Вирок № 91280449, 02.09.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 580/728/19

Провадження № 1-кп/591/185/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Сибільова О.В., суддів Клімашевської І.В., Мальованої-Когер В.В., за участю секретаря Бабич Ю.О., прокурора Лук`яненка Ю.В., потерпілого ОСОБА_1 , захисника Гулакова А.І., обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019200090000039 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Павлівка, Зінківського району, Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , гр-на України, не працюючого, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

26 січня 2019 року ОСОБА_3 перебував в будинку АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_2 , де спільно з ним вживали спиртні напої. В цей день близько 14.00 год., на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час словесної сварки, ОСОБА_2 в одній з кімнат, схопивши ніж, умисно з метою спричинення смерті, ножем наніс ОСОБА_3 три удари в грудну клітину ліворуч та праворуч, в результаті чого спричинив тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя, у вигляді трьох проникаючих колото-різаних ран передньої поверхні грудної клітини з ушкодженням лівої та правої легень. Після цього, продовжуючи свої дії, ОСОБА_2 , взявши сокиру в руку, наніс обухом сокири три удари з значною силою по голові ОСОБА_3 , який в той час піднімався з підлоги, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді рани лобної ділянки голови зліва з переходом на волосяну частину голови, уламкових переломів лівої лобної, лівої скроневої, лівої тім`яної кісток черепу з переходом на ліву передню черепну ямку, крововиливів під м`які мозкові оболонки лівої половини головного мозку та руйнування твердої мозкової оболонки та головного мозку в проекціях переломів, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, і навіть при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги запобігти смерті було неможливо. Вказані тілесні ушкодження спричинені прижиттєво і могли утворитися від дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 спочатку свою вину в скоєнні інкримінованого злочину визнав частково, зазначивши, що дійсно в той день ОСОБА_3 був у нього вдома, де разом з ним вони вживали алкогольні напої. Під час цих подій ОСОБА_3 почав висловлювати ОСОБА_2 погрози щодо вбивства останнього, зазначаючи про те, що він буде жити в його домі, почав «кидатися» на нього з ножем. ОСОБА_2 відбирав у нього ніж, періодично він заспокоювався та, коли він знову почав погрожувати обвинуваченому, то останній ножем наніс декілька ударів йому в грудну клітку. Після цього, коли ОСОБА_3 впав та намагався піднятись, то ОСОБА_2 , взявши в руки топор, обухом наніс близько трьох ударів в голову ОСОБА_3 , який після цього нічого не говорив та впав. ОСОБА_2 в свою чергу після цього, загорнувши тіло в покривало, витяг його до двору свого будинку, а сам пішов ходити по селу. Ці події погано пам`ятає внаслідок як вживання алкоголю так і внаслідок того, що дуже перехвилювався після цих подій.

В подальшому під час судових дебатів обвинувачений кардинально змінив свою позицію в справі, зазначивши, що взагалі не вбивав та не бив померлого, а виявивши тіло на території свого домоволодіння, пішов з дому, а людям, які йому зустрічались, казав про те, що у нього в домоволодінні труп (зокрема, ОСОБА_4 ). На досудовому розслідуванні покази давав під тиском, але не навів вірогідного пояснення причин дачі зазначених вище показань саме суду. Також вказав, що захиснику не повідомляв про тиск і з заявами про це до правоохоронних органів не бажав звертатись. Серед іншого ОСОБА_2 показав, що дійсно ОСОБА_3 ночував у нього вдома, в той день до обвинуваченого також заходив ОСОБА_5 , а коли обвинувачений пішов до туалету, то з незрозумілих та не повідомлених суду причин втратив свідомість (припустив, що його вдарили), а коли прийшов до тями, то ОСОБА_3 зник. Крім цього, обвинувачений не навів вірогідного та зрозумілого пояснення тим обставинам, що одразу не повідомив правоохоронні органи (чи органи місцевої влади) про виявлення у нього в домоволодінні трупа, виявлення в будинку крові, а також причин, з яких хтось намагався його «підставити» в такий спосіб (згідно його версії).

Наведена непослідовність та суперечливість показань дозволяє суду вважати ці покази неправдивими та обраним способом захисту з метою уникнення відповідальності, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та навпаки спростовані доказами, в тому числі дослідженими після відновлення з`ясування обставин, внаслідок виступу обвинуваченого в дебатах.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_1 , брат загиблого, показав суду, що його брат ОСОБА_3 періодично вживав спиртні напої, в зв`язку з чим, по декілька днів міг не бувати вдома. Коли в той період часу його знову не було 2-3 дні вдома, мати попросила ОСОБА_1 піти його пошукати. Знаючи, що він може бути у ОСОБА_2 , то пішов до нього додому (за наведеною адресою). Вдома ОСОБА_2 не було, але помітив на веранді кров та в подальшому в дворі знайшов тіло брата, яке було прикидане снігом. Пошуки вів разом з ОСОБА_6 .

Покази потерпілого ОСОБА_1 узгоджуються з показами свідка ОСОБА_7 , яка показала, що взимку 2019 року до неї прийшли ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 , які повідомили їй, що помітили тіло в дворі домоволодіння ОСОБА_2 , припустивши, що це брат потерпілого. ОСОБА_7 в свою чергу, перевіривши візуально повідомлення зазначених осіб, зателефонувала дільничному та в поліцію.

ОСОБА_6 , підтвердивши як покази потерпілого, так і покази ОСОБА_7 , показав, що дійсно в кінці січня 2019 року виявив тіло ОСОБА_3 в домоволодінні ОСОБА_2 , а перед цим ввечері до нього заходив ОСОБА_2 , казав «щось про те, що не відсидить», що він посварився ОСОБА_8 , який кидався на нього з ножем, а він його вдарив топором по голові.

Інша особа, яка за припущенням обвинуваченого, могла підтвердити його позицію ( ОСОБА_9 ) - померла, що підтверджено відповідною довідкою.

ОСОБА_5 , спростувавши покази обвинуваченого, повідомив суду про те, що у ОСОБА_2 вдома не був та спиртного у нього не вживав, в тому числі разом з померлим.

ОСОБА_4 , на якого ОСОБА_2 посилався як на особу, якій він повідомляв про виявлення трупа, показав суду, що він бачив ОСОБА_2 за декілька днів до вбивства та останній просив у нього в борг гроші, а після цього ОСОБА_2 взагалі не бачив і той йому нічого про виявлення трупа не повідомляв.

Крім того, вина обвинуваченого в інкримінованому діянні підтверджується наступними доказами:

-протоколом огляду домоволодіння ОСОБА_2 від 28 січня 2019 року (дозвіл на проведення якого був наданий судом в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України), під час якого було зафіксовано слідову картину злочину, а також зафіксовано виявлення тіла ОСОБА_3 , вилучено предмети та речі зі слідами крові, які належать ОСОБА_2 , по яким призначались експертні дослідження (т. 1 а.с. 167);

-протоколом огляду домоволодіння ОСОБА_2 від 30 січня 2019 року (дозвіл на проведення якого був наданий судом в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України), під час якого було виявлено та вилучено ніж зі слідами крові, яка може походити від потерпілого ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 212);

-протоколом огляду в приміщенні моргу Лебединської ЦРЛ, під час якого зафіксовані тілесні ушкодження виявлені на тілі потерпілого, а також вилучено сліди та його одежу (т. 1 а.с. 207);

-висновком судово-медичного експерта № 14 від 28 лютого 2019 року, яким встановлений характер, ступінь тяжкості, локалізація та механізм завдання поранень потерпілому обвинуваченим при наведених вище обставинах, а також підтверджено причинний зв`язок між нанесеними ОСОБА_2 ударами обухом сокири та смертю ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 224);

-висновком судово-медичного експерта № 14 від 28 лютого 2019 року, згідно якого у ОСОБА_2 не було виявлено жодних тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 229), що в тому числі спростовує покази обвинуваченого в частині нанесення йому удару, внаслідок якого він втратив свідомість, після чого зник з його дому померлий;

-висновком судово-психіатричної експертизи № 86 від 18 лютого 2019 року підтверджений стан осудності обвинуваченого в момент вчинення інкримінованого діяння, та який в момент вчинення діяння знаходився в стані простого алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 234);

-висновками імунологічних експертиз №№ 197-199, 201, 202, 204-207, 209-215 визначено групову приналежність крові потерпілого та обвинуваченого, а також підтверджено виявлення в домоволодінні ОСОБА_2 , на його руках, одежі, сокирі, ножі та інших предметах крові, що може походити від потерпілого (т. 1 а.с. 241-250, т. 2 а.с. 5-97);

-висновками цитологічних експертиз №№ 47, 48, 52, 53 підтверджено виявлення на ножах, молотку, сокирі виділень, що можуть походити від потерпілого (т. 1 а.с. 241-250, т. 2 а.с. 5-97);

-протоколами отримання зразків було вилучено у ОСОБА_2 біологічні зразки, по яким в подальшому проводились експертні дослідження (т. 2 а.с. 152-156);

-протоколом затримання ОСОБА_2 , під час якого у останнього вилучено одежу (т. 2 а.с. 157), а також яким підтверджено факт затримання ОСОБА_2 лише через кілька днів в іншому населеному пункті після вбивства ОСОБА_3 , що свідчить про спробу обвинуваченого ухилитись від відповідальності;

-протоколом слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_2 (та його відеозаписом), під час якого обвинувачений в присутності захисника продемонстрував як саме він наносив удари ножем та сокирою, а продемонстрований спосіб та механізм нанесення ударів відповідає характеру та локалізації наявних у загиблого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень в області грудної клітки та голови (т. 2 а.с. 189), так само як і продемонстрований спосіб та механізм нанесення ударів загиблому відповідає першим показам, наданим обвинуваченим безпосередньо суду.

Розбіжності в витягах з ЄРДР та рапорті чергового поліції стосовно номера домоволодіння, де було виявлено труп та на що посилався ОСОБА_2 , як на спростування своєї провини (т. 1 а.с. 166), суд вважає технічними та такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на їх спростування в інший спосіб (зокрема під час допиту свідків та потерпілого), а також з огляду на те, що наведені ним документи лише фіксують інформацію з чужих слів стосовно обставин події, за фактом якої відкрито провадження.

Будь-яких переконливих доводів чи тверджень щодо недопустимості чи неналежності наведених доказів суду не наведено, вони на думку суду є такими, що в повній мірі узгоджуються між собою та підтверджують обставини вчинення ОСОБА_2 саме інкримінованого в провину кримінального правопорушення, а також спростовують його покази в частині неусвідомлення вчинення своїх дій, можливості заподіяння смерті потерпілому сторонньою особою (а не обвинуваченим), а також перебування ОСОБА_2 в умовах захисту чи оборони під час згаданих подій.

Таких висновків суд дійшов з огляду на наступне.

Так, перебування особи в стані захисту чи оборони повинно підтверджуватись хоча б мінімальними доказами, які б ставили під сумнів позицію сторони обвинувачення, натомість досліджені судом докази не містять жодних відомостей стосовно таких тверджень ОСОБА_2 .

Зокрема, з наведеного висновку експерта вбачається, що у обвинуваченого ОСОБА_2 не було виявлено жодних тілесних ушкоджень. Водночас, окрім описаних в обвинувальному акті ушкоджень, у потерпілого ОСОБА_3 виявлені також колото-різані рани обличчя, правої кисті зовнішньої поверхні лівого коліна, рани в проекції щитовидного хряща, які свідчать саме про нападницький характер дій обвинуваченого по відношенню до нього та відсутність загрози саме з боку потерпілого.

Крім цього, як зазначено вище, цей висновок СМЕ спростовує покази обвинуваченого в частині нанесення йому удару сторонньою особою, після якого зник ОСОБА_3 .

Також про відсутність у ОСОБА_2 підстав для захисту говорить і те, що зазначені події відбулись під час спільного вживання алкоголю обвинуваченого з потерпілим, сам обвинувачений підтвердив ті обставини, що раніше, при подібних ситуаціях йому без застосування ножа чи сокири вдавалось вигнати зі свого помешкання потерпілого, який до речі, як зазначив сам ОСОБА_2 , був нижчим від нього по зросту.

Крім цього, стороною захисту не наведено переконливих тверджень стосовно наявності у ОСОБА_2 завад скористатись допомогою сторонніх осіб чи звернутись до правоохоронних органів з метою припинення нападу на нього за його першою версією.

На підтвердження такої позиції суду говорить і механізм заподіяння обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень, який (як підтвердив сам обвинувачений під час слідчого експерименту) в момент нанесення ударів ножем та сокирою розташовувався нижче по відношенню до ОСОБА_2 жодних предметів в руках не мав, а при спричиненні ударів сокирою взагалі намагався піднятись і загрози для обвинуваченого не міг представляти.

На спростування позиції сторони захисту говорить і висновок судово-психіатричної експертизи обвинуваченого, яким підтверджено, що в момент вчинення інкримінованого в провину діяння ОСОБА_2 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, перебував в стані простого алкогольного сп`яніння, тобто перебував в стані осудності.

Характер нанесених декількох поранень в область життєвоважливих ділянок тіла (в область грудної клітки та голови), а також предмети, якими вони наносились - ножем та обухом сокири, які мають значні травмуючі властивості, здатні при незначних зусиллях спричинити смерть, говорить саме про усвідомлений намір на позбавлення людини життя.

Відтак, суд не може прийняти до уваги позицію та змінені покази обвинуваченого, внаслідок їх мінливості, суперечливості, вибіркового надання відповідей на прямі запитання суду щодо суттєвих фактичних обставин події та лише в частині вигідній для нього, а також тому, що така позиція обвинуваченого повністю спростована наведеними вище доказами в справі.

Отже, наведені та досліджені судом докази, суд в повній їх сукупності вважає переконливими, достатніми, допустимими та такими, що доводять наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого саме ч. 1 ст. 115 КК України, та які спростовують його покази в частині вчинення зазначених в обвинуваченні дій по спричиненню смерті особі в умовах оборони або щодо заподіяння смерті ОСОБА_3 іншою особою.

Таким чином, факт скоєння ОСОБА_2 цього кримінального правопорушення суд вважає доведеним, зазначені в обвинуваченні обставини встановленими, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він, своїми умисними протиправними діями, умисно та протиправно заподіяв смерть потерпілого ОСОБА_3 , тобто вчинив вбивство.

Пом`якшуючих покарання обставин ОСОБА_2 суд не вбачає.

Обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_2 суд, згідно вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, не вбачає.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується негативно, не одружений.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину.

Враховуючи викладене та негативні дані щодо особи обвинуваченого, його вік, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, пов`язаного з позбавленням життя людини, думку потерпілого, наявність пом`якшуючої покарання обставини, а також вчинення злочину не судимою особою, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише за умови його ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання по речовим доказам вирішується згідно вимог діючого законодавства.

Підтвердження наявності в справі процесуальних витрат суду не наведено.

До вступу вироку в законну силу, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його негативну репутацію та наявність ризику ухилення, застосований до обвинуваченого запобіжний захід належить залишити без змін.

На підставі ч. 1 ст. 115 КК України, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Строк відбування покарання обраховувати з 29 січня 2019 року.

Речові докази:

-речовину бурого кольору з снігу та контрольний зразок снігу з ложе трупу, речовину бурого кольору та контрольний змив з доріжки, покривало з нашаруванням речовини, фрагмент деревини з порогу веранди, зіскоб речовини, мікрооб`єкти з поверхні лопатки, фрагмент деревини з порогу кімнати, ніж складний, ніж, ніж, ніж, чарку скляну, фрагмент книги, лопату дерев`яну, фрагмент фанери, молоток, сокиру, рани з лобної ділянки, рани з грудної клітки, піднігтьовий вміст, зразки волосся ОСОБА_3 , змиви з рук, зразки волосся ОСОБА_2 - знищити;

-штани сині з веранди будинку, штани чоловічі темного кольору з кімнати будинку, куртку світлу чоловічу з кімнати будинку, куртку чоловічу чорного кольору з веранди будинку, куртку шкіряну чорного кольору з кімнати будинку, куртку камуфльовану, светр чорного кольору, двоє ботинок чорного кольору, штани темно-синього кольору - повернути ОСОБА_2 ;

-светр сірого кольору, светр червоного кольору, сорочку в клітинку, футболку, штати блакитного кольору, штани темно-синього кольору - повернути ОСОБА_1 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 30 січня 2019 року на предмети та речі, скасувати.

Застосований до засудженого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін, але не більше чим до 31 жовтня 2020 року.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення вироку цій особі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Судді