засідання на 26.05.2020.

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2020 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено з повідомленням, що інформацію про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

Протокольною ухвалою суду від 15.07.2020 повідомлено, що розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 10.08.2020.

06.08.2020 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позов від 05.08.2020 №б/н, в якому останній проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що з 18.03.1992 обов`язки землекористувача спірною земельною ділянкою площею 47,0689, яка була надана для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Веселівської сільської ради після смерті фізичної особо ОСОБА_1 , як засновника, перейшло до Селянського фермерського господарства «Нива».

Як вказує відповідач, згідно з розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 16.03.2009 №172 «Про внесення змін до розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 25.03.2008 №171», внесені зміни до пункту 3, а саме викладено п. 3 наступній редакції: «Залишити в постійному користуванні СФГ «Нива» земельну ділянку загальною площею 47,0689 га, з них 23,4989 га ріллі, 8,5700 га сіножатей, 10.1310 га пасовищ, 4,8690 га інших земель».

Відповідач просить розгляд справи здійснювати без його участі.

06.08.2020 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 06.08.2020 №б/н, в якому останній просить здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Суд, у зв`язку з тим, що явка представників сторін не була ним визнана обов`язковою, задовольнив вказані клопотання позивача та відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 10.08.2020 закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2020.

Позивач та відповідач у судове засідання 27.08.2020 не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив таке.

Рішенням 10 сесії 21 скликання Старобільської районної ради народних депутатів Старобільського району від 27.02.1992 громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 54,6 га, яка розташована на території Веселівської (раніше Караяшницької) сільської ради Старобільського району Луганської області для ведення фермерського господарства (а.с.24).

18.03.1992 ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про селянське (фермерське) господарського №2009-XII від 20.12.1991 (який діяв на момент виникнення правовідносин), зареєстрував Селянське (Фермерське) господарство «Нива», дата запису: 01.11.2006, номер запису: 13771200000000435 (а.с.82).

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 54,6 га серії ЛГ №2170600002, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №125 (а.с.22).

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 25.03.2008 №171 частину земельної ділянки площею 7,5311 га, яка входила до складу земельної ділянки загальною площею 54,6 га, надано у приватну власність ОСОБА_1 (а.с.25), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №111235 від 08.01.2009, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №251815/010925100001 (а.с.23).

Розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 16.03.2009 №172 «Про внесення змін до розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 25.03.2008 №171», внесені зміни до пункту 3, а саме викладено п. 3 наступній редакції: «Залишити в постійному користуванні СФГ «Нива» земельну ділянку загальною площею 47,0689 га, з них 23,4989 га ріллі, 8,5700 га сіножатей, 10.1310 га пасовищ, 4,8690 га інших земель» (а.с.107).

Решта земельної ділянки площею 47,0689 га, згідно з інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 05.03.2019 №10-12-0.45-1888/2-19 залишилась у ОСОБА_1 на праві постійного користування (а.с.35-38).

Відповідно до інформації Караяшницької сільської ради від 28.02.2019 №60 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується інформацією №282/21.12-10 від 07.02.2020, яка надана відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка СМУ МЮ (м. Харків) (а.с.32,33).

Прокурор вважає, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою припинилось.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Луганській області №10-12-0.45-1888/2-19 від 05.03.2019 після смерті ОСОБА_1 залишилась земельна ділянка площею 47,0689 га. Право користування припиняється зі смертю особи, якій належить таке право і не входить до складу спадщини. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не потребує скасування (а.с.35-38).

Прокуратурою встановлено, що С(Ф)Г «Нива» з часу смерті ОСОБА_1 , а саме з 19.05.2011 продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку площею 47,0689 га для вирощування сільськогосподарських культур.

Як вказує прокурор, цей факт підтверджується інформацією наданою ГУ ДПС у Луганській області від 05.03.2020 №1841/9/12-32-55-04 про те, що вищевказана земельна ділянка площею 47,0689 га включалася до податкових декларацій єдиного податку четвертої групи, які використовуються С(Ф)Г «Нива» (а.с.40,41).

Крім того, факт використання спірної земельної ділянки С(Ф)Г «Нива» підтверджено під час розгляду заяви керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 47,0689 га, про що зазначено в ухвалі Старобільського районного суду Луганської області від 09.10.2018 у справі №431/3551/18 (а.с.42).

Згідно з інформацією, наданою фізичною особою - підприємцем Мірошниченком С.О. , нормативна грошова оцінка земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 47,0689 га, розташованої за межами населених пунктів на території Караяшницької сільської ради Старобільського району Луганської області становить 1276743,91 грн (а.с.65).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання Селянським (Фермерським) господарством «Нива» (далі - С(Ф)Г «Нива») земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 47,0689 га.

Посилаючись на незаконність користування Селянським фермерським господарством «Нива» спірною земельною ділянкою без відповідної правової підстави після смерті особи, якій було надано цю земельну ділянку у постійне користування, прокурором заявлено вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

Відповідач заперечує проти доводів прокурора з підстав викладених у відзиві на позов.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про таке.

Предметом позову у цій справі є витребування із незаконного володіння Селянського (Фермерського) господарства «Нива» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 47,0689 га, розташованої на території Веселівської (раніше Караяшницької) сільської ради Старобільського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 14.03.1997 серії ЛГ №2170600002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №125.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно з ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Як визначено у ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Як зазначено у ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону від 23.07.1993 №3312-XII); втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством чинним на момент створення СФГ «Нива», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Як визначено у ст. 1 Закону № 937-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно із ст. 8 Закону № 937-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналізуючи норми ст.ст. 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV суд дійшов висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25,10.2001) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001), який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до та після 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених ст.ст. 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/20.

Як установлено судом, згідно з державним актом на право постійного користування землею від 01.03.1997 серії ЛГ №2170600002 ОСОБА_1 на підставі рішення 10 сесії 21 скликання Старобільської районної ради народних депутатів Старобільського району від 27.02.1997 надано у постійне користування земельну ділянку площею 54,6 га, розташовану на території Караяшницької сільської ради Старобільського району Луганської області для ведення фермерського господарства.

Після отримання громадянином - засновником Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано СФГ «Нива», яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача, а тому доводи прокурора про безпідставність користування відповідачем спірною земельною ділянкою є необгрунтованими.

З огляду на зазначене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі з віднесенням судових витрат, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, на прокуратуру Луганської області.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 238, ч. 1 ст. 239, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на прокуратуру Луганської області.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2020.

Суддя О.С. Фонова