Постанова № 9127773, 13.04.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                            № 2а-481/10/2370 13.04.2010 р.                                                                       м. Черкаси

15 год. 15 хв.                               

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кульчицького С.О.,

при секретарі - Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Білого М.М. (за довіреністю),

представників відповідача - Левенець А.М., Лук'ященко Н.І. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІМП ММС" до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових - повідомлень рішень № 0003112301/0 та № 0003122301/0 від 25.08.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІМП ММС»звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень № 0003112301/0 та № 0003122301/0 від 25.08.2009 року, винесених стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІМП ММС».

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, в порушення вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість»та «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»неправомірно було прийнято рішення, якими відповідачем визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

          На підставі наведених обставин позивач просить задовольнити його вимоги, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення № 0003112301/0 та № 0003122301/0 від 25.08.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю, з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях директора ТОВ «АЛІМП ММС»від 09.04.2010 року.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Співробітниками державної податкової інспекції в м. Черкаси було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «АЛІМП ММС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт № 1162/23-2/34661528 від 18.08.2009 року.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року встановлено його заниження всього у сумі 321164 грн., у тому числі за І квартал 2008 року в сумі 288063 грн., півріччя 2008 року в сумі 321753 грн., 3 квартали 2008 року в сумі 322727 грн., 2008 рік в сумі 321164 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість та визначення від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року встановлено заниження суми, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 15771 грн., в тому числі у лютому 2008 року в сумі 402 грн., у березні 2008 року в сумі 907 грн., у травні 2008 року у сумі 1167 грн., у червні 2008 року у сумі 183 грн., у липні 2008 року у сумі 493 грн., у серпні 2008 року у сумі 1198 грн., у жовтні 2008 року в сумі 11421 грн. та завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 23691 грн., у тому числі за вересень 2008 року в сумі 20775 грн., за жовтень 2008 року в сумі 2916 грн.

Таким чином, в ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п. 5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами проведеної перевірки та на підставі встановлених порушень 25 серпня 2009 року ДПІ в м. Черкаси прийнято податкові повідомлення - рішення № 0003122301/0 та № 0003112301/0.

Податковим повідомленням –рішенням № 0003122301/0 від 25.08.2009 року позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 483373 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 321164 грн. та 162206 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із нарахованими податковим зобов'язанням з податку на прибуток приватних підприємств згідно рішенням № 0003122301/0 від 25.08.2009 року, позивач, зазначає, що вказана в акті перевірки № 1162/23-2/34661528 від 18.08.2009 року кредиторська заборгованість в сумі 628500 грн. помилково вказана як така, що відсутня, тобто списана з балансу ТОВ «АЛІМП ММС» по даним бухгалтерського обліку та вартість товарів (робіт, послуг), по яким виникла дана заборгованість безпідставно визнана відповідачем безоплатно отриманою товариством.

Так, згідно акту перевірки № 1162/23-2/34661528 від 18.08.2009 року за результатами проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем у І кварталі 2008 року до складу валового доходу не включено доходи з інших джерел у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді в сумі 628500 грн.

Також в акті зазначено, що вказана кредиторська заборгованість відсутня, тобто списана з балансу позивача по даним бухгалтерського обліку та вартість товарів (робіт, послуг), по яким виникла заборгованість є безоплатно отриманою підприємством.

Під час судового розгляду справи представники відповідача наполягали, що цей висновок ґрунтується на аналізі додатку № 4 «Дебіторська та кредиторська заборгованість ТОВ «АЛІМП ММС» акту планової перевірки за період з 18.10.2006 року по 31.12.2007 року № 324/23-2/34661528 від 18.02.2008 року, згідно якого на балансі ТОВ «АЛІМП ММС»станом на 31.12.2007 року дійсно рахувалася наступна кредиторська заборгованість: перед ТОВ «Бартольді Груп»- 147,2, СП ТОВ «Українсько-російський електротехнічний Торговий Дім»- 112,4, ТОВ «Дольче ВІТА Л.І.В.» - 267,8, ТОВ «Гріфін»- 101,1, всього –628,5.

Також відповідно до акту № 1162/23-2/34661528 від 18.08.2009 року, перевіркою було встановлено, що позивач у І кварталі 2008 року не зменшив валові витрати в сумі 523750 грн. на вартість безоплатно отриманих у попередніх звітних періодах товарів (робіт, послуг), по яким компенсація вартості не здійснена та сума кредиторської заборгованості списано на результати фінансово –господарської діяльності по наступних підприємствах: ТОВ «Бартольді Груп»в сумі 122666 грн. 67 коп., СП ТОВ «Українсько-російський електротехнічний Торговий Дім»в сумі 93666 грн. 67 коп., ТОВ «Дольче ВІТА Л.І.В.»в сумі 223166 грн. 67 коп., ТОВ «Гріфін»в сумі 84250 грн.

На підставі наданих для перевірки документів, а саме - на підставі журналу-ордеру і відомості по рахунку 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за 2008 рік та щоквартально, перевіряючими було встановлено, що станом на 01.01.2008 року вказані кредиторські заборгованості відсутні, тобто списані з балансу позивача по даним бухгалтерського обліку та вартість товарів (робіт, послуг), по яким виникла заборгованість є безоплатно отриманою підприємством.

Разом з тим, представник позивача під час судового розгляду справи пояснив, що вказана сума кредиторської заборгованості складається із сум заборгованості позивача перед наступними підприємствами: ТОВ «Бартольді Груп», СП ТОВ «Українсько-російський електротехнічний Торговий Дім», ТОВ «Дольче ВІТА Л.І.В.», ТОВ «Гріфін».

Згідно наданих письмових пояснень директора позивача від 09.04.2010 року, судом встановлено, що ТОВ «АЛІМП ММС»проводить оптову торгівлю електротоварами, для здійснення своєї діяльності товариство уклало ряд договорів із суб’єктами господарювання про надання послуг, копії яких надані суду.

Також судом встановлено та визнається відповідачем, що позивачем не проведена оплата наданих послуг і на момент розгляду справи в суді заборгованість ТОВ «АЛІМП ММС»перед ТОВ «Бартольді Груп»становить 147191 грн. 94 коп., перед СП ТОВ «Українсько-російський електротехнічний Торговий Дім»- 112473 грн. 22 коп., перед ТОВ «Дольче ВІТА Л.І.В.»- 267902 грн. 45 коп., ТОВ «Гріффін»- 100884 грн. 71 коп., усього на загальну суму 628452 грн. 32 коп.

Згідно наданих суду копій балансів по рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і кредиторами», на 31.12.2009 року, оборотно –сальдових відомостей по рахунку: 631 контрагенти, договори за 2007 рік, за 2008 рік, за 2009 рік та інвентаризаційних відомостей по рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і кредиторами»станом на 01.01.2008 року, станом на 01.01.2009 року, станом на 01.01.2010 року, завірених підписом директора ТОВ «АЛІМП ММС»Васильєвої О.А., судом встановлено, що на момент проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року за позивачем рахувалася сума кредиторської заборгованості перед ТОВ «Бартольді Груп»в розмірі 147191 грн. 94 коп., перед СП ТОВ «Українсько-російський електротехнічний Торговий Дім»- 112473 грн. 22 коп., перед ТОВ «Дольче ВІТА Л.І.В.»- 267902 грн. 45 коп., ТОВ «Гріффін»- 100884 грн. 71 коп., усього на загальну суму 628452 грн. 32 коп. Руху коштів по рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і кредиторами»протягом періоду з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року не було.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі –Закон № 334/94) валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Висновок відповідача про невключення позивачем до сум валового доходу вартості товарів (робіт, послуг) усього на загальну суму 628500 грн., як такої що є безоплатно отриманою товариством ґрунтується на припущеннях відповідача, зроблених на підставі журналів –ордерів по рахунках 361, 631, 632, 685, 3772 та оборотно –сальдової відомості за І квартал 2008 року, не підписаних повноважною особою позивача.

Суд виходячи з фактичних обставин у справі та враховуючи норми права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин не може погодитись з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є Акти здачі-прийому виконаних робіт, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", надані суду в додатках до пояснень директора ТОВ «АЛІМП ММС»від 09.04.2010 року. Вказані акти підписано особами, що брали участь при їх складанні і дають змогу їх ідентифікувати.

Обсягом господарської операції в даному випадку є вартість виконаних робіт.

Вартість виконаних послуг, визначена і не заперечується відповідачем та підтверджується Актами здачі-прийому виконаних послуг, які повністю узгоджуються з вимогами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, суд також бере до уваги копії претензій на суму 147191 грн. 91 коп. директора ТОВ «Бартольді Груп»від 08.01.2009 року, на суму 267902 грн. 45 коп. директора ТОВ «Дольче ВІТА Л.І.В.»від 15.01.2009 року та листів –вимог на суму 112473 грн. 22 коп. директора СП ТОВ «Українсько-російський електротехнічний Торговий Дім»від 10.01.2009 року, на суму 100884 грн. 71 коп. директора ТОВ «Гріффін»від 11.01.2009 року, які свідчать про наявність кредиторської заборгованості позивача на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень –рішень.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94).

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості автотранспортних послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94 зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні суми витрат на придбання послуг згідно умов вищенаведених договорів здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Акти виконаних робіт, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з придбання вищевказаних послуг повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про те, що ТОВ «АЛІМП ММС»на момент проведення перевірки мало в складі валових витрат витрати по придбанню послуг на загальну суму 628452 грн. 32 коп.

Крім того, суд зазначає, що статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні, судом встановлено, що під час здійснення перевірки ним, як перевіряючим, було зроблено висновок про безнадійність суми валових витрат позивача в розмірі 628500 грн.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначено в ст.12 Закону № 334/94.

Так пп. 12.1.5 п. 12.1 цієї статті передбачено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Проте, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження визнання у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса вказаної суми непогашеної заборгованості.

Отже, відповідач у разі встановлення невідповідності реєстрів рахунку № 631 первинним бухгалтерським документам повинен був зробити висновки у відповідності до первинних бухгалтерських документів.

Більш того, неправомірне списання кредиторського боргу позивачем не може бути підставою для нарахування податків та зборів, так як податки і збори повинні нараховуватися тільки у відповідності до законів України.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем твердження стосовно того, що вказана сума кредиторської заборгованості списана з балансу позивача, а тому мала бути включена до складу валового доходу.

Податковим повідомленням –рішенням № 0003112301/0 від 25.08.2009 року позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 23657 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 15771 грн. та 7886 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із нарахованими податковим зобов'язанням з податку на додану вартість згідно рішенням № 0003112301/0 від 25.08.2009 року, позивач, зазначає, що в акті перевірки № 1162/23-2/34661528 від 18.08.2009 року вказано, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 35112 грн. на підставі податкової накладної № 27/06-20 від 27.06.2008 року від ТОВ «Біант», оскільки за результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні інформаційних баз Державної податкової адміністрації України по декларації за червень 2008 року ТОВ «Біант»встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов’язаннями та задекларованим податковим кредитом ТОВ «АЛІМП ММС» в сумі 35112 грн. та 24.06.2009 року скасовано державну реєстрацію даного підприємства № 10701170004029965, відомості про зняття з обліку № 44/190-Б від 04.06.2009 року, тобто ТОВ «Біант»не сплачено до державного бюджету вказану суму податку на додану вартість.

Крім того, в акті № 1162/23-2/34661528 від 18.08.2009 року зазначено, що ТОВ «АЛІМП ММС»у ІІ кварталі 2008 року до складу валових витрат віднесено послуги з перевезення вантажу вантажним автотранспортом ГАЗ 3302 в сумі 134760 грн., надані ТОВ «Біант»на підставі акту здачі –прийняття робіт (надання послуг) за квітень –червень 2008 року № 27/06-20 від 27.06.2008 року. На порушення п.5.1, пп.5.3.9 п. 5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем завищено валові витрати всього у сумі 134760 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2008 року в сумі 134760 грн., в результаті відсутності товарно-транспортних накладних, підтверджуючих надані послуги з перевезення вантажним автотранспортом та пов’язаність їх з використанням у власній господарській діяльності.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача під час судового розгляду справи наполягав, що чинним законодавством не покладено обов’язку на суб’єктів підприємницької діяльності здійснювати контроль за веденням податкового обліку та сплатою податків їхніми контрагентами.

Також представник позивача пояснив, що ТОВ «Біант»було припинене як юридична особа 24.06.2009 року, тобто на дату виписки податкової накладної ТОВ «Біант»існувало як суб’єкт підприємницької діяльності.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпункт 7.7.3. пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок про додану вартість»визначає, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон №168/97-ВР) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону 7.2.6. податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Копія податкової накладної №27/06-20, виписаної ТОВ «Біант»27.06.2008 року додана позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, суд вважає, що висновок відповідача про завищення ТОВ «»АЛІМП ММС»податкового кредиту у жовтні 2008 року не має належного підтвердження.

Рішення контролюючого органу вмотивоване тим, що позивач відніс до податкового кредиту в жовтні 2008 року суму податку на додану вартість в розмірі 35112 грн. на підставі податкової накладної №27/06-20 від 27.06.2008 року від ТОВ «Біант».

Разом з тим, суд зазначає, що державну реєстрацію ТОВ «Біант»скасовано 24.06.2009 року.

Судом з’ясовано, що отримана позивачем від ТОВ «Біант»податкова накладна на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість оформлена належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зауваження щодо форми та змісту податкової накладної №27/06-20 від 27.06.2008 року з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача обов’язку вести контроль за веденням податкового обліку та сплатою податків його контрагентів, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним в акті перевірки № 1162/23-2/34661528 від 18.08.2009 року щодо завищення суми податкового кредиту в сумі 35112 грн.

Щодо посилання відповідача про завищення позивачем валових витрат в сумі 134760 грн. в результаті відсутності товарно-транспортних накладних, підтверджуючих надані послуги з перевезення вантажним автотранспортом та пов’язаність їх з використанням у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»серед документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачено обов’язкову наявність у водія товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 товарно –транспортна накладна –єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб’єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.

Суд також зазначає, що під час судового розгляду справи представником позивача суду було надано копії товарно-транспортних накладних, що підтверджують надання ТОВ «Біант»послуг з перевезення вантажним автотранспортом позивачу за період з 02.04.2008 року по 27.06.2008 року.

Разом з тим, відповідач вважає, що документами, які можуть підтвердити, що автопослуги були використані в господарської діяльності позивача та які є підставою для їх включення до складу валових витрат є товарно-транспортні накладні. Ці документи, як вказує відповідач, не були надані позивачем для перевірки і в наслідок чого причетність вказаних транспортних послуг до валових витрат позивача не має можливості підтвердити.

Крім того, під час судового розгляду справи представники відповідача наполягали, що товарно-транспортні накладні, копії яких були надані позивачем, є нікчемними, оскільки порушено форму їх заповнення –не вказано прізвище, ім’я, по батькові водія та відсутнє проставлення круглої печатки автопідприємства –ТОВ «Біант».

Типова форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/346.

Приписами статті 8 Конституції України регламентовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Положеннями Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади»N 493/92 від 03.10.1992 року встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Судом встановлено, що спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»N 488/346 від 29.12.1995 року, на який посилається відповідач в обґрунтування свого висновку про те, що застосування товарно-транспортних накладних форми 1-ТН є обов’язком для всіх суб’єктів господарської діяльності станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому не може бути застосований судом.

Слід також відмітити, що обов’язок, застосування вказаної форми, випливає лише з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом N 363 від 14.10.1997 року Міністерства транспорту України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, який не є нормативно-правовим актом з питань оподаткування.

Надання транспортних послуг доводиться договором про надання послуг з перевезення вантажу № 08/04-01т від 01.04.2008 року та актом № 27/06-20 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2008 року, які не заперечуються відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що відсутність в товарно-транспортних накладних прізвища, ім’я, по батькові водія та проставлення круглої печатки автопідприємства не передбачена чинним законодавством як умова для визнання недійсними товарно-транспортних накладних.

Насамкінець, суд звертає увагу, що в ході судового розгляду справі на підставі пояснень представників сторін судом встановлено, що планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року була проведена на підставі заяви нібито Каландадзе Сергія Дурмишхановича, що відповідно до довіреності діє не як представник юридичної особи –ТОВ «АЛІМП ММС», а як представник засновника юридичної особи Лукашенка Григорія Яковича. Документи, на підставі яких було проведено перевірку не було завірено належним чином директором ТОВ «АЛІМП ММС»і були надані перевіряючим особою, яка не мала відповідних повноважень оскільки діяла від імені засновника, а не юридичної особи, що підтверджується довіреністю від 13.07.2009 року.

Щодо різниці в даних бухгалтерського обліку позивача наданих відповідачу на момент проведення перевірки та наданих суду, суд зазначає, що порушення ведення документообігу у бухгалтерському обліку не є порушенням норм податкового законодавства і не тягне за собою відповідальність, передбачену Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0003122301/0 та № 0003112301/0 від 25 серпня 2009 року дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач ні документально ні нормативно не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати повідомлення - рішення № 0003112301/0 від 25.08.2009 року та повідомлення - рішення № 0003122301/0 від 25.08.2009 року.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 16 квітня 2010 року.

Головуючий           С.О. Кульчицький