Рішення № 91288686, 01.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2020 р. № 520/7884/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 20.03.2020 року № 831617-5606-2030.

Відповідно до положень ст.ст.12, 171, 262 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору дарування нежитлової будівлі від 22.07.2013 позивач є власником Ѕ частини нежитлової будівлі літ. Г-1, площею 147,3 кв. м, з прибудовою літ.Г-2, площею 220,5 кв. м у АДРЕСА_2 .

Відповідно до договру дарування нежитлової будівлі від 28.10.2016 позивач є власником Ѕ частини нежитлової будівлі літ. Д-1, площею 543,5 кв. м у АДРЕСА_2 .

20 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 831617-5606-2030, яким позивачу визначено суми податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2020 рік у розмірі 63700,99 грн.

Не погодившсиь із вказаним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому, зокрема, зазначив, що в державному земельному кадастрі відсутня інформація щодо сформованої земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; крім того, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їх частини, для провадження господарської діяльності та який оформив відповідно до вимог законодавства свої права на земельну ділянку під такими об`єктами, не повинен сплачувати земельний податок.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписи ст. 270 Податкового кодексу України закріплюють, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При цьому, положеннями п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 286.6 ст. 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Приписи п. 286.1 ст. 286 ПК України визначають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому, суд зазначає, що власники будівель, споруд (їх частини), що розташовані на земельній ділянці, сплачують податок за земельні ділянки на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, натомість, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Разом з тим, відповідачем не наведено аргументів, які б свідчили про правомірність визначення ним площі земельної ділянки з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, який обмежився зазначенням площі нежитлового приміщення, ототожнивши таку з площею земельної ділянки.

На переконання суду, позивачем обґрунтовано вказано, що контролюючим органом не було використано дані державного земельного кадастру при розрахунку податкового зобов`язання.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 3 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Згідно підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Аналогічний висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 815/4818/15, від 18.10.2019 у справі № 826/8361/18, від 25.03.2019 у справі № 826/8244/16, від 18.03.2019 у справі № 826/13282/16.

Разом з тим, при визначені площі земельної ділянки, за яку визначено грошове зобов`язання, відповідачем в розрахунку зазначені дані, що відповідають площі приміщення, яке на праві власності належать позивачеві, проте не свідчить про правомірність визначення площі земельної ділянки, яка є базою для нарахування земельного податку.

Водночас, згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17 жовтня 2012 року №1051 кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НЗК:НКК, де НДК - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999).

У свою чергу, відповідач наводить при ідентифікації земельної ділянки лише частину кадастрового номеру, що не дає можливості визначити відповідно до якої конкретно земельної ділянки розраховано земельний податок. При цьому, відповідач використовує показник площі земельної ділянки у розмірі 0, 0481 га, не зазначаючи ні загальної площі земельної ділянки, ні деталізованого розрахунку частини земельної ділянки пропорційно до займаної площі нежитловим приміщенням, що належить позивачу.

При цьому, у постанові від 06.03.2018 у справі №826/27202/15 Верховний Суд наголосив на необхідності засування того чи внесена земельна ділянка, яка знаходиться під приміщенням, яке належить платнику податків, до Державного земельного кадастру, а також дотримання контролюючим органом вимог щодо нарахування земельного податку пропорційно частки кожної особи у спільній частковій власності багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу на складові розрахунку суми податкового зобов`язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням та вказує про його необґрунтованість і відсутність достатніх доказів та відомостей, які б свідчили про наявність підстав для застосування контролюючим органом саме вказаних значень.

Крім того, відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 29.05.2020 №2747000137 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є платником єдиного податку 2 групи. Дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування 01.01.2012. Основним видом господарської діляльносі, яку здійснює позивач, є виробництво взуття, який відповідає коду КВЕД 15.20.

Крім того, податковою деклараціює платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2019 рік, реєстраційний номер 5859576 підтверджується, що основними видами діяльності, яка здійснювалася позивачем у звітному періоді та від якої позивач отримував дохід, є виробництво взуття - код КВЕД 15.20 та оптова торгівля одягом і взуттям - код КВЕД 46.42.

Господарську діяльність з виробництва взуття позивач здійснює за адресою: АДРЕСА_2 , що зазначено у витягу з реєстру платників єдиного податкцу. Нежитлові будівлі літ. Г-1 з прибудовою літ. Г-2 та АДРЕСА_3 , є місцем виробництва та зберігання готової продукції позивача (а.с.21-23).

Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку та є платником податку другої групи спрощеної системи оподаткування, а також має у власної ті будівлі (споруди) та земельні ділянки на яких фактично розташовані такі об`єкти нежитлової нерухомості, технічні засоби (обладнання) та які використовуються підприємцем у господарській діяльності для задоволення виробничих потреб.

Суд вказує, що у відповідності до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) або землекористувачі, при ньому об`єктом оподаткуванню земельним податком є земельні ділянки або земельні частки (паї), які перебувають власності або користуванні платника (вимоги п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України).

Тобто, за загальним правилом, у розумінні вимог ст.ст. 269,270 Податкового кодексу України, власники земельних ділянок є платниками земельного податку.

Встановлено, що для здійснення своєї господарської діяльності позивач використовує будівлю, а також земельні ділянки на якій вона знаходиться, а саме для виробництва взуття та його подальшого продажу (в таких приміщеннях знаходив виробниче обладнання, склади та працюють робітники пов`язані з виробництвом продукції).

Згідно з п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та поданий податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаро-виробництва.

Таким чином, виходячи з положень п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України позивач , перебуваючи на другій групі спрощеної системи оподаткування та використовуючи земельну ділянку для здійснення господарської діяльності, звільняється від обов`язку нарахувати та сплачувати земельний податок.

Вказана позиція зокрема підтверджується роз`ясненнями ДФС України, що містяться на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР», Індивідуальною податковою консультацією від 29 червня 2017 року № 900/П/99-99-13-03-01-14/ІПК, податковою консультацією, що затверджена наказом МФУ від 06 липня 2018 року «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю, індивідуальними податковими консультаціями ДФС України від 29 листопада 2018 року ІУЬ 5020/ІПК/04-36-12-04-21, а також підтверджується практикою Верховного суду України (рішенням Верховного суду від 08 серпня 2018 року по справі № 820/5485/17).

Таким чином, враховуючи, що нежитлові приміщення використовуються позивачем для провадження господарської діяльності, то такий позивач, як платник єдиного податку звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування грошового зобов`язання з земельного податку ОСОБА_1 , у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення від 31.08.2015 року №№3698-15, №3698-15/1, №3698-15/2 та №3698-15/3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність прийнятого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем доведено неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а відповідач не довів протилежного, суд вважає, що лише сам по собі невірний розрахунок суми податкового зобов`язання є самостійною і безумовною підставою для скасування спірного податкового повідомлення рішення в повному обсязі, а тому наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Частинами першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 20.03.2020 року № 831617-5606-2030, прийнтяе ГУ ДПС у Харківській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко

З