Рішення № 91288455, 17.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 серпня 2020 року о/об 15 год. 05 хв.Справа № 280/4201/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування згідно з Довідкою від 24.01.2020 за №2302-5000259535 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до 1.Військової частини А0536 (93412, Луганська область, м.Северодонецьк, Військове містечко 1; код ЄДРПОУ 26615064); 2.Військової частини A3488 (93412, Луганська область, м.Северодонецьк, Військове містечко 1; код ЄДРПОУ 26616307)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини А0536 (надалі - відповідач-1, ВЧ А0536), Військової частини A3488 (надалі - відповідач-2, ВЧ A3488), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військових частин А0536 та A3488, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік; 2) зобов`язати Військову частину А3488 нарахувати, а Військову частину А0536 виплатити зазначену грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2015 по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків Військової частини А3488; 3) визнати протиправною бездіяльність Військових частин А0536 та А3488, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.08.2018; 4) зобов`язати Військову частину А3488 нарахувати, а Військову частину А0536 виплатити зазначену грошову індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.08.2018.

У позові зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А3488 - колишня В0624 (яка знаходиться на всіх видах забезпечення у тому числі фінансовому у Військовій частині А0536) з 2014 по 2018 рік. Відповідно до ст.16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Позивач має статус учасника бойових дій з 2015 року. При виключенні зі списків Військової частини А3488 в 2018 році позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини - 14.08.2018. Також, в період проходження служби нарахування грошового забезпечення проводилось не в повному обсязі, а саме з 01.01.2016 по 14.08.2018 (день виключення зі списків особового складу) позивачу не проводилась індексація грошового забезпечення. На адресу Військової частини А0536 та А3488 13.05.2020 було направлено заяву з проханням виплатити позивачу компенсацію за відпустку як учаснику бойових дій та індексацію грошового забезпечення. На теперішній час відповідь так і не надійшла.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідачем-1 подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. На цей час у зв`язку зі збройною агресією проти України з боку Російської Федерації в країні діє особливий період. У державі склалася складна фінансово-економічна ситуація. На думку відповідача-1, звільнення позивача з військової служби відбулося законно - у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Наказ про своє звільнення позивач не оскаржував. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Зброїних Сил України у березні 2016 року - вересні 2018 року у Міністерства оборони України - не було. На думку відповідача-1, будь-якої вини чи протиправних дій з боку Військової частини А0536 стосовно позивача допущено не було. Позивач за весь період проходження служби у Військовій частині А0536 наданим йому правом на додаткову щорічну відпустку не скористався.

Відповідач-1 проти позову заперечував.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву до суду не подав. Про день, час і місце розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином.

Ухвалою судді від 30.06.2020 в адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 17.08.2020.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

У Витязі з Наказу командира Військової частини А3488 (по стройовій частині) від 14.08.2019 за №230 зазначено: «… Старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , помічника командира батальйону з правової роботи, призначеного наказом командувача військ оперативного командування "Схід" (по особовому складу) №144 від 17 липня 2019 року на посаду помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної групи 55 окремої артилерійської бригади, ВОС-8503003, вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби в місто Запоріжжя. З 14 серпня 2019 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Припинити виплату грошового забезпечення за роботу в умовах режимних обмежень. Вислуга років у Збройних Силах станом на 01 липня 2019 року становить: календарна - 05 років 11 місяців 06 днів, пільгова - 07 років 08 місяців 18 днів, всього - 13 років 07 місяців 24 дні. Виплатити надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% за період з 01 по 14 серпня 2019 року. Виплатити премію у розмірі 60% від посадового окладу за 17 тарифним розрядом за період з 01 по 14 серпня 2019 року. Щорічна основна відпустка за 2018 рік не використана. Щорічна основна відпустка за 2019 рік не використана. Відпустка за сімейними обставинами за 2019 рік не надавалась. Грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 1 розділу XXIII "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 20 липня 2018 року №260, виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до пункту 1 розділу XXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 20 липня 2018 року №260, за 2019 рік не виплачувалась. Постійним або службовим житлом в військовій частині А3488 не забезпечувався. …».

Згідно з Посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 03.07.2015, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Позов підлягає задоволенню враховуючи вище викладене та через наступне.

І. Згідно з п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до пп.1 п.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Таким чином, на позивача поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. (…).

Як зазначено у ст.16-2 Закону України «Про відпустки», учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, згідно з п.17 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до п.18 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Як зазначено у п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.

Однак, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним служби.

Відповідач-1 протилежного не довів.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом періоду служби військовослужбовця, в якому у нього виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період.

Тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яка може бути реалізована в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у періоди, передбачені п.17 і п.18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.16-2 Закону України «Про відпустки».

У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому, підзаконні акти не можуть суперечити законам. У разу наявності суперечностей між нормами права підзаконного акту та закону, то застосуванню підлягають норми права передбачені законом, який має вищу юридичну силу.

Стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Враховуючи наведене, посилання відповідача-1 на неможливість проведення позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за минулі періоди часу є безпідставними.

Аналогічне застосування норм права здійснено Великою Палатою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження №11-550заі19) у постанові від 21.08.2019.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про: визнання протиправною бездіяльність Військових частин А0536 та A3488 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік; зобов`язання Військову частину А3488 нарахувати, а Військову частину А0536 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2015 по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків Військової частини А3488.

ІІ. У ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У Преамбулі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

У ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено: «Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: … оплата праці (грошове забезпечення); … Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення».

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч.1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (ч.1 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У п.1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого 17.07.2003 постановою Кабінету Міністрів України №1078 (надалі - «Порядок проведення індексації грошових доходів населення»), зазначено: «1-1.Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. … Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". …».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.7 п.4 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).

Згідно з пп.2 п.6 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Враховуючи наведені норми права суд вважає, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач-1 не посилається на відсутність обставин, передбачених ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» для проведення індексації. Відповідач зазначає фактично лише про те, що у межах коштів Військової частини А0536, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Роз`яснення Міністерства соціальної політики України не є нормативно-правовими актами, а тому не можуть встановлювати порядок нарахування та/або припинення виплат індексації грошового забезпечення.

Посилання відповідача-1 на неможливість проведення індексації грошових доходів за минулі періоди часу є безпідставними, оскільки така індексація позивачу не проведена з вини саме відповідача, а тому останній і повинен забезпечити її проведення та віднайти такий механізм.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з ст.6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують за рахунок: (…); коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; (…).

Суд вважає, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за періоди в яких її не було нараховано та компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за ці періоди.

Таким чином, на думку суду, може бути визнана протиправною бездіяльність Військових частин А0536 та А3488 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.08.2018 та може бути зобов`язана Військова частина А3488 нарахувати, а Військова частина А0536 виплатити ОСОБА_1 грошову індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.08.2018.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Доводи відповідача-1,2 не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3488 (93412, Луганська область, м.Северодонецьк, Військове містечко 1; код ЄДРПОУ 26616307) та Військової частини А0536 (93412, Луганська область, м.Северодонецьк, Військове містечко 1; код ЄДРПОУ 26615064) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування згідно з Довідкою від 24.01.2020 за №2302-5000259535 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік.

Зобов`язати Військову частину А3488 (93412, Луганська область, м.Северодонецьк, Військове містечко 1; код ЄДРПОУ 26616307) нарахувати, а Військову частину А0536 (93412, Луганська область, м.Северодонецьк, Військове містечко 1; код ЄДРПОУ 26615064) виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування згідно з Довідкою від 24.01.2020 за №2302-5000259535 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків Військової частини А3488.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3488 (93412, Луганська область, м.Северодонецьк, Військове містечко 1; код ЄДРПОУ 26616307) та Військової частини А0536 (93412, Луганська область, м.Северодонецьк, Військове містечко 1; код ЄДРПОУ 26615064) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування згідно з Довідкою від 24.01.2020 за №2302-5000259535 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.08.2018.

Зобов`язати Військову частину А3488 (93412, Луганська область, м.Северодонецьк, Військове містечко 1; код ЄДРПОУ 26616307) нарахувати, а Військову частину А0536 (93412, Луганська область, м.Северодонецьк, Військове містечко 1; код ЄДРПОУ 26615064) виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування згідно з Довідкою від 24.01.2020 за №2302-5000259535 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.08.2018.

У стягненні з відповідача-1,2 судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 25.08.2020.

Суддя О.О. Прасов