Рішення № 9128199, 19.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 квітня 2010 р.           Справа 2/55-10

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс", 21034, м.Вінниця, пров. К.Маркса, 14-а

про стягнення 163 060,08 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Боженко І.Ф.- за довіреністю;

          відповідача : Захарчук М.В.- за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ТОВ Виробничо-комерційного підприємства «Моріс» про стягнення 163060, 08 грн. заборгованості за поставлений природний газ, з яких 107 221, 42 грн. основного боргу, 37 366,32 грн. інфляційних втрат, 7565,56 грн. -3% річних та 10 906,78 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Вінницької області 29 березня 2010 року порушено провадження у справі та призначено засідання на 19.04.10 р.

Відповідач у відзиві від 19.04.2010 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 107221,42 грн. визнав повністю, просить зменшити розмір пені у зв'язку з важким станом підприємства, а проти стягнення інфляційних збитків, річних заперечує з тих підстав, що прострочення оплати виникло через заборгованість споживачів послуг, невідповідність тарифів на теплову енергію.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив, що між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 06/07-1404БО-1 від 01.10.2007 р. про постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Відповідно до умов даного договору Позивач здійснив поставку природного газу Відповідачу у жовтні-грудні 2007 року та березні-квітні 2008 року на загальну суму 238223,24 грн. що стверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми актами прийому-передачі природного газу.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ у сумі 131001, 82 грн.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Моріс» на момент звернення до суду становить 107 221, 42 грн.

У зв"язку з тим, що відповідач порушує умови Договору та своєчасно не сплачує борг в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного повернення суми боргу виконав не належним чином, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 107221,42 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заборгованість відповідача за спожитий газ у жовтні-грудні 2007 року та березні-квітні 2008 року становить суму 107221,42 грн., що підтверджується договором, актами прийому-передачі природного газу, поясненнями сторін, іншими матеріалами справи і підлягає стягненню судом на підставі ст. 526 ЦК України.

Також, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 37366,32 грн. - інфляційних втрат та 7565,56 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи, вимоги про стягнення 37366,32 грн. - інфляційних втрат та 7565,56 грн. - 3% річних заявлені позивачем правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.

Крім суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних позивач просить стягнути 10906,78 грн. пені за період з 24.09.2009 р. по 24.03.2010 р.

Відповідно до п. 7.2. договору № 06/07-1404БО-1 від 01.10.2007 року за несвоєчасну оплату спожитого газу, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь ДК «Газ України», крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.5. Договору неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до умов договору відповідачу нараховано 10906,78 грн. пені.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, беручи до уваги майновий стан сторін, специфіку діяльності відповідача та правовідносин, що склалися між сторонами, а також суспільне значення діяльності відповідача, суд дійшов висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення пені до 5453,39 грн.

В стягненні 5453,39 грн. пені слід відмовити.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 525,526, 546, 549, 551, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,174,193,198,231,233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82,83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо- комерційного підприємства "Моріс" (21034, м.Вінниця, провулок К.Маркса, 14-а, п/р № 260031170 в ВФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 302623, код ЄДРПОУ 24899175) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, р.№ 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м.Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ) 107 221, 42 грн. заборгованості за поставку природного газу, 5453,39 грн. - пені, 37 366,32 грн. - інфляційних втрат, 7565,56 грн. - 3% річних, 1630,60 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 5453,39 грн пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу- Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1);

3 - відповідачу- Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" (21034, м.Вінниця, пров. К.Маркса, 14-а).