Постанова № 912785, 30.08.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30 серпня 2007 р. Справа № 7/179-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал–М”, м. Ужгород

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород

про скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у м. Ужгороді від 30.01.2007р. №0000132341/0 про визначення до сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 42 192,00 грн.,

Секретар судового засідання – А. В. Ряшко

Суддя С. Швед

від позивача – Куштан В. В., представник по довіреності від 23.01.2007р.;

від відповідача –Товтин М.В., начальник юридичного відділу, (довіреність від 10.01.2007р. №148/9/10);

Худа М. М., гол. держподатінспектор.

Представники сторін у попередньому судовому засіданні 22.08.2007р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з частиною третьою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 22.08.2007р.).

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсал - М” (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді (далі - ДПІ) від 30.01.2007р. про визначення до сплати податкового зобов’язання по податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 42 192,00 грн. (основний платіж –28 128 грн., штрафні санкції –14 064 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податковою перевіркою безпідставно та в порушення п.п. 3.2.4. п. 3.2. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №168/97-ВР) віднесено до об’єкта оподаткування ПДВ суму грошової винагороди, отриманої від постачальника товарів за якісне виконання умов договору поставки товарів.

Також позивач зазначив, що у спірній ситуації керувався роз’ясненням (листом) ДПІ у Вишгородському районі Київської області щодо неоподаткування ПДВ грошової винагороди.

Відповідач позов не визнав, оскільки за додатковими угодами до договорів поставки товарів позивач надавав послуги з супроводження отриманих товарів на ринку (маркетинг), тому отриману винагороду від постачальника повинен був включити в об’єкт оподаткування ПДВ на підставі п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4,п.6.1. ст.6, п.7.1., п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону №168/97-ВР. Також зазначає, що аргументи позивача відносно податкового роз’яснення не можуть бути прийняті до уваги по тій причині, що лист ДПІ у Вишгородському районі від 08.04.2005р. №47116/7/31-012/114 є податковим роз’ясненням, яке надано іншому платнику податків, не має ознак узагальнюючого характеру, тому до позивача жодного відношення щодо звільнення його від відповідальності за скоєне податкове правопорушення на підставі абзацу „д” п.п. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі –Закон №2181-III) не має.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Податковою перевіркою фінансово –господарської діяльності Товариства (акт перевірки ДПІ у м. Ужгороді від 25.01.2007р. №181/23-0/22083669) за період з 01.07.2005р. по 30.09.2006р. (а.с. 10, 23-26) встановлено, що за додатковими умовами до договорів постачання товарів, укладених між ТОВ „Універсал-М”, м. Ужгород та ТОВ „Хенкель-Баутехнік (Україна)”, м. Київ (договір від 04.01.2005р. №02/01 з додатком від 04.01.2005р. №3; договір від 22.12.2005р. №49/01 з додатком від 22.12.2005р. №3 –а.с. а.с. 61-69), позивач, як покупець товарів, надавав окремі послуги з маркетингу (супроводження товарів на ринку тощо), за які отримав від постачальника грошову винагороду, однак не включив її суму в об’єкт оподаткування ПДВ. У зв’язку з цим, податковим органом на підставі п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону №168/97-ВР отримані суми грошової винагороди включені до об’єкта оподаткування з донарахуванням податкового зобов’язання по ПДВ за період з серпня 2005 року по липень 2006 року на суму 28 128 грн. (а.с. 26).

Результати перевірки реалізовані прийняттям оспорюваного податкового повідомлення –рішення з визначенням до сплати донарахованого податку та застосованих на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181-III штрафних санкцій на суму 14 064 грн.

Висновки податкового органу є помилковими, не відповідають фактичним обставинам справи та Закону №167/98-ВР з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону 168/97-ВР об’єктом оподаткування ПДВ є поставки товарів та послуг (у даному випадку), місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Поставкою послуг згідно з п. 1.4. ст. 1 Закону 168/97-ВР є будь-які операції цивільно – правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Аналіз змісту додаткових умов до договорів поставки товарів, де позивач виступав покупцем товарів, не дає підстав вважати, що позивач здійснював поставку послуг своєму контрагенту за договором.

Виплата грошової винагороди за виконання певних умов, спрямованих на якісне виконання основного договору поставки, ніяким чином не свідчить про наявність між сторонами договірних та фактичних відносин по поставці послуг з боку позивача.

Виплата грошової винагороди не суперечить чинному законодавству, оприбуткована позивачем у складі доходу від інших позареалізаційних операцій на предмет оподаткування податком на прибуток і не є об’єктом оподаткування ПДВ за приписами п.п.3.2.4. п.3.2. ст.3 Закону № 168/97-ВР.

Що стосується наданого іншому ніж позивач платнику податків податкового роз’яснення зі спірного питання(копія наявна у матеріалах справи), то суд не застосовує його у якості аргументу або допустимого доказу при прийнятті судового рішення у справі.

Відносно аргументів відповідача про прийняття у якості доказу по справі постанови Ужгородського міськрайонного суду від 21.02.2007 р. про притягнення до адміністративної відповідальності директора Товариства Адамчука І.І. за порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, то ці аргументи також не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду про адміністративний проступок посадової особи є обов’язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності цієї особи, щодо якої ухвалена постанова суду, в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Предметом даного судового розгляду є рішення податкового органу стосовно Товариства як юридичної особи і суд не розглядає питання про правові наслідки дій чи бездіяльності директора Товариства Адамчука І.І., тому названа вище постанова Ужгородського міськрайонного суду до даної справи ніякого відношення не має.

З огляду на наведене та відсутність з боку позивача самого факту поставки послуг - об’єкт оподаткування за п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону 168/97-ВР у спірній ситуації є також відсутнім, а відтак прийняте за результатами податкової перевірки податкове повідомлення –рішення ДПІ у м. Ужгороді від 30.01.2007р. про визначення Товариству податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 42 192,00 грн. є незаконним і підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7-9, 69, 86, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 30.01.2007р. № 0000132341/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 42192,00 грн. (28128,00 грн. –основний платіж, 14064,00 грн. –штрафні санкції) скасувати у повному обсязі.

3. Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена за правилами, передбаченими статтями 185-187 цього Кодексу .

Суддя С. Швед