Рішення № 91288639, 02.09.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2882/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагун А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс інновація" про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича (посвідчення № 0320 від 13.03.2019), про відкриття виконавчого провадження № 62533166 від 10 липня 2020 року, винесену на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. № 7179 від 30.06.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс інновація", код ЄДРПОУ 41146462, заборгованості в розмірі 52 590,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 10.07.2020 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувані постанови є протиправними оскільки позивач зареєстрована та фактично проживає за адресою - АДРЕСА_1 , майно не території м. Києва відсутнє, банківський рахунок відкрито у Доровеличківському відділенні АТ "КБ Приватбанк", тому у приватного виконавця виконавчого округу м. Київ відсутні були правові підстави для прийняття оскаржуваних постанов.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії приватного виконавця вчинені відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Вказує, що оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ у якому зазначено фактичне місце проживання боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 то у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Також, згідно заяви про примусове виконання рішення стягувача ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" (бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, оф. 520, м. Київ, 03124) повідомлено про наявність у боржника ОСОБА_1 грошових коштів на рахунку ПАТ "КБ Приватбанк"; про наявність рахунку в ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" (а.с. 40-43).

Третя особа ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" пояснень щодо позовної заяви до суду не надала.

У судове засідання учасники справи не прибули, повідомлені належним чином.

Позивачем подано заяву про розгляд справи без її участі (а.с.90).

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У такому випадку фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснюється.

Перевіривши наявні матеріали справи та визначивши відповідні їм правовідносини сторін, суд встановив наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко К.Ю. від 10.07.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №62533166 по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. № 7179 від 30.06.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація", коштів в сумі 51 390 грн. згідно договору №191216-7265-8 від 16.12.2019 (а.с.53-54, 51-52, 47-50).

10.07.2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярошенко К.Ю. виніс постанову про арешт коштів боржника від у виконавчому провадженні №62533166, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: АТ КБ "Приватбанк", АТ "Універсал Банк" (а.с.59).

Не погодившись з вказаними постановами позивач звернулась до суду з даним позовом.

Отже, предметом спору переданого на вирішення адміністративного суду є законність постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу та постанови про арешт коштів боржника.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Згідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 3 ч. 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі по тексту - Закон № 1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

А відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно до ст.25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень ч.2 статті 24 Закону №1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Таким чином, відповідач має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва.

Проте, як вбачається з копії паспорта громадянина України, позивач - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою - АДРЕСА_3 (а.с.7, зворотній бік).

Згідно наданих відповідачем письмових доказів: договору про надання кредиту від 05.12.2013, адресою реєстрації позивача є АДРЕСА_4 (а.с.47-50).

У постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №62533166 від 10.07.2020 адреса фактичного проживання ОСОБА_1 вказана АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації вказана - АДРЕСА_4 (а.с.53-54)

Однак, доказів проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1404-VIII, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частина 2 ст.48 Закону №1404-VIII вказує, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Приватним виконавцем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що боржник, на момент прийняття оскаржуваної постанови, проживав за вказаною у ній адресою, на території якої приватний виконавець Ярошенко К.Ю. здійснює свою діяльність.

Щодо посилання відповідача на зазначення в заяві про примусове виконання рішення стягувача ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" (бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, оф. 520, м. Київ, 03124) про наявність у боржника ОСОБА_1 грошових коштів на рахунку ПАТ "КБ Приватбанк" та рахунку в ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" (а.с. 45) то суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом статей 177, 179 Цивільного кодексу України одним із різновидів майна є гроші.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

У статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" наведені види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам.

Так, згідно з пунктом 7.1 цієї статті банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", передбачено, що установа - учасник платіжної системи може відкривати рахунки учасникам платіжної системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з Національним банком України.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" учасниками платіжної системи в Україні мають право бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

З аналізу викладених норм, суд убачає, що установа - учасник платіжної системи може відкривати рахунки учасникам платіжної системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з Національним банком України.

Водночас, учасниками платіжної системи в Україні мають право бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи. До фінансових установ окрім банків належать кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

При цьому суд звертає увагу, що законодавець розмежовує поняття "фінансових послуг", що передбачає операції з фінансовими активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, або ж за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів та поняття "банківських послуг", які надаються виключно банком. Саме до банківських послуг належать, зокрема, відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів.

Право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб мають особи, визначені в пункті 6.1 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Вказані правовідносини виникають на підставі договорів, що укладається між таким банком і його клієнтом, що є власником рахунка.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що саме банкам належить виключне право відкривати особам, які в подальшому стають їх клієнтами згідно укладених з банком договорів, вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

У спірних правовідносинах ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" є кредитором у порядку правонаступництва у зобов`язаннях, які виникли за договором банківського рахунку, та набув право вимоги про стягнення заборгованості з позивача за кредитним договором№191216-7265-8 від 16.12.2019. Проте, оскільки Т ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" є небанківською фінансовою установою, тому не має права надавати банківські послуги та відкривати банківські рахунки. Тож позивач не має будь-яких банківських рахунків, відкритих у Т ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" та не може мати грошові кошти на такому рахунку.

Доказів того, що між ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс інновація" - як фінансовою установою, та позивачем - як клієнтом, укладено договір про надання фінансових послуг, який би передбачав відкриття йому певних рахунків у цій фінансовій установі, матеріали справи не містять.

Також, відповідачем не надано до суду доказів наявності рахунків у ОСОБА_1 в ПАТ "КБ Приватбанк" за адресою АДРЕСА_5 .

Отже, суд звертає увагу про відсутність будь-яких даних про наявність банківського карткового рахунку на ім`я позивача за місцезнаходженням у місті Київ, крім інформації стягувача.

Тобто, на час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62533166 від 10.07.2020, у відповідача були відсутні докази того, що адреса реєстрації боржника здійснена у виконавчому окрузі м. Києва, наявності майна або грошей боржника у м. Київ, а тому суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для винесення оскаржуваної постанови.

За таких обставин, суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №62533166 від 10.07.2020 прийнята відповідачем з порушенням положень Закону №1404.

Частинами 1 та 2статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не довів правомірності своїх дій при відкритті виконавчого провадження №62533166.

Посилання відповідача на роз`яснення Міністерства юстиції України від 11.06.2018 №23123/16620-33-18/20.5.1 не спростовують висновків суду щодо протиправності оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд на приймає посилання відповідача, як доказ правомірності оскаржуваних постанов, на рішення судів першої інстанції, оскільки відповідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За результатом розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №62533166 від 10.07.2020 не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про скасування постанови про арешт коштів боржника від 10.07.2020 року у виконавчому провадженні №62533166, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до абзаців 1, 3 частини 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідачем в межах виконавчого провадження ВП №62533166 прийнято постанову від 10.07.2020 року про арешт коштів боржника, на підставі якої відбулось реальне блокування рахунку позивачки, на якому знаходяться пенсійні кошти (а.с.59).

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи висновок суду про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенка К.Ю. від 10.07.2020 року про арешт коштів боржника, оскільки вона винесена в рамкам виконавчого провадження, яке відкрито приватним виконавцем протиправно.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Частинами 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681,6 грн. (а.с.1, 21) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича (просп. Соборності, буд. 15/18, каб. 223, м. Київ, 02160, РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс інновація" (бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, оф. 520, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 41146462) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича про відкриття провадження ВП № 62533166 від 10 липня 2020 року, винесену на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. № 7179 від 30.06.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс інновація", код ЄДРПОУ 41146462, заборгованості в розмірі 52 590,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича про арешт коштів боржника у ВП № 62533166 від 10 липня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681,6 за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун