Постанова № 9127796, 23.10.2008, Луганський окружний адміністративний суд

Справа 2а-1769/08

Категорія 32

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2008 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Качуріної Л. С.

при секретарі: Смішливій І.М.

в присутності сторін:

від позивача: Плотніков П.А., Гуськов А.В., довіреність №0403-08 від 04.03.08.

від відповідача: Хрипко І.В., довіреність №12-16/2446 від 17.07.08., Сліпаков В.М. ,

довіреність №12-16/2445 від 17.07.08.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» до Старобільської митниці про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2007 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп» з адміністративним позовом до Старобільської митниці про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення №10 від 30.07.2007 року про сплату податку на додану вартість та штрафні санкції в сумі 15542, 55 грн. та №9 від 30.07.2007 року про сплату ввізного мита та штрафних санкцій у сумі 888, 77 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що з 10 по 25 травня 2007 року Старобільською митницею була проведена перевірка ТОВ «Темп» за період з 01.07.2005 року по 31.03.2007 року з питань системи обліку товарів, які перетинають митний кордон України, а також своєчасність, достовірність, повноту нарахування податків та зборів, які згідно законодавству здійснюються при переміщенні через митний кордон України. У висновку акту цієї перевірки №0002/7/704000000/0032640375 вказано, що ТОВ «Темп» порушені вимоги ст. 267 Митного кодексу України в частині визначення митної вартості товарів, а саме заниження вартості транспортних витрат за межами території України.

Згідно податкового повідомлення форми «Р» №10 від 30.07.2007 року, виданого Старобільською митницею до ТОВ «Темп» про те, що згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-111 та згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року №168/97-ВР на підставі акта перевірки №0002/7/704000000/0032640375 від 03.07.2007 року за порушення ст. 267 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем: Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 15542, 55 грн., у тому числі за основним платежем - 10361, 70 грн., за штрафними санкціями -5180, 85 грн.

Згідно податкового повідомлення форми «Р» №9 від 30.07.2007 року, виданого Старобільською митницею до ТОВ «Темп» про те, що згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-111 та згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року №168/97-ВР на підставі акта перевірки №0002/7/704000000/0032640375 від 03.07.2007 року за порушення ст. 267 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем: Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 888, 77 грн., у тому числі за основним платежем - 592, 51 грн., за штрафними санкціями - 296, 26 грн.

Позивач вважає висновки митної служби такими, що не відповідають чинному законодавству України. Згідно вимог ст. 264 Митного кодексу України для підтвердження заявлених відомостей про вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України декларант подає рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу).

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи їх визначення передбачені статтями 266-275 Митного кодексу України, статтею 16 Закону України «Про єдиний митний тариф». Контроль правильності визначення митної вартості, як бази митного оподаткування товарів, які ввозяться на митну територію України за угодами (договорами) купівлі-продажу, міни (бартерні угоди) й на безоплатній основі відповідно до діючого законодавства здійснюється на момент подання вантажної митної декларації.

Керуючись Указом Президента України від 23.07.1998 року «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» та Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року №1730, на підставі затвердженого плану-графіку перевірок на II квартал 2007 року, Старобільською митницею було проведено перевірку ТОВ «Темп» (м. Рубіжне) за період 01.07.2005 року по 31.03.2007 року.

Під час проведення документальної перевірки, згідно програми затвердженої начальником Старобільської митниці від 04.05.2007 року було встановлено, що на момент митного оформлення товарів по вантажним митним деклараціям №704020003/6/002020 від 09.06.06р., №704020003/6/002040 від 13.06.06р., №704020003/6/002446 від 30.06.06р., №704020003/6/002946 від 28.07.06р. були прийняті калькуляції транспортних витрат, надані декларантом для підтвердження вартості перевезення витрат та встановлена невідповідність сум вартості транспортних витрат у калькуляціях та в Актах про виконання робіт і рахунках на оплату транспортних послуг.

В наслідок цього ТОВ «Темп» за рахунок заниження сум фактичних транспортних витрат по іноземній території не сплачено до Державного бюджету України необхідні податки та збори в сумі 11056, 63 грн., у тому числі: митні збори - 102, 43 грн., мито -592, 51 грн., ПДВ - 10361, 70 грн. Але, вимогами частини 10 ст. 267 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. 04 березня 2008 року у судовому засіданні надійшла заяві прокуратури Луганської області про вступ до справи в інтересах держави в особі Старобільської митниці за позовом до ТОВ «Темп».

У відзиві на позовну заяву від 09.09.2008 року №05/2234-08 представник прокуратури Луганської області заперечував проти адміністративного позову та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства в Україні прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп» (ТОВ «Темп») зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради №244 від 12.08.2003 року, реєстраційний номер №04051980ю0040138, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 32640375 від 18.08.2003 року, юридична адреса: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 18, взято на облік Рубіжанської ОДПІ в Луганській області 21.08.2003 року за номером №1509.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп» є суб'єктом зовнішньо економічної та торгівельної діяльності на території України.

Згідно підпункту 2.1.1. ст. 2 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючими органами є митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

У період з 10 по 25 травня 2007 року відповідно до повноважень фахівцями Старобільської митниці була здійснена перевірка ТОВ «Темп» за період з 01.07.2005 року по 31.03.2007 року з питань системи обліку товарів, які перетинають митний кордон України, а також своєчасність, достовірність, повноту нарахування податків та зборів, які згідно законодавству здійснюються при переміщенні через митний кордон України.

За результатами перевірки складено акт №0002/7/704000000/0032640375 від червня 2007 року, згідно висновків якого ТОВ «Темп» порушені вимоги ст. 267 Митного кодексу України в частині визначення митної вартості товарів, наслідок чого ТОВ «Темп» за рахунок заниження сум фактичних транспортних витрат по іноземній території не сплачено до Державного бюджету України необхідні податки та збори в сумі 11056, 63 грн., у тому числі: митні збори - 102, 43 грн., мито - 592, 51 грн., ПДВ - 10361, 70 грн.

Згідно податкового повідомлення форми «Р» №10 від 30.07.2007 року, виданого керівником Старобільської митниці до ТОВ «Темп» на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-111 та згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року №168/97-ВР за порушення ст. 267 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем: Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 15542, 55 грн., у тому числі за основним платежем - 10361, 70 грн., за штрафними санкціями -5180, 85 грн.

Також, згідно податкового повідомлення форми «Р» №9 від 30.07.2007 року, виданого керівником Старобільської митниці до ТОВ «Темп» на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-111 та згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року №168/97-ВР за порушення ст. 267 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем: Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 888, 77 грн., у тому числі за основним платежем - 592, 51 грн., за штрафними санкціями -296, 26 грн.

Але, з урахуванням наявних у справі доказів суд вважає, що відповідач не довів у суді відповідність та обґрунтованість чинному законодавству прийняття зазначених податкових повідомлень.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим, завданням суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад є вирішення спору про право, поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності в державі.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України однією з організаційних форм підприємництва є підприємство -самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Статтею 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Статтею 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 року №507-XII визначено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Суд установив, що між ТОВ «Темп» в особі директора Петренко О.І., що діє на підставі Статуту - Клієнт, з одного боку та приватний підприємець ОСОБА_6, що діє на підставі Свідоцтва серії НОМЕР_1 від 31.08.1994 року - Перевізник, з другого боку, заключили договорі від 05.01.2006 року №5001-06 про транспортне обслуговування.

Щодо предмету зазначеного договора згідно п.1.1. Перевізник зобовязався за вимогою Клієнта приймати, а Клієнт зобовязався надавати до перевезення вантажі.

Згідно п. 1.2. договору для здійснення перевезень Перевізник виділяє Клієнту автотранспортні засоби.

Згідно п. 1.З. договору Перевізник виконує для клієнта повязані з перевезенням транспортно-експедиційні операції та послуги по доставці вантажів, призначених для Клієнта та третіх осіб.

Згідно п.1.4. договору установлений Сторонами від дати підписання дійсного договору та по 31 грудня 2008 року.

Згідно п. 1.5. сума договору визначається орієнтовно в 200000 грн.

Щодо умов прийомки, перевезення, здавання вантажів сторони забовязалися:

Згідно п. 2.2. договору Перевізник зобовязався -

а) визначати типи та кількість автомобілів, необхідних для здійснення перевезень вантажів в залежностівід обєму та характеру перевезень і забезпечувати подачу автомобільного транспорту до пунктів заванзаження (розвантаження) в час, зазначений у заявці на перевезення вантажу; б) надавати під завантаження справний автомобільний транспорт у стані, придатному для перевезення заявленого вантажу; в) приймати на себе відповідальність за збереження під час транспортування всіх вантажів, що транспортуються за договором; г) доставляти ввірений йому вантаж у пункт прихзначення та видавати його за узгодженням з Клієнтом, правомочній на отримання вантажу особі. Згідно п. 2.3. договору Клієнт зобовязався - а) здійснювати своїми силами та засобами завантаження вантажу та автомобілі на власних складах та базах, не допускати простою автотранспорту під завантаженням або розвантаженням понад установлених норм часу; б) до прибуття автотранспорту під завантаження забезпечувати підготовку вантажу до перевезення; в) перевіряти перед завантаженням придатність автотранспорту для перевезення даного вантажу; г) надавати Перевізнику на вантаж товарно-транспортну накладну встановленої форми, що є основаним перевізним документом, згідно якого здійснюється приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу і здавання його вантажоотримувачу. Вантажі, не не оформлені товарно-транспортними накладними до перевезення Перевізником не приймаються; д) забезпечувати своєчасне та належне оформлення подорожніх листів і товарно- транспортних документів, точно зазначати фактичний час прибуття та убуття автомобілів із пункті завантаження та розвантаження; з) у разі перевезення вантажу за дорученням Клієнта, прийнятого у третьої особи, Клієнт зобовязаний надати Перевізнику документи, згідно яких Перевізник буде у змозі отримати вантаж у третьої особи. Щодо розрахунків за перевезення згідно п.3.1. договору передбачено, що розмір оплати за перевезення вантажів, а ткож за транспортно-експедиційне обслуговування, визначаються на підставі договірних цін. Суд установив, що згідно умов, визначених зазначеним договором, а також за наявними у справі доказами за Вантажною митною декларацією №704020003/6/002020 від 09.06.06р., згідно якої доставлений вантаж - моноетиленгліколь кількістю 19815 кг, вартість транспортних послуг була визначена Перевізником у загальній сумі 17503, 00 грн. наступним чином: - транспортні витрати територією Росії (м. Нієнекамськ - м/п «Просяне» - 1818, 00 грн.; - транспортні витрати територією України (м/п «Просяне» - м. Рубіжне) - 156, 55 грн.; - очищення автоцистерни - 400, 00 грн.; - оформлення дозвільних документів на перевезення небезпечних вантажів по території України - 500, 00 грн.;

- наднормативний простій - 6500, 00 грн.;

- доставка товару кінцевому споживачеві - 3028, 45 грн.;

- компенсація за недоотриману винагороду -5100 грн.

Крім того, суд установив, що загальна вартість транспортних послуг за ВМД №704020003/6/002020 від 09.06.06р. у сумі 17503, 00 грн. підтверджується узгодженим актом про виконання робіт №34/1 від 10.06.2006 року та рахунком Перевізника №34/1 від 10.06.2006 року, а витрати територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат - підтверджується калькуляцією Перевізника №5.

Загальна вартість транспортних послуг за цією вантажною митною декларацією також підтверджується Протоколом від 10.06.2006 року узгодження вартості вантажного автомобільного перевезення з доставці моноетиленгліколю до договору №5001-06 від 05.01.2006 року, у пункті 1 якого визначені витрати територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат, що підтверджується калькуляцією Перевізника №5.

У зв'язку з цим суд прийшов до висновку, що митний орган помилково приймає вартість транспортних послуг у загальній сумі 17503, 00 грн., підтверджену актом про виконання робіт №34/1 від 10.06.2006 року, тотожньою з витратами територією Росії та України, вартість яких вгодить до загальної вартості витрат та підтверджується калькуляцією №5.

Суд також установив, що за Вантажною митною декларацією №704020003/6/002040 від 13.06.06р., згідно якої доставлений вантаж - диетиленгліколь кількістю 32200 кг, вартість транспортних послуг була визначена Перевізником згідно договору у загальній сумі 14490, 00 грн. наступним чином:

- транспортні витрати територією Росії (м. Дзержинськ - м/п «Просяне») - 2121, 00 грн.;

- транспортні витрати територією України (м/п «Просяне» - м. Рубіжне) - 262, 60 грн.;

- очищення автоцистерни-400, 00 грн.;

- оформлення дозвільних документів на перевезення небезпечних вантажів по території України - 500, 00 грн.;

- наднормативний простій - 7000, 00 грн.;

- доставка товару кінцевому споживачеві - 2206, 80 грн.;

- компенсація за недоотриману винагороду -2000 грн.

Крім того, суд установив, що загальна вартість транспортних послуг за ВМД №704020003/6/002040 від 13.06.06р. у сумі 14490, 00 грн. підтверджується узгодженим актом про виконання робіт №35/1 від 16.06.2006 року та рахунком Перевізника №35/1 від 16.06.2006 року, а витрати територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат - підтверджується калькуляцією Перевізника №6.

Загальна вартість транспортних послуг за цією вантажною митною декларацією також підтверджується Протоколом від 16.06.2006 року узгодження вартості вантажного автомобільного перевезення з доставці диетиленгліколю до договору №5001-06 від 05.01.2006 року, у пункті 1 якого визначені витрати територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат, що підтверджується калькуляцією Перевізника №6.

У зв'язку з цим суд прийшов до висновку, що митний орган помилково приймає вартість транспортних послуг у загальній сумі 14490, 00 грн., підтверджену актом про виконання робіт №35/1 від 16.06.2006 року, тотожньою з витратами територією Росії та України, вартість яких вгодить до загальної вартості витрат та підтверджується калькуляцією №6.

Суд також установив, що за Вантажною митною декларацією, №704020003/6/002446 від 30.06.06р., згідно якої доставлений вантаж - моноетиленгліколь

кількістю 28579 кг, вартість транспортних послуг була визначена перевізником згідно договору у загальній сумі 17503, 00 грн. наступним чином:

- транспортні витрати територією Росії (м. Нієнекамськ - м/п «Просяне» - 3030, 00 грн.;

- транспортні витрати територією України (м/п «Просяне» - м. Рубіжне) - 262, 60 грн.;

- очищення автоцистерни - 400, 00 грн.;

- наднормативний простій - 7500, 00 грн.;

- доставка товару кінцевому споживачеві - 4310, 40 грн.;

- компенсація за недоотриману винагороду -2000 грн.

Крім того, суд установив, що загальна вартість транспортних послуг за ВМД №704020003/6/002446 від 30.06.06р. у сумі 17503, 00 грн. підтверджується узгодженим актом про виконання робіт №40 від 30.06.2006 року та рахунком Перевізника №40 від 30.06.2006 року, а витрати територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат - підтверджується калькуляцією Перевізника №7.

Загальна вартість транспортних послуг за цією вантажною митною декларацією також підтверджується Протоколом від 30.06.2006 року узгодження вартості вантажного автомобільного перевезення з доставці моноетиленгліколю до договору №5001-06 від 05.01.2006 року, у пункті 1 якого визначені витрати територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат, що підтверджується калькуляцією Перевізника №7.

У зв'язку з цим суд прийшов до висновку, що митний орган помилково приймає вартість транспортних послуг у загальній сумі 17503, 00 грн., підтверджену актом про виконання робіт №40 від 30.06.2006 року, тотожньою з витратами територією Росії та України, вартість яких вгодить до загальної вартості витрат та підтверджується калькуляцією №7.

Суд також установив, що за Вантажною митною декларацією №704020003/6/002946 від 28.07.06р., згідно якої доставлений вантаж - моноетиленгліколь кількістю 28550 кг, вартість транспортних послуг була визначена Перевізником згідно договору у загальній сумі 17503, 00 грн. наступним чином:

- транспортні витрати територією Росії (м. Нієнекамськ - м/п «Просяне» - 3030, 00 грн.;

- транспортні витрати територією України (м/п «Просяне» - м. Рубіжне) - 262, 60 грн.;

- очищення автоцистерни - 400, 00 грн.;

- оформлення дозвільних документів на перевезення небезпечних вантажів по території України - 500, 00 грн.;

- наднормативний простій - 8500, 00 грн.;

- доставка товару кінцевому споживачеві -2210, 40 грн.;

- компенсація за недоотриману винагороду -2600 грн.

Крім того, суд установив, що загальна вартість транспортних послуг за ВМД №704020003/6/002946 від 28.07.06р. у сумі 17503, 00 грн. підтверджується узгодженим актом про виконання робіт №46-07 від 28.06.2006 року та рахунком Перевізника №46-07 від 28.06.2006 року, а витрати територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат - підтверджується калькуляцією Перевізника №8.

Загальна вартість транспортних послуг за цією вантажною митною декларацією також підтверджується Протоколом від 28.06.2006 року узгодження вартості вантажного автомобільного перевезення з доставці моноетиленгліколю до договору №5001-06 від 05.01.2006 року, у пункті 1 якого визначені витрати територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат, що підтверджується калькуляцією Перевізника №8.

У зв'язку з цим суд прийшов до висновку, що митний орган помилково приймає вартість транспортних послуг у загальній сумі 17503, 00 грн., підтверджену актом про виконання робіт №46-07 від 28.06.2006 року, тотожньою з витратами територією Росії та

України, вартість яких вгодить до загальної вартості витрат та підтверджується калькуляцією №8.

Таким чином, згідно до чинного законодавства ТОВ «Темп» та приватний підприємець ОСОБА_6 самостійно прогнозують кон'юнктуру ринку і займається пошуком контрагентів. Реалізуючи наявні у них права, зазначені суб'єкти господарювання уклали договір №5001-06 від 05.01.2006 року про надання транспортних послуг та виконували його самостійно здійснюючи діяльність, визначену їх установчими документами, за цінами погодженими ними у двосторонніх договірних документах, що відповідає положенням ст. 43 ГК України (свобода підприємницької діяльності) та ст. 44 ГК України (принципи підприємницької діяльності), зокрема, принципу комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності» №817/98 від 23.07.1998 року встановлено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим органом у визначеному ним порядку.

Але, жодним законодавчим актом митний орган не наділений правом встановлювати ціни та товари (роботи, послуги) для застосування їх у митних цілях.

Таким чином, суд установив, що Перевізником у відповідності до чинного законодавства була встановлена вартість послуг, які він надав позивачу у справі, і цей перелік послуг та їх вартість були погоджені з позивачем. Калькуляція транспортних витрат за митною територією України відповідає витратам, які були вказані Перевізником у протоколі, узгодженому сторонами.

Суд погоджується з позивачем, що застосована митним органом методика розрахунку транспортних витрат за межами митної території України є невірною та не відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим податкові повідомлення №9 та №10 підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з цим суд, при вирішенні цієї справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Таким чином, аналіз встановлених судом обставин дозволяє суду дійти висновку про те, що вимоги позивача у справі визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення №10 від 30.07.2007 року про сплату податку на додану вартість та штрафні санкції в сумі 15542, 55 грн. та №9 від 30.07.2007 року про сплату ввізного мита та штрафних санкцій у сумі 888, 77 грн., відповідають чинному законодавству України, документально обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно платіжного доручення №346 від 13.11.2007 року позивач сплатив державне мито за подачу позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду до Старобільської митниці, у сумі 3 грн. 40 коп. Судове рішення у справі ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 21, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» до Старобільської митниці задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати видані Старобільською митницею податкові повідомлення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп», ідентифікаційний код 32640375, юридична адреса: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 18: №10 від 30.07.2007 року про сплату податку на додану вартість та штрафні санкції в сумі 15542, 55 грн. та №9 від 30.07.2007 року про сплату ввізного мита та штрафних санкцій у сумі 888, 77 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп», ідентифікаційний код 32640375, юридична адреса: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 18, судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. . 160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 28 жовтня 2008 року.