Рішення № 91288678, 01.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2020 р. № 520/7960/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) про визнання дій протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №220 від 10.04.2020р «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» в частині, що стосується застосування дисциплінарного стягнення відносно лейтенанта поліції, інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №321/ос від 19.05.2020 р. «Про особовий склад» в частині, що стосується звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції, інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1. Поновити ОСОБА_1 в посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, зі спеціальним званням лейтенанта поліції, без обов`язкового проходження атестації та стажування. Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України виплатити грошове забезпечення із 19 травня 2020 року по день поновлення в посаді за час вимушеного прогулу. У разі прийняття судом постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, зі спеціальним званням лейтенанта поліції та стягнення із Департаменту патрульної поліції Національної поліції України грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць, звернути зазначену постанову до негайного виконання. Стягнути із Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

Відповідно до положень ст.ст.171, 257, 262 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , лейтенант поліції, працювала на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Харківській області ДПП.

Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 28.02.2020 № 407 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» було проведено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни інспекторами взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 та лейтенантом поліції ОСОБА_1, що призвело до внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 23.01.2020 № 42020220000000051, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, а також повідомлення їм про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Наказом №220 від 10.04.2020 до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом №321 о/с від 19.05.2020 позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію».

За матеріалами службового розслідування встановлено, що 21.01.2020 у період часу з 19:48 до 20:42 під час несення служби у складі автопатруля « Купол-1104» ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1 отримав повідомлення зі служби « 102» про те, що за адресою м.Харків вул. Балакірєва, 5а, гр. ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом не впоралася з керуванням та з`їхала в кювет.

Прибувши на місце ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запропонували ОСОБА_3 надати документи на право керування транспортним засобом та документи на автомобіль. В усній бесіді гр. ОСОБА_3 повідомила що вона вже зателефонувала на скорочений номер екстреного виклику поліції та відмінила попередній виклик.

Проте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомили ОСОБА_3 про намір скласти протокол про ДТП, з одночасним повідомленням про те, що вона у випадку складання протоколу про адміністративне правопорушення змушена бути заплатити штраф та буде позбавлена права керування транспортним засобом.

Після чого запропонували останній сісти у службовий автомобіль для складання протоколу, надали гр. ОСОБА_3 бланки протоколів, створивши умови, за яких вона хвилювалася щодо вилучення посвідчення на право керування транспортним засобом.

Розуміючи хвилювання гр. ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запропонували передати їм за не складання протоколу про адміністративне правопорушення за фактом ДТП неправомірну вигоду у сумі 2000 грн., зазначивши, що вказані кошти мають бути передані цього ж дня. Оскільки у гр. ОСОБА_4 кошти у вказаному розмірі були відсутні, вона перерахувала їх з власної банківської картки на карту , яка належала ОСОБА_1 .

Після одержання коштів ОСОБА_1 склала електронний рапорт про те, що на місці виклику за адресою: м.Харків,вул.Балакірєва,5а, працівниками поліції ДТП не виявлено, ніхто на телефонні дзвінки не відповідав, з написанням заяви не звертався. Обстеженням прилеглої території, автомобіля, підозрілих осіб або будь-яких правопорушень працівниками поліції не виявлено; скарги та претензії до працівників поліції не надходило.

30.03.2020 за результатами службового розслідування затверджено висновок, відповідно до якого за порушення службової дисципліни, що виразилося у невиконанні вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» , пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзаців 2, 3, 6 п.1 р.2 та п.3 р.4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, пп.1,10, 11,1 3 п.3.1 р.3 Посадової інструкції інспектора управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом ДПП від 22.11.2018 № 5127, враховуючи встановлені під час службового розслідування обставини, п.7 ч.3 ст.13, ч. 3 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі висновку службового розслідування видано наказ від 10.04.2020 № 220 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» , яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 19.05.2020 № 321 о/с « По особовому складу» позивача відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби з виплатою грошової компенсації за 10 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році. Підстава звільнення наказ Департаменту патрульної поліції від 10.04.2020 № 220.

Згідно розписки датованої 19.05.2020 позивач отримав трудову книжку та витяг з наказу про звільнення; також зазначено, що в день звільнення на лікарняному, у відпустці не перебуває, претензій щодо звільнення, в оформленні документів до ВКЗ УПП в Харківській області ДПП не має.

Згідно листка непрацездатності з серії АДР № 441861 у період з 28.02.2020 по 27.03.2020 позивач перебувала на лікарняному. Згідно листків непрацездатності серії АДР №786220 позивач перебувала на лікарняному з 28.03.2020 по 06.05.2020, АДР №786351 позивач перебувала на лікарняному з 07.05.2020 по 16.05.2020 включно.

Надаючи оцінку спірним наказам, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII.

Як визначено у ч.1 ст. 1 вказаного Закону, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський, серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначенихЗаконами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За змістом пункту шостого частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі за текстом - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до вимог п.1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту поліцейський зобов`язаний бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поліцейський зобов`язаний поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; поліцейський зобов`язаний утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції, що визначено у частині 3 статті 11 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту визначає, зокрема, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлений Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807 (далі за текстом - Порядок).

Згідно з п. 1 розділу II Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Так, відповідно до п. 2 розділу II Порядку службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.

Отже, отримання відповідачем інформації (доповідної записки) про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та повідомлення позивачу про підозру, є достатньою підставою для призначення та проведення службового розслідування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Протиправність проведення службового розслідування позивач в адміністративному позові не наводить, в той же час судом не встановлено порушень порядку призначення та проведення службового розслідування.

Отже, фактично єдиною підставою заявлених позовних вимог позивач вважає відсутність вироку суду, яким було б встановлено її вину у вчиненні злочину, який їй інкриміновано.

Суд зазначає, що рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни. Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.

Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження, а саме: вимагання та отримання від громадянина неправомірної вигоди.

Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

Крім того, як в ході службового розслідування, так і при зверненні до суду з позовом, позивач жодним чином не заперечував своєї поведінки під час події, що сталася за його участі, крім того, відмовлялася від надання пояснень під час службового розслідування. Отже, жодних доказів правомірності своїх дій позивач ані відповідачу, ані до суду не надав.

Таким чином, поведінка позивача обґрунтовано розцінена відповідачем як така, що підриває авторитет Національної поліції України.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Суд зазначає, що гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що при визначенні позивачу виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, попередня поведінка позивача, його характеристика, а також шкоду, завдану авторитету органів поліції.

Крім того, суд зауважує, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення, тобто належить до дискреційних повноважень відповідача, який за умови встановлення факту порушення службової дисципліни має право з урахуванням всіх обставин справи та особи порушника обрати один з визначених законом видів покарання.

Аналогічні висновки містять в постановах ВС від 21.12.2018 по справі № 805/623/16-а, від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 22.03.2019 у справі 804/676/18, від 22.11.2019 у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 № 2240/2329/16.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

В адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що 19 травня 2020 її було ознайомлено зі змістом наказу ДПП від 28.02.2020 № 407 та вона не знала про проведення відносно неї службового розслідування.

Як встановлено судом з наданих до справи доказів, 01.03.2020 ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення зі змістом наказу ДПП від 28.02.2020 № 407 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», що підтверджується рапортом лейтенанта поліції ОСОБА_5 та відеоматеріалом, які надані до відзиву на адміністративний позов. Зокрема, факт відмови від ознайомлення з витягом з наказу ОСОБА_1 зафіксовано на нагрудну відеокамеру працівника УПП в Харківській області ДПП №0157.

Крім того, в матеріалах службового розслідування міститься пояснення позивача від 17.03.2020, за змістом якого ОСОБА_1 відмовилась надавати будь-які пояснення.

Таким чином, у проміжок часу до 19 травня 2020 року позивачу було відомо про факт проведення у відношенні неї службового розслідування.

Щодо твердження позивача в адміністративному позові про перебування її на лікарняному з 18.02.2020 по 19.05.2020, про що вона повідомляла УПП в Харківській області ДПП, суд зазначає, що зі змісту долученого до матеріалів справи опису вкладення до листа № 6230303439592, який було направлено на адресу УПП в Харківській області ДПП 12.05.2020, встановлено, що позивачем було направлено супровідний лист від 06.05.2020 про звільнення від роботи в період з 28.03.2020 по 06.05.2020 та копію листка непрацездатності серії АДР № 441861, відповідно до якого позивач перебувала на лікарняному з 28.02.2020 по 27.03.2020.

Згідно листка непрацездатності серії АДР № 441812, позивач перебувала на лікарняному з 18.02.2020 по 27.02.2020; згідно листка непрацездатності серії АДР № 786220, позивач перебувала на лікарняному з 28.03.2020 по 06.05.2020; згідно листка непрацездатності серії АДР № 786351, позивач перебувала на лікарняному з 07.05.2020 по 16.05.2020 включно.

Таким чином, у день застосування до позивача дисциплінарного стягнення 19.05.2020 у виді звільнення із служби в поліції, остання на лікарняному чи у відпустці не перебувала, жодних доказів перебування нею на лікарняному саме у день її звільнення (19.05.2020) до матеріалів справи не надано.

Крім того, як зазначалося вище, згідно розписки від 19.05.2020 позивач отримала трудову книжку та витяг з наказу про звільнення; також зазначено, що в день звільнення на лікарняному, у відпустці не перебуває, претензій щодо звільнення, в оформленні документів до ВКЗ УПП в Харківській області ДПП не має.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає, що оскільки судовим розглядом не встановлено протиправності оскаржуваних наказів, то вимога про стягнення моральної шкоди, яка є похідною від скасування наказів, також задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено, що при звільненні позивача зі служби в поліції було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв`язку із чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є законним та обґрунтованим. Тому підстави для скасування оскаржених наказів відсутні.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) про визнання дій протиправними та скасування наказів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко