Рішення № 91289311, 02.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2020р. Справа № 904/3147/20За позовом: Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя

До: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» , м. Дніпро

Про: стягнення 5 044, 48 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

АТ «Запорізький завод феросплавів» (позивач) звернувся з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ( відповідач) про стягнення 5 044, 48 грн. - збитків, завданих нестачею товару (горішка коксового ГК-2, 10-25мм) внаслідок незбережного перевезення відповідачем.

Ухвалою від 16.06.20р. було відкрите провадження у справі №904/3147/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України , без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що саме відправник був зобов`язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, і той факт, що на шляху прямування вагону відбулась теча вантажу свідчить про те, що відповідач перед навантаження не вжив необхідних заходів щодо запобігання просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Залізниця має право, а не обов`язок перевіряти правильність відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. АТ «Запорізький завод феросплавів» (позивач) своїм правом на надання відповіді на відзив не скористався. ідповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.19р. між АТ «Запорізький завод феросплавів» ( покупець) та ПрАТ «ДМЗ» (постачальник) укладено договір поставки № 745 від 01.11.2019р., відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити продукцію коксохімічного виробництва на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.3 договору покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Згідно п.3.1 договору товар поставляється покупцеві залізничним транспортом у справних відкритих піввагонах (далі вагони).Пунктом 3.2 договору встановлено, що умови та місце поставки згідно з ІНКОТЕРМС-2010, термін, обсяг та графік поставки товару вказуються в додаткових угодах - специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

На підставі п.5.1 договору покупець здійснює оплату постачальнику в національній валюті України на підставі наданих постачальником оригіналів остаточних рахунків, що враховують підсумкову знижку відповідно до п.4.3. договору, шляхом перерахування коштів за фактично прийняту кількість товару на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.2.договору встановлено, що якщо інше не обумовлено в додаткових угодах-специфікаціях, визначених у п.3.2, оплата за товар проводиться згідно з п.5.1 протягом 30 календарних днів з дати переходу права власності, але не раніше п`ятого банківського дня з дати отримання покупцем документів, зазначених у п.3.6 цього договору. (а.с.16-25)

До договору сторонами було укладено специфікацію № 2 від 02.12.19р., відповідно до якої постачальник поставляє товар згідно п.3.1 цього договору, а саме: горішок коксовий ГК-1,ГК-2,ГК-3 10-25 мм, у кількості 1 600т., на суму 20 400 990,00 грн. з ПДВ, на умовах поставки СРТ - станція Запоріжжя Ліве в період з 04.12.19р. по 31.12.19р. (а.с.40).

На підставі п.3.1, п.3.2 договору та специфікації постачальник по залізничній накладній .N245451400 зі станції відправлення Діївка Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці відвантажив на адресу АТ «ЗФЗ» товар («горішок коксовий ГК-2,10-25 мм»). (а.с.11) Вантаж прибув у рухомому складі у вагоні № 63893382.

З матеріалів справи вбачається, що вагон №63893382, який прибув по залізничній накладній №47064191 був виданий вантажоотримувачу - АТ «Запорізький завод феросплавів» відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акта № 460005/1668 від 23.12.2019р., в якому зафіксовано ознаки несхоронного перевезення, такі як порушення маркування, виїмки та нестача.

Відповідно до розділу «Д» комерційного акту: згідно документа значиться вага: нетто 44150 кг, тара перевірена 23 350 кг. Фактично виявилась вага: брутто 65 680 кг, тара з документу 23 350 кг, нетто 42 330 кг, що менше документу на 1820 кг. У комерційному відношенні навантаження шапкою вище бортів 10см, марковане двома повздовжніми смугами, що відповідає документу. Порушене маркування , виїмки: над 1, 2, 3 люками довжиною 400 см, шириною 200-280 см, глибиною 30-50 см; над 5, 6, 7 люками довжиною 450 см, шириною 240-280 см, глибиною 20-40 см. Вагон бездвірний , люки закриті, течі вантажу немає. Відсутній вантаж вміститься міг. (а.с.12-13).

ПрАТ «ДМЗ» на адресу АТ «ЗФЗ» на оплату виставлено рахунок-фактуру № ДМ300014934 від 20.12.19р., який було повністю сплачено АТ «ЗФЗ» за поставку товару по залізничній накладній №47064191 згідно п.5.1, п.5.2 договору, що підтверджується платіжним дорученням №343226 від 23.01.20р. (а.с.14-15).

Позивач вважає, що недостача вантажу в спірному вагоні виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути вартість недостачі вантажу в сумі 5 004, 48 коп., що і є причиною спору. Розрахунок шкоди, спричиненого внаслідок нестачі, проведений з урахуванням норми заповідно до Правил перевезення вантажів, згідно відомості-розрахунку №278/19 вартості нестачі вантажу, а.с.10.

Порядок оформлення перевізних документів, форми бланків перевізних документів та їх зміст визначають «Правила оформлення перевізних документів», затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5082 .

Відповідно до п.1.1. вказаних Правил на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу.

Відповідно до п.1.3 Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

У разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» №273/96-ВР від 04.07.1996 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України.

Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з пунктом 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (далі - Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов`язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

- за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (статті 115 Статуту).

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до пункту 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з пунктом 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Суд вказує на те, що підстави звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, передбачені статтею 111 Статуту, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Одночасно заперечення відповідача, суд оцінює критично, які спростовуються наданим позивачем комерційним актом №460005/1668 від 23.12.19р.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь позивача - Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» ( 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11; код ЄДРПОУ 00186542): 5 004, 48 грн. - вартість виявленої нестачі товару та 2 102, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 02.09.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя О.Ю.Васильєв