Рішення № 91288137, 27.08.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6304/20

Провадження № 2/752/4895/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27.08.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного сервісного центру МВС про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, повернення автомобіля та визнання автомобіля об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

в с т а н о в и в :

в квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Гордієнко Н.П. звернулась до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного сервісного центру МВС в якому просила суд: визнати недійснм договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2019/1391918 від 03.04.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Територіальному сервісному центрі МВС в м. Києві 8046 щодо відчуження автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 ; застосувати наслідки недійсності правочину договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2019/1391918 від 03.04.2019 року у виді повернення транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 та повернення грошових коштів в сумі 49000,00 грн. ОСОБА_3 ; визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 ; зобов`язати Головний сервісний центр МВС організувати та здійснити контроль перереєстрації відповідним територіальним органом із наданням сервісних послуг МВС транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 за ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що із 19.08.1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі. В період перебування в шлюбі, 17.09.2015 року вони набули у спільну сумісну власність автомобіль «Мерседес», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , та реєстрація права власності на зазначений автомобіль була здійснена на відповідача ОСОБА_2 03.04.2019 року ОСОБА_2 , перебуваючи в шлюбі із позивачем, без згоди, останньої, здійснив продаж за договором купівлі-продажу зазначеного автомобіля за 49000,00 грн. відповідачу ОСОБА_3 . На даний час автомобіль зареєстрований за останнім. Позивач зазначає, що автомобіль «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 сторонами придбано в період шлюбу, та дане майно є спільною власністю подружжя і, відповідно, це майно має бути визнано спільним сумісним майном подружжя. Відповідач ОСОБА_2 , вчиняючи правочин у вигляді договору купівлі-продажу від 03.04.2019 року не вказав про те, що вищезазначений автомобіль перебуває у спільній сумісній власності подружжя, оскільки, був набутий за час шлюбу, не отримав від позивача згоду на відчуження спільного майна, а відтак наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, повернення автомобіля та визнання зазначеного транспортного засобу спільним сумісним майном подружжя, в зв`язку з чим поивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.04.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.06.2020 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився. Судом про дату судового розгляду повідомлений належним чином. Направив на адресу суду відзив , яким заперечував проти задоволення позовних вимог. Одночасно вказав, що договір купівлі-продажу автомобіля відбувся за згоди позивача, та кошти були витрачені на потреби сім`ї, а тому доводи позивача є нікчемними.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи міститься заява, відповідно до якої він просить розглянути справу без його участі та в задоволенні позову відмовити, оскільки він є добросовісним набувачем і підстав для повернення автомобіля немає.

Представник відповідача Головного сервісного центру МВС в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказала, що при оформленні договорів даної категорії згода другого із подружжя не потрібна, а тому при укладенні оспорюваного договору сервісним центром були дотримані вимоги закону та підстави для визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за заступних підстав.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1 , 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 із 19.08.1995 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, який на даний час не розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою, та переконливих доказів фактичного проживання за різними адресами, та відсутності між сторонами шлюбно-сімейних відносин в розумінні сімейного закону, - матеріали справи не містять.

В період шлюбу за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на автомобіль «Мерседес», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .

Доказів, на підставі чого за відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказаний автомобіль, в матеріалах справи відсутні.

03.04.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля «Мерседес», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , який було оформлено та підписано сторонами в сервісному центрі 8046 РСЦ МВС у м. Києві № 8046/2019/1391918 в присутності адміністратора ОСОБА_4 , який перевірив відповідність інформації внесеної до цього договору документами, які були надані сторонами.

Позивач вказує, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, та відповідач ОСОБА_2 без отримання на це згоди позивача, як дружини, відчужив майно на користь відповідача ОСОБА_3 , а тому наявні підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.»

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 ч 1 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Також Пленум Верховного Суду України в п.19 Постанови № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» дав роз`яснення, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що зона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за пінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля та визнати спірний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя.

В судовому засіданні дійсно було встановлено, що зазначений автомобіль був зареєстрований на відповідача ОСОБА_2 в період шлюбу, а тому, за відсутності доказів того, що він був придбаний за особисті кошти останнього, це рухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак, в період шлюбу 03.04.2019 року спірний автомобіль згідно договору купівлі-продажу був відчуджений відповідачу ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановлено, що дійсно спірний автомобіль було продано відповідачем в період шлюбу та на даний час шлюб між сторонами не розірвано.

Відповідно до ч 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Слід вказати, що стороною позивача не надано суду доказів тих обставин, що зазначений договір купівлі-продажу автомобіля був укладений відповідачем не в інтересах сім`ї, та що кошти, вилучені від продажу автомобіля були використані відповідачем на власний розсуд без її згоди.

Стороною відповідача зазначалось про те, що автомобіль було продано з усної згоди позивача по справі, остання, достеменно знала про його продаж, кошти, вилучені за продаж автомобіля пішли на потреби сім`ї - навчання сина, та на спростування зазначених доводів відповідача стороною позивача не було надано суду відповідних доказів.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що спірний автомобіль було продано у період шлюбу позивача та відповідача ОСОБА_2 , докази того, що зазначений правочин було вчинено не в інтересах сім`ї, відсутні, а тому і відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 03.04.2019 року, в зв`язку з чим в задоволенні позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним слід відмовити.

Крім того, приймаючи до уваги те що суд прийшов до висновку про безпідставність та недоведеність позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, а решта вимог є похідними від первісної, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину договору купівлі-продажу у виді повернення транспортного засобу та повернення грошових коштів, визнання права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 ; та зобов`язання організувати та здійснити контроль перереєстрації відповідним територіальним органом із наданням сервісних послуг МВС транспортного засобу, слід також відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 60, 61, 65, 70, 71, 74 СК України, ст.ст. 368, 369 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 10, 76, 141, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного сервісного центру МВС про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, повернення автомобіля та визнання автомобіля об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги ,відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Н.П. Чередніченко