Рішення № 91289633, 01.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2020Справа № 910/4050/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 10 035,11 грн.,

без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аркс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 10 035,11 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 березня 2020 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4050/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 20 березня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/4050/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під`їзд.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 20 березня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 25 березня 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення.

26 травня 2020 року та 1 червня 2020 року до суду надійшли клопотання відповідача від 26 травня 2020 року № 01-04-153 з вимогою зобов`язати Товариство надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу Компанії, у зв`язку з тим, що остання не отримала вказаних документів.

У той же час, суд відмовляє у задоволенні вищезазначених клопотань, оскільки матеріали справи містять належні докази, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Крім того, 2 червня 2020 року на підставі відповідного клопотання представника Компанії, останньому було надано можливість ознайомитись з матеріалами справи.

Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги те, що Компанія належним чином була повідомлена про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

5 жовтня 2019 року на вулиці Михайлівській в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: зіткнення автомобіля "MITSUBISHI", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , з автомобілем "TOYOTA", державний номерний знак: НОМЕР_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "MITSUBISHI", державний номерний знак: НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не впевнилась у безпечності свого маневру, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем "TOYOTA", державний номерний знак: НОМЕР_2 , чим порушила пункт 10.9 Правил дорожнього руху України.

Зазначені обставини були встановлені постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року в справі № 761/40271/19, якою водія автомобіля "MITSUBISHI", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "TOYOTA", державний номерний знак: НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 24 травня 2019 року № 146384а9юб. Копія цього правочину наявна в матеріалах справи.

У зв`язку з наведеними обставинами 8 жовтня 2019 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та виплату страхового відшкодування за вказаним договором.

Судом також встановлено, що на підставі рахунку на оплату фізичної особи-підприємця Маркітан Вікторії Павлівни від 15 жовтня 2019 року № 157, а також ремонтної калькуляції від 17 жовтня 2019 року № 1.003.19.0 позивачем було складено страховий акт від 25 жовтня 2019 року № АRX2509249 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Відповідно до вказаного акту сума страхового відшкодування склала 10 035,11 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказана сума страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок суб`єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - фізичної особи-підприємця Маркітан В.П., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 28 жовтня 2019 року № 608 466.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати у вищенаведеній сумі.

З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "MITSUBISHI", державний номерний знак: НОМЕР_1 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії АО № 000629814 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).

Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "MITSUBISHI", на момент ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 27 листопада 2019 року № ЕЛ_00010017 про виплату страхового відшкодування на суму 10 035,11 грн. Проте зазначена заява на день подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви задоволена Компанією не була.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу серії АО № 000629814, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування, яка склала 10 035,11 грн., підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вищезазначеної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під`їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код 20474912) 10 035 (десять тисяч тридцять п`ять) грн. 11 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 1 вересня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко